Із карантинної нори
закинув віршів два чи три...
Та не оцінить Залізняк
продукту-варива баняк.

Це звісно, горе - віршороб
Плекає капосний мікроб.

Поменше браги цмуль, ппіїте,
Бо засміють циганські діти.
.....


Гамівна сорочка не тримає автора.
Біднятко.
Без мене не жити? Та пожалійте ж, забаньте. Хай ховає віршики у мішечок.
Волає услід, кличе...
Енергії хоче... Дайте хто крапелину наснаги Сушкові, бо я вже не донор.
Отак буває: фея стала "гаргарою" під дією браги...
Все навпаки, перевернувся світ, не встигає помилки правити, то "власа душа" у вірші недавно читала, то тут
"прищувапа".
І все навпаки: я гарна, шкіра чиста, з мене приклад можна брати у всьому.
Сушко, я вже пожаліла, озвалася, розумію, що без мене ти скнітимеш на сайті... Бо дружба твоя позірна, вірші штучні, а була світлим янголом, якого ти не оцінив.

навіщо закликати людей читати мені вірші...
Набридли, відпочиватиму від ПМ, а мару свою ти в дзеркалі бачиш, то не я.
Дружині лірики понаписував би, ти їй менше уваги приділяєш, ніж мені.
Прощавай, не телесуйся.

Ти, мара цибатонога, чого ти виживаєш з сайту всіх, хто талановитий?
Думаєш, що твої жахливі пасквілі читатимуть автори і мовчатимуть? оті віршата сирі, дрібняки...під ноги жбурляв...насилуєш читачів...вульгарним.
"Клянчив" Чорногуз, щоб тебе вигнали з сайту. Було?
Де я ваші лоби зводила?
Та я вас знати не хочу.
Кляузи щоденні від тебе. Оці вірші бридкі. Напиши про когось іншого, параноїку.
Вже інша б чоловіка свого просила пику твою натовкти, а я терпіла скільки.
Мара ти безголоса.
Звісно, Ляшкевичу байдуже, що на сайті. Давно не модерує.
Ти радий, доконаєш гарний ресурс.

Сам ти сопливий старий козел. Нецікавий, жалюгідний.
Я пішла, ти вслід пишеш, клянчиш: Майє, озовись.
Соромота! На біса ти мені здався.

Вульгарний тон, манери солдафонські.
Хто тебе призначив вбивати цвяхи? Тато Карло стругав дерев'яних, я залізна. Відчепитися не можеш?
Касет із записами пісень Сушка нема. Не бачила...
На ютубі нема записів голосу.

Зате оці параноїдальні нахваляння "вжену", здеру...лусну по носі...
Ти жалюгідний, бо так низько опустився у мсті. Моя вина: не визнала сильним поетом, критикувала віршики однотипні. А ти не критикував інших?
та більше, аніж я.
Якщо вважати мої звернення до власника сайту "клянченням", то навіщо правила?
То може й Україна мусить помиритися з Росією? Бо воювати зась...
я відвойовую своє право бути чи піти звідси.
Тобі я не потрібна, мені ти не потрібен, тим паче.
Я писала пасквілі на тебе? де вони?
А ти постійно, і робиш дурний вигляд: то не про тебе.
За все відповідати доведеться.
Якщо є глузд, то зупинишся, ні - то паранойя.
Пішла за межі сайту, бо сама так вирішила.

"Аматор ніколи не перевірить свій вірш на лексичні, граматичні помилки. Аматора неможливо ніколи поправити і чомусь навчити. І вже точно в аматора неможливо нічому навчитися самому. Ще би, бляха, відчуття смаку мали, а то вічно напишуть щось рагульське, а виправдовуються, що, мовляв, то "від щирого серця". Аматори, аматори, аматори.... Тьху на вас! С. Запоржанин. ФБ.
....

Це щоб Соболя докупи скласти, наведу слова критика. бо "порвало".
Забанити можна і потрібно. А щоб мені аматор вказував, що писати і пропонувати чи ні купити книгу - то це повна нісенітниця.
Сайт називається "Поетичні майстерні".
От шануйтеся, а то ви - наче на плацу, з жінкою воюєте. А вірші помилками пістрявіють.
І книжечки, Соболь-Погорєлов, у вас, у мене зібрання творів, яке ви придбали, до рівня якого вам не дорости ніколи.
Я прозоро написала, розумному досить.

"Очкевидна дебільність" та хамство - це твої підшкірні риси. Ти - персона, яка самотужки не спроможна писати красиво, написав книги буття, які правити і правити коректорам, нав'язуєш їх у приваті, причепливо і обіцяєш призи, зі своєю шлеш книги в накидку своїх знайомих, ти працьовита неохайна особа, яка пише, як бульбу садить, а не прополює бур'яниська, не збирає жуків-ляпсусів, натомість труїть на сайті талановитіших.
Я мала нещастя допомагати тобі у роботі над віршами. Віддячив.
А мої риси - левині, царствені.
Нишкни і не лізь під язика майстрам. Може, зачаївшись, наступивши на горлянку музі своїй, колись подивуєш подібних свіжішим. А нині - віршова січка, вівсяна каша.
Аматор, що вирішив стати поетом, та видно пана по халявах. Був потенціал, згаяв на дурниці, одноманіття тем і образів, смикані звідусюди слова, а де ГОЛОС неповторний, де свіжість? Читаєш зі смартфона, підлещуєшся до тих, хто може допомогти піднятися до пагорба, глумишся над високою поезією.
Взяв під руки Соболя, друзяка не розуміє моїх відповідей, то як бесідувати? Набридли ви обоєчко.
Пише "книжечка", я маю 600 стор. зібрання творів. Книжечки доні читайте, пане. А моя не для середніх здібностей розумових, для знавців української мови, її розмаїття у моїй красивій книзі.
Давайте прощатися і вмовкати. Ми маємо справи, радувати себе і ближніх треба. Ми всі хороші для своїх друзів, перевірених часом, мандрами...на справжність. Я не фальшива, тож не вийде дружити. Оці "друже" на сайті...як просо. А чи є та дружба сутозлота між вами? Чи не порве її шквал, якщо критикнете один одного?
Життя чудове, витрачати миті на ці словесні баталії не варто.
Не відповідайте, я зачинила сторінку.