Вручення Нобелівських премій лауреатам - зоряний час інтeлектуалів - "небожителів".

Нарешті, після всіх експертних оцінок, процедурних формальностей і таємного голосування лауреати обрані. Що ж далі?

Найперше, Нобелівські установи негайно повідомляють новообраних лауреатів про їх нагородження премією, надсилають кожному з "небожителів" телеграму та зв'язуються телефоном. Буває й так, що окремі новообрані лауреати дізнаються про виняткову в їх житті подію з повідомлень засобів масової інформації.

Увесь інтелектуальний світ ніби завмирає напередодні 21 жовтня. Як правило, саме до дня народження Альфреда Нобеля на прес-конференції оголошуються і публікуються в пресі результати таємного голосування в Нобелівських установах. І на небосхилі з'являється кілька нових яскравих зірок - лауреатів Нобелівської премії в шести номінаціях.

До речі, слову "лауреат" майже дві тисячі літ і походить воно від слова "лавр". Благородний й урочистий лавр - вічнозелене деревце. Стародавні греки й римляни з особливою поштивістю ставилися до лавра як дерева міфічного бога Аполлона - покровителя поезії і мистецтв. Вінком із лаврового листя нагороджували переможців музичних і спортивних змагань - співаків, флейтистів, гімнастів. Римляни вручали лавровий вінок полководцю, який одержував перемогу над ворогами. Увінчаного переможними лаврами (лавровим вінком) здавна називають лауреатом.

Урочисте вручення премій Нобеля нововизнаним “небожителям” відбувається щороку в Стокгольмі й Осло (Премії Миру) 10 грудня. Передбачені протоколом заходи тривають більше тижня і перетворюються в справжнє свято науки і мистецтва. Яскраві Нобелівські урочини справляють незабутнє враження. Церемонія в Концертному залі Стокгольмської філармонії, мабуть, єдиний випадок, коли іншим дозволяється сидіти в присутності короля та його близької родини. І досягають цього не силою чи владою грошей, а талантом і працею. Завдяки телебаченню останні десятиріччя за церемонією вшанування лауреатів спостерігає весь світ.

Зазвичай, лауреати мають можливість запросити на урочини свою сім'ю і близьких друзів. А вечірні сукні і фраки - обов'язкові. Церемонія триває дві години. Про кожного нового лауреата говорять проникливі, образні слова визнання і вдячності за видатні результати інтелектуальної праці. На банкеті лауреат-чоловік має можливість сфотографуватися з королевою, лауреат-жінка - з королем. Кожен лауреат на банкеті говорить кілька фраз - тост, що його називають "маленька Нобелівська промова".

10 грудня 1901 р. - у п'ятиріччя від дня смерті Альфреда Нобеля - відбулося перше вручення премій його імені. Відзначали найбільш гідних на той час першопрохідників науки - фізика Вільгельма Конрада Рентгена (Німеччина), хіміка Якоба Хенріка Вант-Гофа (Нідерланди), бактеріолога Еміля Адольфа Берінга (Німеччина), а також поета Рене Сюллі-Прюдом (Франція). Премію Миру тоді поділили засновник міжнародного товариства Червоного Хреста Анрі Жан Дюнан (Швейцарія) і пацифіст, засновник Міжнародної ліги миру Фредерік Пассі (Франція).

У наступні роки й десятиліття цією найвагомішою міжнародною нагородою, зокрема, за видатні досягнення в різних галузях науки відзначено чимало провідних вчених XX століття. Серед них Альберт Ейнштейн - автор теорії відносності; Нільс Бор, який вперше відтворив модель атома; Хане Бете, який пояснив природу випромінювання Сонця; Петро Капиця та Лев Ландау (добре знані в Україні) - автори основоположних теорій конденсованої матерії; Джеймс Уотсон, Френсіс Крік з їх знаменитою "лінією життя" - молекулою ДНК та інші.

Перше вручення премій вченим-економістам - меморіальної "Премії з економічної науки пам'яті Альфреда Нобеля" - відбулося 1969 року. Підставою для нагород у цій номінації були наукові міркування, включаючи й математичні та статистичні. Першим двом лауреатам-економістам Рагнару Фрішу (Норвегія) та Яну Тінбергену (Нідерланди) присуджені нагороди за їх вельми вагому працю "в економетрії, аналіз економічної діяльності за допомогою математичних виразів".

Особливо урочистою була церемонія вручення премій в усіх шести номінаціях 10 грудня 1996 р. - в день століття від дня смерті Альфреда Нобеля. В Стокгольмі премії вручав король Швеції Карл XVI Густав. У Концертному залі, в якому проходила церемонія, встановлено бюст засновника премій, щедро розміщено квіти. Тут звучали мажорні й спокійні мелодії Мендельсона, Гріга та звуки фанфар, коли після представлення короткою промовою наступного лауреата він проходив у центр, ставав на коло із зображенням великої літери "М", а король брав з рук церемоніймейстера почесний Диплом і Золоту медаль та вручав їх лауреату. Перший день офіційного святкування завершився королівським банкетом на честь новообраних Нобелівських лауреатів у Золотому залі міської Ратуші. Перший тост бургомістр столиці проголосив за славу короля, другий, що супроводжується мовчанням, - в пам'ять Альфреда Нобеля...

В Осло Премію Миру цього пам'ятного дня 1996 р. вручав, як і завжди, голова Норвезького Нобелівського комітету. У залі асамблей університету нових лауреатів тепло вітав король Норвегії Гарольд V та члени королівської родини. Були присутні члени уряду й парламенту (стортінгу), найвищі чиновники, представники науки, культури і мистецтва Норвегії. Потім на честь нових двох лауреатів (з Індонезії), які розділили премію, було дано великий банкет, а наступного дня вони прочитали передбачені протоколом Нобелівські лекції для студентів університету і державних діячів. (Повний відеозапис урочистої церемонії вручення Нобелівських премій в Стокгольмі й Осло, що транслювалися по супутниковому зв'язку, зберігається в особистій відеотеці автора).

Не хочу все переглядати, бо знаю, що вже можу й не знайти того, про що кажу. Коли вже нема, то й добре. Про справжніх і несправжніх не нам з вами, електронщикам у поезії говорити.

Чому ж так? ви може себе вважаєте електронщиком, а я цілком серйозно ставлюсь і до поезії, і до того що в ній і довкола неї робиться. І вважаю, що нашими трудами, працею нашого покоління авторів, багато несправедливого буде виполото і культура проведення відзначень зросте і літературна якість переможців теж.

О, не тільки король Норвегії, але й король Швеції - два королі колишньої імперії.

Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-03-12 23:28:02]
"Чому ж так? ви може себе вважаєте електронщиком, а я цілком серйозно ставлюсь і до поезії, і до того що в ній і довкола неї робиться".
"Ляшкевич Володимир - керівник проекту. Народився 1 березня 1963 року у м. Львові. У 1985 році закінчив електромеханічний факультет Львівського політехнічного інституту".
Тобто ви вже не електромеханік?

Пане Валентине, я сьогодні і не маля, яким колись був, і не першокласник, яким теж колись був, і не випускник середньої та вищої школи, яким теж колись був. :)
Я думаю, що вам корисно було би використовувати у таких випадках пораду когось із відомих - "людина є тим, чим вона постійно займається".

Згода, пане Володимире. Але тоді і Ющенко не бухгалтер і не пасічник, а Президент України. Такі критерії мають бути не винятковими для нас із вами, а загальними.

Я згідний у цьому із вами, пане Валентине. Хоча, здається, я не називав нашого Президента цими означеннями. Але згідний, що ними часто оперують інші.
Щодо особистості нашого президента, то він, як на мене, дуже точно відображає собою пересічну українську особистість - стовідсоткове попадання?

РМ, за вами важко вслідкувати, хто коли якими поняттями оперує і коли їх стирає. Я лише пригадую дуже виразно, що напередодні присудження Шевченківської премії про бухгалтерів було чимало розмов...

Тому, коректно користуватись тими матеріалами, які можна процитувати. Бо важко обговорювати безпредметні явища.