Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Фроста
Роберт Фрост Настанова
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Роберт Фрост Настанова
Назад від днів сьогоднішніх в минуле,
У ті часи, що спрощені від втрати
Подробиць, що поблякнули й розпались,
Мов з мармуру надгробок від негоди.
Там дім чекає, що не є вже домом,
На фермі, що давно уже не ферма,
В містечку, теж якого вже нема.
Туди дорога -- глянь у путівник,
Бо в спогадах так легко заблукати --
Вона більш схожа на каменоломню:
Коліна голі зниклого містечка,
Давно вже соромливо не прикриті.
І ось що в книжці сказано про це:
У напрямку схід-південь -- північ-захід
Сліди лягли вздовж колій від фургонів,
Залишені льодовиком гігантським,
Що аж сюди сягнув своїм підніжжям
Від полюса; той холод відчуваєм
Ще й досі по цей бік гори Пантери.
І не зважай на те, що за тобою
Із сорока відкритих погребів,
Немов очима, стежать сорок бочок.
А те, що так врочисто і бентежно
Лісок тебе стрічає шумом листя --
Це молодого вискочки бахвальство:
Де ж він був ще б хоч двадцять років тому?
Хизується занадто, затінивши
Ряд яблунь, що їх дятел подовбав.
Почни веселу пісеньку про те,
Що хтось вертавсь додому тут колись
З роботи -- що попереду крокує,
Можливо, й зараз чи скрипить візком.
Апофеоз пригод усіх -- узвишшя,
Де сходяться, зарослі вже, два поля;
Злились одне з одним -- й обох нема.
Як заблукав так, щоб себе знайти --
Постав шлях пройдений, немов драбину,
З табличкою "Зачинено" всім іншим.
Будь тут, як дома. Зліва клаптик поля,
Не більший, ніж натертість від шлеї:
Тут для дітей був дім колись, здається, --
Лежать ось під сосною черепки;
То іграшки були із цього дому.
Оплач же їх, яким раніш радів;
Оплач і дім, який уже не дім,
А в погріб лаз, заквітчаний бузком,
Що заплива, як вм'ятина у тісті, --
Тут справжній дім був, а не іграшковий.
Мета твоїх шукань і твоя доля --
Струмок, який давав для дому воду,
Мов джерело, холодний і прозорий,
Занадто первозданний, щоб бурлить.
(Струмок же у долині, як проснеться,
Залишить скрізь лахміття на кущах.)
Я заховав тут під стопою кедра
Біля води надщербленого кухля,
Що зачарований, немов Грааль священний --
Невтаємничений його не знайде;
Святий Марко сказав би: не спасеться.
(Цей кухоль я поцупив з днів дитячих.)
Твої тут води й джерело твоє;
Пий -- і віднайдеш знов колишню цільність.
У ті часи, що спрощені від втрати
Подробиць, що поблякнули й розпались,
Мов з мармуру надгробок від негоди.
Там дім чекає, що не є вже домом,
На фермі, що давно уже не ферма,
В містечку, теж якого вже нема.
Туди дорога -- глянь у путівник,
Бо в спогадах так легко заблукати --
Вона більш схожа на каменоломню:
Коліна голі зниклого містечка,
Давно вже соромливо не прикриті.
І ось що в книжці сказано про це:
У напрямку схід-південь -- північ-захід
Сліди лягли вздовж колій від фургонів,
Залишені льодовиком гігантським,
Що аж сюди сягнув своїм підніжжям
Від полюса; той холод відчуваєм
Ще й досі по цей бік гори Пантери.
І не зважай на те, що за тобою
Із сорока відкритих погребів,
Немов очима, стежать сорок бочок.
А те, що так врочисто і бентежно
Лісок тебе стрічає шумом листя --
Це молодого вискочки бахвальство:
Де ж він був ще б хоч двадцять років тому?
Хизується занадто, затінивши
Ряд яблунь, що їх дятел подовбав.
Почни веселу пісеньку про те,
Що хтось вертавсь додому тут колись
З роботи -- що попереду крокує,
Можливо, й зараз чи скрипить візком.
Апофеоз пригод усіх -- узвишшя,
Де сходяться, зарослі вже, два поля;
Злились одне з одним -- й обох нема.
Як заблукав так, щоб себе знайти --
Постав шлях пройдений, немов драбину,
З табличкою "Зачинено" всім іншим.
Будь тут, як дома. Зліва клаптик поля,
Не більший, ніж натертість від шлеї:
Тут для дітей був дім колись, здається, --
Лежать ось під сосною черепки;
То іграшки були із цього дому.
Оплач же їх, яким раніш радів;
Оплач і дім, який уже не дім,
А в погріб лаз, заквітчаний бузком,
Що заплива, як вм'ятина у тісті, --
Тут справжній дім був, а не іграшковий.
Мета твоїх шукань і твоя доля --
Струмок, який давав для дому воду,
Мов джерело, холодний і прозорий,
Занадто первозданний, щоб бурлить.
(Струмок же у долині, як проснеться,
Залишить скрізь лахміття на кущах.)
Я заховав тут під стопою кедра
Біля води надщербленого кухля,
Що зачарований, немов Грааль священний --
Невтаємничений його не знайде;
Святий Марко сказав би: не спасеться.
(Цей кухоль я поцупив з днів дитячих.)
Твої тут води й джерело твоє;
Пий -- і віднайдеш знов колишню цільність.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
