ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.09.30 18:44
Величний і прекрасний символ парку
Ось перед нами – Флори павільйон.
Немов обличчя саду – аватарка,
Або на шиї – цінний медальйон.

Та не завжди всім сяяло це диво.
Був павільйон сільський спочатку тут,
Коли царя російського маршрут

Дума Козак
2020.09.30 18:07
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
із глоду на грудях її намисто
і усмішка грайливо-золотиста.

До ніг барвистий килим постелила,
гаї багрянцем і діброви вкрила.
Сплела вінок з рудого листу клена,

Олександр Сушко
2020.09.30 12:59
Звично стиснув перо у руці,
Маю час, божий дар і натхнення.
Для корони потрібні зубці,
А для генія - слава-варення.

Я ж об стелю її поламав,
Скреготіло - аж чули і в пеклі.
Кажуть, що і таланту нема -

Петро Скоропис
2020.09.30 11:26
На батьківщину вернешся. Еге ж.
Дивись округ, питай себе на черзі,
до кого тепер в друзі попадеш?
Кому ти ще потрібен? До вечері

купи собі солодкого вина,
дивись в вікно, оговтуйся потроху:
у всім твоя, одна твоя вина,

Тетяна Левицька
2020.09.30 11:08
На білому аркуші рими довільно
малюю... стираю...малюю...стираю...
І скрапують коми із пензля повільно,
рядки відпускаю у простір, як зграю.
Ніч порухом денним лягає на плечі,
туманні кужелі пряде із безсоння.
Збираю докупи слова, наче речі
розкида

Дума Козак
2020.09.30 09:55
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
і у омитім, чистім світі
кохання уп‘ємось вином!

Сергій Губерначук
2020.09.30 08:37
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Оволодіти собою неможливо,
а воно так і підштовхує
своїми імпульсивними вдарами до прірви.
Лишається хоча б приховати те,
яким серце є насправді.
Може, тоді воно хоча б на недовго

Ігор Деркач
2020.09.30 07:06
Коли в минулому житті
були ми козаками,
напевне ангели святі
орудували нами.
Бо лупцювали татарву
і турка-яничара,
ішли походом на Москву,
на ляха у Варшаву.

Ігор Федів
2020.09.29 21:53
Журою осінь у душі лунає,
І позолоту витирає небуття,
За обріями доля заховає
Багряні кольори минулого життя.

Танцює листя у пориві вітру,
Літає високо і падає в піке,
Закінчує у фільмі осінь титри,

Євген Федчук
2020.09.29 19:44
Пололи ми із мамою город,
Бо трохи бур’яну понаростало,
Мишій, щириця голови підняли
Та молочай пробився і осот.
Полізла молоденька лобода,
Березка вже стелитися почала.
Ми бур’яни ті сапами рубали,
Аби не залишилось і сліда.

Олександр Панін
2020.09.29 18:54
Стежкою курною ,
Поруч з водоспадом,
Скачуть два ковбої,
Погоня позаду.

Розбишацька зграя
Дже зла і грізна,
Ліс хоч і ховає,

Олександр Сушко
2020.09.29 12:53
Хто сказав, що їстоньки нема?
Краще би подякували владі.
Наварила борщику кума,
Шкварочками день пахтить у хаті.

А дружина ріже ковбасу,
Доня кришить шинку на салатик.
Я ж - гастрономічний телесун

Микола Соболь
2020.09.29 12:18
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Не тяжить ні буденними думками,
ні листопадом на краю доріг.
Люблю згубитись в лісі край села,
де гомін вітру і роси сережки
в житті ніколи не зведуть зі стежки,
яка мене у гл

Іван Потьомкін
2020.09.29 12:10
Обидві в нього досьогодні в серці.
Перша увійшла тоді,
Як друга ще під стіл ходила.
Мабуть, Всевишній послав був першу,
Аби відтоді носив він образ Діви Пречистої.
Не для якихось там плотських утіх,
А лиш як недосяжну муку-мрію.
Таке не новина. Так

Ігор Шоха
2020.09.29 10:17
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
спекатися юди на престолі –
осліпити очі окупанта.

Іч, яка комедія? І досі
ситі комуняки – ревізори,
а свої у дошку прокурори

Сергій Губерначук
2020.09.29 09:45
Розраду знайшла у полотнах Шишкіна
жіночка з хутора Усть-Мартишкіно.
Вона відпочила в тайзі на картині,
де грають ведмеді і риють свині.

Ледь-ледь посміхнувшись беззубим ротом,
вона обтіклася холодним потом,
сльозу проковтнула й спитала нишком:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Рецензії

 Драглі історії

на твір Андрія Мироховича «Україна. 1921. Весна.»

Кожне покоління варить страву. А оскільки та страва застигає довго та дістається нащадкам вже в застиглому вигляді, то назвемо її драглями. Так от. Варить кожен, як уміє. Одні з розумінням справи, зі старанністю, з думкою про дітей. А другі, аби зварити, а там як хочуть, так хай їдять, кому дістанеться. Кидає в те вариво, хто що має, і хто чого не жалкує. Хтось вишуковує краще, питає у людей, радиться, шукає інгредієнти, а хтось ото покидає, що під руку потрапить, а щоб запах перебити, додасть побільш приправ, та й вважає, що місію виконав. Рецепти також різні. І класичні, перевірені роками-століттями. І нове щось вигадують, хто з розумом та майстерністю, а хто з самовпевненим завзяттям. Зазвичай страву цю варять на маленькому вогні, знімаючи піну, але є умільці, що не шкодують дров, розпалюють такий вогонь, що з каструлі аж летить, стіни задрипує, а піна перемішується зі стравою і залишається в ній застиглою бридотою. Кістки хтось вибирає всі до одної, до самої дрібної, бо ж дітям, та й треба так робити, якщо по-людськи. А комусь ліньки перебрати холодець. Зверху жиром все запливе, чи є там ті кістки, чи нема, Господь їх знає. Ще й поставлять зварене в темне місце, щоб не дуже видко було. Аж поки слідуючі покоління не починають їсти та давитися. Їжте, діти, не кривіться. Не знати, що ви своїм наварите, якщо взагалі щось зварите, а не заллєте вогонь навіки.

Отакі думки прийшли до мене вчора, коли спинилась біля твору Андрія Мироховича «Україна. 1921. Весна.». Спинилась надовго. Непростий автор. Глибокий, вдумливий, розумний. Вивіряє кожне слово. Нема в нього випадкових, навіть якщо спочатку так видається. Нема у цього автора творів розжованих, всюди читач змушений іти до істини сам. І це, можливо, кращий шлях, аніж зомбування тим, що лежить на поверхні. От тільки правду він дає правдиву. Оголену. Неприємну. Важку. Іноді страшну. Іноді таку, що вивертає читача, а декого і відвертає. Але я вже шукаю твори цього автора, і приймаю. І вдячна йому за те, що вибирає кістки із драглів. Що не бридується копирсатись ні в застиглому минулому, ні в різноманітному сьогоденні. Що має силу і бажання шукати істину, не боячись заходити в темряву. Що викликає вогонь на себе. Бо знає, що робить. І знає навіщо.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-04 12:35:40
Переглядів сторінки твору 2934
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.155 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.08.20 23:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-04 14:11:57 ]
да ладна вже, бридує копирсатись - насолоджується. спасибі, Ларисо, зворушений


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./Л.П.) [ 2016-04-04 21:54:49 ]
Дивуюся я вам, п.Ларисо. Готували ми недавно збірку про героїв Небесної Сотні. Так одна авторка про загиблого Героя все геть чисто написала, усі подробиці катувань. Щоб волосся дибки ставало, коли читаєш. Це ж читачі будуть згадувати людину, і на тому світі не буде їй спокою, як не було на цьому. Батьки та діти, яким подарують збірку, будуть серце собі надривати. А вам, певне, сподобалося б. Бо неприкрита правда життя. Як у всіх віршах згадуваного автора.
І дійсно - навіщо вистроювати шахові партії, думати, рости в своїй майстерності? Простіше - згребти усі фігури, і шаховою дошкою суперника - по голові!!! Оце новаторство! Оце правда життя!!! А лірика-почуття-стосунки - то все пережитки. Оглушити, використати й відкинути. Зате чесно. Чесно???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-05 09:58:23 ]
ви що, всерйоз вважаєте, що я не вмію грати в шахи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-05 14:38:56 ]
П. Ірино, від читання описувань катувань мені стає погано. Фізично. Дітям такі твори протипоказані. Категорично. А доросла людина мусить знати життя. Ніхто не каже у всіх творах описувати жахи. Чи у всіх творах втулювати елементи еротики. Чи у всіх творах описувати небесну блакить та очі коханої. Всьому своє місце. Якщо говорити про конкретний твір Мироховича, то на мою думку жахливі подробиці виправдані сюжетно. Якщо говорити про те, що «одна авторка про загиблого Героя все геть чисто написала, усі подробиці катувань», то кожен вирішує сам для себе, «надривати собі серце» цими муками, чи залишити те надривання батькам загиблого Героя.
Поки ми не переберемо по кісточках всю нашу історію – всю, в тому числі неприємну, поки ми не вивчимо ці уроки, доти будемо заливатися кров’ю. Про це йде мова у моїй рецензії. Автор у творі дає факти і між стрічок свою думку про ті події. І думаю, що він готовий до розмови з людьми, які володіють даною темою.
Відносно інших творів Мироховича та Вашого особистого ставлення до них, то не бачу сенсу говорити про це під даною рецензією. Твори даного автора у вільному доступі, Ви маєте право висловити там свою думку. До конструктивних зауважень він ставиться нормально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-04-04 23:43:42 ]
Да уж. Перебор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-05 14:58:42 ]
Все відносно, Серго, все відносно. Одні впадають в скаженство, коли бачать твори поета, який іноді пише непогані і досить тонкі еротичні твори. Другі не вважають перебором обговорювати літературні смаки людей у них поза спинами. Буває. Вітаю Вас!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-04-05 21:53:58 ]
Ну да, ну да. Це "смак", я ж не знав (На "Пері" був наче інший, та це вже несуттєво) Гарні "смаки" зараз насаджуються в укр. літ. Як і все інше. Всього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2016-04-24 06:03:34 ]
Смішно... Трішки
Заздрість? Та ні ж
А може? Що це
Та хай вже
Хай

Треба