ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олександр Сушко
2019.12.06 06:47
На світ стовбурчить гребня півень,
Гарчить від люті хижий вовк.
Є бевзі, створені для гніву,
А є ласкавці, для жінок.

Життя колеги - чорна плахта,
Бо чоловік, як стигла піч.
Поезія - душі відрада,

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.

Іван Потьомкін
2019.12.05 21:53
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
І що найприкріш – без причини.
Ніхто з ни

Галина Сливка
2019.12.05 21:24
Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.
Від тепла морозні відчинялись брами...
Дивувалось диво... Чи то так належить?
А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
Вибирали барви із того, що буде.
У вітаннях гріли люди руки змерз

Олександр Сушко
2019.12.05 20:12
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Сергій Губерначук
2019.12.05 10:59
Люди мої дорогі,
як багато серед вас людей
і як мало людей.
Написав я на руках і лобі
формули для багатьох прості.
Все одно, не запам’ятаю.
Все одно, люди, мої дорогі,
не любити вас був мені наказ,

Ніна Виноградська
2019.12.05 10:37
Ще земля не степліла
І повняться холодом ранки,
Ще московка стоїть,
Де припнуті човни на воді.
І в розливі оцім
Ген за Пслом виглядають світанки,
І лелеки-птахи
Вже по прутику зводять свій дім.

Н Кап
2019.12.05 08:26
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
д

Микола Соболь
2019.12.05 05:51
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Перед врагом не гни коліна,
Як кров козацька потече.
Не вір ніколи бусурману,
Бо завше результат один:
Введе чортяка ув оману
І згине твій найкращий син,

Ольга Якубенко
2019.12.04 23:53
Мені хочеться бігти босніж в морозній імлі,
До світанку пірнати в джерельну незайману воду
І молитись у тихому храмі, де скроні мої
Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
Що турботливо випекли

Галина Сливка
2019.12.04 16:33
Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.
Не обіймеш мене за плечі...
Про тебе пам'ять обіймаю...
Те, чим стою, у чім опора,
Живим вогнем - та по судинах.
Мені теплом твоє учора,
Твій усміх вітром в часоплинах.

Ольга Якубенко
2019.12.04 16:32
Хмара зорі у неба краде.
Дощ збирається. Чрно всюди.
Найстрашніша помилка — зрада,
Найнестерпніший біль — Іудин.

Ніби в світі усе померкло,
Вітер плаче надривно: «Отче!..»
Той собі обирає пекло,

Козак Дума
2019.12.04 15:19
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.

Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж

Уляна Світанко
2019.12.04 13:12
У Всесвіті до ніжності горнуся,
Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
Й назустріч стрімголов поки все спить.

Надихатись сповна і розчинитись
У безвісті жаданій - на плечі,
Плекати потихеньку серця нИтки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Як стогне вітер...
Уже на небі… біля тата й мами…
Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
Спливає шибка зимними сльозами,
Я в них втонув…
Ти був... ти був… ти був…

Як стогне вітер, кидаючи в небо
Моє виття, закутане у біль:
– Скажи, як жити, брате, тут без тебе?..
Та не приходить відповідь звідтіль.

Весна щедрує, та тобі вже, рідний,
Зозуля сотню літ не накує.
Гортає пам’ять знімками сповідно.
Ти був…
Не був! –
Ти є, мій брате!
Є-є-є-є-є-є-є!!!..





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-03-28 14:00:22
Переглядів сторінки твору 2716
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.100 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2019.11.22 21:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-28 15:06:18 ]
щодо текстів такої приватної території важко що мовити. угу. а чого весна - щедрує, щедрий вечір ніби 18 січня?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-28 17:41:36 ]
... а добре й мовчати... аби весна... щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:00:56 ]
дякую за відгук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:50 ]
звикло не вважаю щирість - чеснотою тексту


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-28 23:12:10 ]
При написанні перебирала різні варіанти, як показати радість весни, що надходить. На "щедрує" спинилась свідомо. Щедрівки виконуються на новий рік - де по старому стилю, де по новому. А у природи новий рік починається таки навесні, а не посеред зими. Тому й щедрує весна в березні.

Чи влаштовує Вас моя відповідь?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 00:39:09 ]
та безперечно що ні, але хіба вас таке може бентежити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 09:22:11 ]
Давайте доб'ємо тему щедрівок. Не люблю невияснене залишати позаду. Чому Вас не влаштувала моя відповідь? Не переживайте, Ваша манера розмови не завадить мені знайти зерно хороше у Ваших словах. Коли воно там є))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 13:50:58 ]
Перепрошую, але видалила так само вдало, як і Ви виставили - подвійно:) І хоч вірте, хоч ні, але ненавмисне.
І таки повернемось до "щедрує".
Із тлумачного словника: ЩЕДРІ́ВКА, и, жін. Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня."
Новий рік люди в нашій країні святкують хто по новому стилю, хто по старому - в січні. Рідновіри - в березні. А сама природа свій новий рік розпочинає з пробудження навесні і щедрує квітами, співом пташиним, куванням зозулі в тому числі.
В літературі метафори часто зустрічаються, це одна з них.
Не те, щоб я хотіла Вас переконати, але не можу зрозуміти Вашого нерозуміння. Чи воно йде від моїх незграбних пояснень, чи від Вашої впертості або зашореності, чи таки я використала невдалий образ.
Сподіваюсь на Вашу конструктивну відповідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-29 19:03:45 ]
даруйте, що так відволікся. комент поправив, хоч воно й не дуже охайно. це все безперечно так, і щодо рідновірів і щодо 15го століття, нічого не скажеш. я звісно розумію. що в традиції постмодернізму воно ніби й не має значення якого, але - ну, є ж усталене слововикористання і намагання притягти за вуха яке нове визначення не айс - але, безперечно, для мене. в автора, звісно, може бути своє бачення такого. мда. однією з моїх улюблених цитат є вислів Цветана Тодорова - література як пікнік, автор приніс текст, читач інтерпретацію. зрозуміло, що деякі інтерпретації можуть бути хибними, але така вже інтенція цього читача, ну тобто - зашореність і нечуттєвість до поетичного слова


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-29 22:45:25 ]
В мене щось збились коментарі під цим віршем, бачу їх тільки в себе на пошті. Але не страшно.
Відносно "усталеного слововикористання" - трохи згодна, а трохи ні. Згодна, що до слова треба бути уважним. Але воно живе, Андрію. Я хочу його смакувати. Не калічити, не перекручувати, але радіти йому.
Відносно "інтенції цього читача" - да ладна косити тут під нечуттєвого. Пилинки видивляєтесь і вимітаєте, око - як об'єктив мікроскопа. Але те, що переживаєте за слово, приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 10:55:58 ]
калічити і перекручувати - це також спосіб смакувати, це як з карамеллю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:04:26 ]
Один мій чудовий знайомий якось на прикладі показав, що обидві сторони можуть бути праві. Тому не буду продовжувати дискусію на розпочату тему, бо ми вже і так очі намуляли читачам. Щиро вдячна Вам за розмову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-03-30 11:18:09 ]
як правило, так і є. власне, на цьому принципі і побудовано трагедії


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:19:28 ]
Проникливо…Втрата близької людини – це наболючіше…А на рахунок щедрівок і весни згідна з Вами, пані Ларисо, весна також щедрує!!!
Гарно написано у Вікіпедії: «А ще до 15 століття Новий Рік на Русі святкувався у березні і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль... ("прилетіла ластівочка", ... "ой, сивая зозуленька"), і горобцеподібна пташка "щедрик" також прилітає на терени України лише в кінці березня.».

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:25:39 ]
Дякую, Лілеє.
Намагаюсь не порушувати "усталені") канони, але і до себе дослухаюсь.
Кожен має право на вільний прояв своїх відчуттів. На помилку також. Ну і на відповідну реакцію оточуючих услід:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Сливко (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-29 14:32:12 ]
Дуже сумно і боляче втрачати найрідніших. Вірш написано майстерно .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 11:26:40 ]
Дякую за чуйний відгук, пані Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 21:29:16 ]
Світла пам*ять...
*
Автору - довгих років життя і нових віршів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-03-30 23:02:28 ]
Дякую.
Ваше читаю все. Колись знайду час і назад ще пройдусь по Вашій сторінці.