Алітерації та асонанси, нмд, змагаються за першість. Деякою мірою страждає звукопис. Дає знати про себе третя сила - сила метафор і символістики.

З пошанівком,
М.Бояров.

Спасибі, Домі, приємно читати і бачити однодумців, нарешті, Ви тут!

Ніколи не ставила за мету писати аби писалося, чи слідкувати за нормами віршування, алітераціями або звукописом, хоча, вже час починати, мислю. Знаєте, пане Миколо, нещодавно, один відомий поет сказав мені таку річ - вірші мають вистоюватися, вилежуватися 3-4 дні від дня написання, а потім вже потрібно з ними працювати. Я так неможу, вірш, то емоція тут і зараз, а не після, потім. Хай краще вистоюється вино, чи добрий сир, а поезія вона миттєва, спонтанна, вона або є, або її нема, все інше - пластик, силікон. Щира дяка за увагу до моєї творчості, для мене великого вартує Ваша думка. Одне запитання - на Вашу думку, чим і як можна покращити звукопис в даному тексті?

Як на базарі вибираєте буряк до буряка, мандарин до мандарина, моркву до моркви (я з Вашого дозволу далі не перелічуватиму), так і при наборі тексту підбираєте слово до слова, з тією лише відмінністю, що їх треба ще якось припасувати одне до одного, щоб вони лилися, наче вода чи сметана, а не кисляк. Або тримались купи, як композиція, а не купа однорідних чи неоднорідних предметів.
Самі бачите, як тримаються купи або ллються поетичною водою такі от сполучення:
- рівність шпальт;
- під стелею.
З Вашого дозволу не перелічуватиму далі, бо немає більше чого.

Дякую, пані Любове за вельми слушні зауваження, навіть не задумувалася над вживанням цих слів, тепер буду знати, обов'язково виправлюся, обіцяю. А "мікстувати", означає - співати на міксті, в музиці це - регістр людського голосу який поєднує в собі головне і грудне звучання, тобто - суміш головного і грудного регістрів, до речі, такий спів є неправильним. Такі от справи!))

Та ні, не знущалися, хоча деяким людям притаманне лукавство, тим більше якщо воно працюватиме на них. Просто на той час тексти читалися і сприймалися так як притаманно було тому часові, зараз же звучать зовсім інакше. Знаєте, коли я беру до рук свою збірку, датовану 2007 роком, чесно, жахаюся і соромлюся що це писала я, і не наважуюся переробити щось із тодішнього.

Навіть росіяни з числа тих, які знаються у поезії, вже збагнули, наскільки неоковирні, наприклад, ломоносівські оди. Інших класиків згадували також.
Шовіністи, природно, цього не помічають.
А в середині 18-того "піпл хавав" і був задоволеним.

Так, пане Миколо, в деякій мірі виконала завдання, котре поставили переді мною, щось виправилося, щось загубилося дорогою до покращення звукопису. Овочі, фрукти на базарі вибирати не варіант, не факт що усім сподобається їхній смак, до прикладу, я люблю кислятину, життя і так солодке, то навіщо ж підсолоджувати?

Чому не наважилися, пане Валерію? Як на мене, у Вас є дуже навіть непогані тексти, мислю, тут навіть не на одну збірку, а на декілька вистачить! Щодо футболістів, нічого, дійсно не стоїть на місці, з'явилися молоді гравці, нарешті, до того ж українці, що не може не тішити, от і пішла гра, увійшла ріка в своє русло, не бразильське чи ПАРівське, а в своє, рідне. Еххх...люблю футбол!))