Повернись мені в профіль. В профіль риси лиця
заввиграшки увиразнюються, порівняно із овалом,
із його блудодійним вигином колісця:
забаганками зміни місць зі всіляко таким. Бувало,
воно проти ночі нагадувало мені,
мертвому від погоні, про тиш в пульманівськім вагоні,
про шалений локомотив, що на вогкому полотні
зупинявся знесилено у моїй долоні,
і неясить гукнула з лісу. Нині я зі стидом
розумію – де там сова; та в пітьмі подоба
солодко пасувала сові з дроздом:
птасі широких вилиць й птаху профілю, птаху дзьоба.
І хоч збоку бачив лишень, анічуть не жаль
було правого пів лиця, коли зліва глипав.
Та і голос той за ніч міг склювати печаль,
що своєю рукою кришила з порогу хліба.

<1983>
---------------------------------------

Иосиф Бродский

Повернись ко мне в профиль. В профиль черты лица
обыкновенно отчетливее, устойчивее овала
с его блядовитыми свойствами колеса:
склонностью к перемене мест и т. д. и т. п. Бывало,
оно на исходе дня напоминало мне,
мертвому от погони, о пульмановском вагоне,
о безумном локомотиве, ночью на полотне
останавливавшемся у меня в ладони,
и сова кричала в лесу. Нынче я со стыдом
понимаю - вряд ли сова; но в потемках любо-
дорого было путать сову с дроздом:
птицу широкой скулы с птицей профиля, птицей клюва.
И хоть меньше сбоку видать, все равно не жаль
было правой части лица, если смотришь слева.
Да и голос тот за ночь мог расклевать печаль,
накрошившую голой рукой за порогом хлеба.
1983