ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Володимир Бойко
2025.12.15 23:52
Недобре добро називати добром недобре. Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою. Ворожка ворогам ворожила вороже. Генії на гени не нарікають. Світило у світі недовго світило. Пан Баняк до банку поклав грошей банку. Одержимі своє о

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Маслов (1966) / Вірші

 Лебідь, рак і щука...
Минає рік ганебної війни –
і вітер у казні, як в чистім полі…
І степ квітучий тоне у весні
солдатської обірваної долі.

А в кулуарах – бренди напоказ
у новоукраїнських товстосумів.
І править флюґер за дороговказ,
залежно від отриманої суми.

Нам раз у раз малюють міражі,
нас неодмінно хочуть розколоти:
зарівно – як свої, так і чужі,
штовхаючи все далі у болото.

Стоїть країна, як козацький віз, –
нарешті вільна, та проте безрука…
І тягнуть в різні боки, як колись,
все той же лебідь, той же рак, і щука.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Ярослав Чорногуз 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Батченко 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-04-23 20:12:15
Переглядів сторінки твору 3857
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.986 / 5.38  (4.788 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 5.013 / 5.5  (4.694 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.25 22:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2015-04-23 21:48:48 ]
Справді, так і є... Стара казочка на(про) новий лад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маслов (Л.П./М.К.) [ 2015-04-23 23:30:55 ]
Так, Світлано, казочка стара, навіть дуже стара...
Дякую

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-23 22:30:44 ]
Ефектно і деякою, нмд, мірою сценічно. Читає автор, який весь у білому. Можливо, у костюмній "трійці" або у римській тозі.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маслов (Л.П./М.К.) [ 2015-04-23 23:40:02 ]
Дякую, пане Миколо! Розтлумачте, прошу, що таке нмд?
Щодо костюму, то білого не маю. Та й хіба ж у костюмі справа? За білим нерідко ховається чорне, а за яскравим - сіре...
Дякую за відгук :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-24 07:02:15 ]
"На мою думку". Ця абревіатура, нмд, сприяє збереженню цього мовного звороту, і вона не розчиниться в інших, на кшталт "я рахую", "я думаю" тощо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2015-04-24 15:06:29 ]
Поділяю Вашу думку і підтримую. Хороший вірш і на часі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маслов (Л.П./М.К.) [ 2015-04-24 21:47:50 ]
Дякую, Таміло :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-04-24 19:38:28 ]
Справді гарний вірш.
"Стоїть країна, як козацький віз", а коней москалі украли...Довго ще так вона стоятиме, допоки "товстосуми" більше думатимуть про те, як допомогти їй у біді, а не змагатися в побільшенні своїх надприбутків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маслов (Л.П./М.К.) [ 2015-04-24 21:51:58 ]
Направду сумно. А сумно, бо правда...
Дякую, пане Іване.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-25 00:07:24 ]
Гарний вірш, глибокий, образний і своєрідно відображає сучасність нашу. Вітаю, Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маслов (Л.П./М.К.) [ 2015-04-25 22:53:04 ]
Дякую, пане Ярославе! Хочеться, аби наша сучасність нарешті відповідала нашим сподіванням...
З повагою,
Володимир