1.

хребтом
любили палицю
до оніміння
тіла
руками
розкидалися
ногами
тупотіли

устами
не кривилися
ні скреготу
ні рику
і чухали потилиці
коли троянський брикав

2.

а вуха
чим набилися
ці нерети
без риби
повилізали
вилиці
на бережину
глиби

а очі
де дивилися
навчилися
минати
країну
що на милицях
захмарні брами
татя

3.

січе дорога
ріже дим
з півбогом
і півматом
у кожному
подекуди
гніздяться
автомати

у кожному
перевертні
тече не кров
сивуха
чола високого
граніт
вкриває лють
і мухи

4.

не знати звідки
зграя куль
ворожа
чи привітна
складай кістки
труну цинкуй
хрести ліпи
на вікна

цей град
паде
на голови
їм ніколи
збагнути
життя
плакуче олово
тіла і труни
брутто

5.

литаврами
тавтоване
грудне
моє терпіння
я кулею
гартований
а на хресті
сумлінний

бо вірою
виношую
розпачливе
кипіння
воно мене
уже не вб’є
не кине
на коліна

6.

як не приспить
доріг зима
і не присипле
попіл
а недовірливий Хома
не доторкнеться
плоті

над небокраєм
полечу
багряний
і плечистий
я
море щастя
і плачу
сумління
небо чисте

7.

за полем
ходить небокрай
за тілом плаче куля
як можеш
Боже
не карай
очей моїх не стулюй

і у пшеницю
не клади
твої палаци зріти
як можеш
Боже
відведи
малюй безхмарне літо

8.

біля дороги
рів для трун
попи димлять
і піють
я душу
не одну потру
хреста на ній посію

це буде згадка
про війну
страшну й стодітну
суку
земля
мов пір’я
на труну
опірено
розлуку

9.

на думку вийшла
голова
немов на слід
собака
там недокурена
трава
там пиво вам
і раки

а манна
сиплеться до ніг
в дірявий мідний тазик
а на війні
як на війні
життя
розбитий пазл

10.

на кожне слово
ставлю хрест
наводжу з крапки
жерло
мій вірш
мій постріл до небес
і відпусти
померлим

то він
вбиває голоси
згорає сон і вата
гудуть рядки
душі баси
зболілим
гігаватом

17 Липня, 2014