ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
2026.10.18
10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
2026.10.18
10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
2026.10.18
06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
2026.10.18
01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі.
Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін.
Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити.
Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне.
Державні службовці мают
2026.10.17
23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
23:06
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
поезія Хайку Японська /
Вірші
/
Мацуо Басьо (1644 — 1694)
Мацуо Басьо Перекладач: Іван Бондаренко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мацуо Басьо Перекладач: Іван Бондаренко
* * *
Сховали хмари друзів!
Гусаку
На самоті віднині вікувати.
(1672)
* * *
Засохла гілка -
Крука притулок.
Осінній вечір.
(1680)
* * *
Нічної хвилі хлюпіт об весло.
Нутро холоне,
Сльози набігають.
(1681)
* * *
Бананові деревця мотлошить
Осінній вітер.
Дощ в цебрі хлюпоче.
(1681)
* * *
Притулком тимчасовим називав
Життя на цій землі
Великий Cori*.
(1682)
* Cori (1421 - 1502) - відомий японський поет.
Басьо має на увазі його вірш:
Життя на цьому світі -
Все одно
Що від дощу осіннього притулок.
* * *
Невже заснула,
Душу солов'ю довіривши свою,
Верба плакуча?
(1683)
* * *
До друга завітав -
Його нема.
І навіть слива - за чужим парканом!
(1684)
* * *
Обабіч шляху
Цвіт гірських троянд -
Коню піджива.
(1684)
* * *
Над морем сутінки.
І тільки голос качки
Як тьмяний проблиск.
(1684)
* * *
Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
(1684)
* * *
Туман і мряка
Застять Фудзіяму*,
А все одно - не відвести очей!
(1684)
* * *
Роса спадає.
Як би я хотів
Відмити нею світ цей шолудивий!
(1684)
* * *
Камелією? Сливою?
Цікаво, чим у минулому
Був цей старий держак?
(1684)
* * *
Ще не помер!
Закінчується осінь,
Закінчується й подорож моя.
(1684)
* * *
Ночую просто неба.
Виє пес.
Теж допекла, мабýть, осіння мряка!
(1684)
* * *
Морозна ніч!
В опудала позичу,
Аби заснути, дране кімоно.
(1684-94)
* * *
Вода замерзла,
Розколовши глечик.
І тріск раптовий розбудив мене.
(1684-88)
* * *
Прийшла весна,
І безіменні гори
Серпанок ледь помітний оповив.
(1685)
* * *
Засохли квіти.
Мов печаль свою,
Трава пожовкла сім'я розсипає.
(1685)
* * *
Ховається за хмари часом місяць,
щоб відпочили очі
у людей.
(1685)
* * *
Сховавшись,
ущухає врешті-решт
Студений вітер в заростях бамбука.
(1685)
* * *
Старий ставок.
Пірнуло жабеня -
Вода сплеснула.
(1686)
Сховали хмари друзів!
Гусаку
На самоті віднині вікувати.
(1672)
* * *
Засохла гілка -
Крука притулок.
Осінній вечір.
(1680)
* * *
Нічної хвилі хлюпіт об весло.
Нутро холоне,
Сльози набігають.
(1681)
* * *
Бананові деревця мотлошить
Осінній вітер.
Дощ в цебрі хлюпоче.
(1681)
* * *
Притулком тимчасовим називав
Життя на цій землі
Великий Cori*.
(1682)
* Cori (1421 - 1502) - відомий японський поет.
Басьо має на увазі його вірш:
Життя на цьому світі -
Все одно
Що від дощу осіннього притулок.
* * *
Невже заснула,
Душу солов'ю довіривши свою,
Верба плакуча?
(1683)
* * *
До друга завітав -
Його нема.
І навіть слива - за чужим парканом!
(1684)
* * *
Обабіч шляху
Цвіт гірських троянд -
Коню піджива.
(1684)
* * *
Над морем сутінки.
І тільки голос качки
Як тьмяний проблиск.
(1684)
* * *
Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
(1684)
* * *
Туман і мряка
Застять Фудзіяму*,
А все одно - не відвести очей!
(1684)
* * *
Роса спадає.
Як би я хотів
Відмити нею світ цей шолудивий!
(1684)
* * *
Камелією? Сливою?
Цікаво, чим у минулому
Був цей старий держак?
(1684)
* * *
Ще не помер!
Закінчується осінь,
Закінчується й подорож моя.
(1684)
* * *
Ночую просто неба.
Виє пес.
Теж допекла, мабýть, осіння мряка!
(1684)
* * *
Морозна ніч!
В опудала позичу,
Аби заснути, дране кімоно.
(1684-94)
* * *
Вода замерзла,
Розколовши глечик.
І тріск раптовий розбудив мене.
(1684-88)
* * *
Прийшла весна,
І безіменні гори
Серпанок ледь помітний оповив.
(1685)
* * *
Засохли квіти.
Мов печаль свою,
Трава пожовкла сім'я розсипає.
(1685)
* * *
Ховається за хмари часом місяць,
щоб відпочили очі
у людей.
(1685)
* * *
Сховавшись,
ущухає врешті-решт
Студений вітер в заростях бамбука.
(1685)
* * *
Старий ставок.
Пірнуло жабеня -
Вода сплеснула.
(1686)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1033 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1033 seconds