Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
2026.10.24
16:40
Не усі любили рокабілі,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
2026.10.24
16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
2026.10.24
13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
2026.10.24
10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
2026.10.24
09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
2026.10.23
21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
2026.10.23
17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
2026.10.23
17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
2026.10.23
14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
2026.10.23
12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
2026.10.23
11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…
Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…
Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…
2026.10.23
11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз
2026.10.23
05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LI, пiдхребетна
1.
хребтом
любили палицю
до оніміння
тіла
руками
розкидалися
ногами
тупотіли
устами
не кривилися
ні скреготу
ні рику
і чухали потилиці
коли троянський брикав
2.
а вуха
чим набилися
ці нерети
без риби
повилізали
вилиці
на бережину
глиби
а очі
де дивилися
навчилися
минати
країну
що на милицях
захмарні брами
татя
3.
січе дорога
ріже дим
з півбогом
і півматом
у кожному
подекуди
гніздяться
автомати
у кожному
перевертні
тече не кров
сивуха
чола високого
граніт
вкриває лють
і мухи
4.
не знати звідки
зграя куль
ворожа
чи привітна
складай кістки
труну цинкуй
хрести ліпи
на вікна
цей град
паде
на голови
їм ніколи
збагнути
життя
плакуче олово
тіла і труни
брутто
5.
литаврами
тавтоване
грудне
моє терпіння
я кулею
гартований
а на хресті
сумлінний
бо вірою
виношую
розпачливе
кипіння
воно мене
уже не вб’є
не кине
на коліна
6.
як не приспить
доріг зима
і не присипле
попіл
а недовірливий Хома
не доторкнеться
плоті
над небокраєм
полечу
багряний
і плечистий
я
море щастя
і плачу
сумління
небо чисте
7.
за полем
ходить небокрай
за тілом плаче куля
як можеш
Боже
не карай
очей моїх не стулюй
і у пшеницю
не клади
твої палаци зріти
як можеш
Боже
відведи
малюй безхмарне літо
8.
біля дороги
рів для трун
попи димлять
і піють
я душу
не одну потру
хреста на ній посію
це буде згадка
про війну
страшну й стодітну
суку
земля
мов пір’я
на труну
опірено
розлуку
9.
на думку вийшла
голова
немов на слід
собака
там недокурена
трава
там пиво вам
і раки
а манна
сиплеться до ніг
в дірявий мідний тазик
а на війні
як на війні
життя
розбитий пазл
10.
на кожне слово
ставлю хрест
наводжу з крапки
жерло
мій вірш
мій постріл до небес
і відпусти
померлим
то він
вбиває голоси
згорає сон і вата
гудуть рядки
душі баси
зболілим
гігаватом
17 Липня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LI, пiдхребетна
1.хребтом
любили палицю
до оніміння
тіла
руками
розкидалися
ногами
тупотіли
устами
не кривилися
ні скреготу
ні рику
і чухали потилиці
коли троянський брикав
2.
а вуха
чим набилися
ці нерети
без риби
повилізали
вилиці
на бережину
глиби
а очі
де дивилися
навчилися
минати
країну
що на милицях
захмарні брами
татя
3.
січе дорога
ріже дим
з півбогом
і півматом
у кожному
подекуди
гніздяться
автомати
у кожному
перевертні
тече не кров
сивуха
чола високого
граніт
вкриває лють
і мухи
4.
не знати звідки
зграя куль
ворожа
чи привітна
складай кістки
труну цинкуй
хрести ліпи
на вікна
цей град
паде
на голови
їм ніколи
збагнути
життя
плакуче олово
тіла і труни
брутто
5.
литаврами
тавтоване
грудне
моє терпіння
я кулею
гартований
а на хресті
сумлінний
бо вірою
виношую
розпачливе
кипіння
воно мене
уже не вб’є
не кине
на коліна
6.
як не приспить
доріг зима
і не присипле
попіл
а недовірливий Хома
не доторкнеться
плоті
над небокраєм
полечу
багряний
і плечистий
я
море щастя
і плачу
сумління
небо чисте
7.
за полем
ходить небокрай
за тілом плаче куля
як можеш
Боже
не карай
очей моїх не стулюй
і у пшеницю
не клади
твої палаци зріти
як можеш
Боже
відведи
малюй безхмарне літо
8.
біля дороги
рів для трун
попи димлять
і піють
я душу
не одну потру
хреста на ній посію
це буде згадка
про війну
страшну й стодітну
суку
земля
мов пір’я
на труну
опірено
розлуку
9.
на думку вийшла
голова
немов на слід
собака
там недокурена
трава
там пиво вам
і раки
а манна
сиплеться до ніг
в дірявий мідний тазик
а на війні
як на війні
життя
розбитий пазл
10.
на кожне слово
ставлю хрест
наводжу з крапки
жерло
мій вірш
мій постріл до небес
і відпусти
померлим
то він
вбиває голоси
згорає сон і вата
гудуть рядки
душі баси
зболілим
гігаватом
17 Липня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
