ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Констатація очевидного
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Мамина хата
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Їжак
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
* * *
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
Lost in you
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
Колискова
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Звідки в кремені з’явився вогонь
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Нечуйвітер (1967) / Вірші

 ***
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Василь Шляхтич 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Любов Вороненко 5 Майстер-клас / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-03-04 00:12:52
Переглядів сторінки твору 9317
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.631 / 5.25  (5.010 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.618 / 5.25  (4.982 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.06.29 23:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 01:12:05 ]
Добрий вечір, Ярославе...
Сумно...
Весна дощить - а у Вас світло кудись зникло...
І, наче доля, - хитка спіраль....
Саме так....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 10:47:00 ]
Сум б*є з тут вилитих слів.
А тут незабаром ВЕСНА...
Ждіть мрії несуть вина
і насолодять надію.
Я впевнений, що вона
Вас оптимізмом загріє,
мов теплом що йде з каміна.
Бажаю Вам успіхів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 11:06:12 ]
хитка спіраль - малюю лампу,
вершина сонця - протуберанці і світна плазма,
вершина болю - то є розуміння
(кипить-кипить, і видасть на-гора),
і навіть у тумані маленькі промені від фар машин,
рисуються…
тож поміж сірих своїх обманів,
знайдіть ці вогники в тумані:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 12:38:07 ]
Знаєте, а мені сподобалось. Красива чіткість ритму і рими. Щоправда, надаю перевагу слову "потяг", але це моє суб*єктивне уподобання, а на якість вірша ця деталь не впливає:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 12:57:02 ]
Спасибі, Друзі, що підтримуєте мене в стіні глухого туману! Де б ще я зміг знайти стільки НЕБАЙДУЖИХ, СПРАВЖНІХ?
Привіт, Олю! Давно Вас не чув! Радий, що хоч поночі Ви Є!

Пане Василю! Ваша мудра підтримка гріє сильнеше, ніж тисячі камінів!

Світланочко! Ті вогники знайду!
Вони засяють дивним СВІТЛОМ в серці!
Здолаю я тумани і біду...

Дякую за відгук, Наточко! Потяги - це справді звучить романтичніше і по-українськи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 13:14:55 ]
А Ви не думали ніколи про тумани,
Що це аерозоль, лиш тінь біди, омана?
І зазвичай коли тумани вранці,
То потім ніжать тіло палкі протуберанці


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 13:44:16 ]
Таке буває теж в житті, Світланко...
То, дивлячись, - впаде туман, чи ні.
Якщо впаде - то СОНЦЕ на світанку!
А піде вгору - на дощі сумні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 21:19:59 ]
Так захоплювалася Вашим вилитим у попередніх віршах коханням, і виявляється це був обман???
Чи може цей вірш навіяний чимось іншим?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 21:35:21 ]
Оленочко, радий, жи Ви переживаєте разом зі мною! Спішу Вас заспокоїти: все нормально. Не сприймайте віршів БУКВАЛЬНО, бо вони трішки різняться в часовому просторі. Щось Ви не висловлювали своїх захоплень в коментах, шифруєтесь?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 21:52:02 ]
Ви мене заспокоїли, а то вже думала, що далі будуть тільки сумні вірші. А що до коментів - не завжди знаходяться слова, щоб прокоментувати кохання. Воно ж таке неоднозначне, сьогодні щасливе, завтра нещасне, а головне - недовговічне. Тому радуйте нас своїми щасливими віршами, поки кохання щасливе.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 22:05:07 ]
А як стане нещасливим, то продовжувати засмучувати Вас сумними, чи давати Бозі гайту? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 22:07:48 ]
Для чого про це думати. Треба насолоджуватися щастям. А раптом Вам під силу те, що нікому ще не вдавалося - зробити своє щасливе кохання вічним? Як Вам?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 22:12:21 ]
А воно вже і так вічне, просто дивлюся я на це трішки ШИРШЕ. У вужчому смислі добитися цього майже неможливо, хіба ви підкажете парочку дієвих рецепців... Підготував луфко і шмат папірусу :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-04 22:22:31 ]
Якби ж я знала, то раділа б зараз своєму коханню, а не захоплювалася чужим.
Перепрошую за суто філологічне питання: що означає слово "луфко", воно діалектне? Я вже встигла глянути у словник - нічого подібного не знайшла.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-04 22:32:27 ]
Оленочко, луфко - то такий маленький, стесаний простий чи хімічний олівець, слово справді діалектне, вживається на бойківщині, гуцульшині. Шкода, папірус пустий...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-05 10:00:27 ]
Дякую, Ярославе, за Вашу справжність! Це надто не модна риса сьогодні, коли мало не весь світ завихрений страшним маскарадом замаскованих думок, бажань і навіть мрій. Тому і маємо більше фальші ніж щирості. Так, справжність, риса вкрай поодинока, тому й особливо цінна. Щасти Вам у житті і у творчості!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-05 10:42:37 ]
Після таких слів, Марійцю, хочеться бути ще СПРАВЖНІШИМ. Спасибі Вам велике за теплий вітер слів, котрий здатен розвіяти туман...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Богун (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 18:19:48 ]
Десь колись я вже таке відчувала у Львові.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-10 18:42:46 ]
Тумани на Замку, Оленочко, - річ непоодинока. І почуття вони навіюють схожі :)) Чекаю на Ваш варіант!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Богун (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 19:27:47 ]
Ось такий варіант вийшов нашвидкоруч:)

Туман. Високий Замок...
Лише вчора
Були його тут очі.
Світ - розквіт
У кольорах.
Сьогодні – морок.
Туман і тиша
Як великий птах
Накрила Львів, мене,
Чуття, бажання. Як добре....
Я на мить забула зовсім
Про кохання...