Не поривай з кімнатою, не легковаж учинку.
Куди тобі сонце, палячи зрана "Шипку"?
Іззовні безсенсове все, насамперед – зойки щастя.
Тішся вбиральнею – і скоренько повертайся.

О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора.
Позаяк простір головно роблений з коридору
і кінчиться лічильником. А щойно настирна всує
любка там пащекує, – спровадь, і нехай дівує.

Не поривай з кімнатою; скажи, що тебе продуло.
Лаштуйся до стін і стульця навзаєм чуло.
Навіщо рушати відти, куди нудитись вечором
доплентаєш, поготів – знесиленим і приреченим?

О, сиди собі у кімнаті. Лови, смакуй босанову
в пальтині на голе тіло, в туфлях на босу ногу.
В прихожій запах капусти і лижв мастила.
Ти написав годі букв; отож, аби попустило.

Сиди собі у кімнаті. О, нехай вона вдосвіта
гадає, за кого ти видаєш себе. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На вулиці, геж, не Франція.

Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ондечки і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією. Шафою підіпри, як сів,
двері від хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.





<1970>

------------------------------------------------