ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Усе життя - це коди і повтори,
До рота ложка носиться щодня.
Поезія рутинна апріорі -
Спитай свого крилатого коня.

Хай істина лежить без комбідреса,
А око тішить правдоньки шкелет:
За тезою крокує антитеза,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не шматок землі на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Вадим Василенко
2015.05.16

Іолана Тимочко
2015.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Рецензії

 Драглі історії

на твір Андрія Мироховича «Україна. 1921. Весна.»

Кожне покоління варить страву. А оскільки та страва застигає довго та дістається нащадкам вже в застиглому вигляді, то назвемо її драглями. Так от. Варить кожен, як уміє. Одні з розумінням справи, зі старанністю, з думкою про дітей. А другі, аби зварити, а там як хочуть, так хай їдять, кому дістанеться. Кидає в те вариво, хто що має, і хто чого не жалкує. Хтось вишуковує краще, питає у людей, радиться, шукає інгредієнти, а хтось ото покидає, що під руку потрапить, а щоб запах перебити, додасть побільш приправ, та й вважає, що місію виконав. Рецепти також різні. І класичні, перевірені роками-століттями. І нове щось вигадують, хто з розумом та майстерністю, а хто з самовпевненим завзяттям. Зазвичай страву цю варять на маленькому вогні, знімаючи піну, але є умільці, що не шкодують дров, розпалюють такий вогонь, що з каструлі аж летить, стіни задрипує, а піна перемішується зі стравою і залишається в ній застиглою бридотою. Кістки хтось вибирає всі до одної, до самої дрібної, бо ж дітям, та й треба так робити, якщо по-людськи. А комусь ліньки перебрати холодець. Зверху жиром все запливе, чи є там ті кістки, чи нема, Господь їх знає. Ще й поставлять зварене в темне місце, щоб не дуже видко було. Аж поки слідуючі покоління не починають їсти та давитися. Їжте, діти, не кривіться. Не знати, що ви своїм наварите, якщо взагалі щось зварите, а не заллєте вогонь навіки.

Отакі думки прийшли до мене вчора, коли спинилась біля твору Андрія Мироховича «Україна. 1921. Весна.». Спинилась надовго. Непростий автор. Глибокий, вдумливий, розумний. Вивіряє кожне слово. Нема в нього випадкових, навіть якщо спочатку так видається. Нема у цього автора творів розжованих, всюди читач змушений іти до істини сам. І це, можливо, кращий шлях, аніж зомбування тим, що лежить на поверхні. От тільки правду він дає правдиву. Оголену. Неприємну. Важку. Іноді страшну. Іноді таку, що вивертає читача, а декого і відвертає. Але я вже шукаю твори цього автора, і приймаю. І вдячна йому за те, що вибирає кістки із драглів. Що не бридується копирсатись ні в застиглому минулому, ні в різноманітному сьогоденні. Що має силу і бажання шукати істину, не боячись заходити в темряву. Що викликає вогонь на себе. Бо знає, що робить. І знає навіщо.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-04 12:35:40
Переглядів сторінки твору 2395
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.158 / 5.5  (4.945 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.02.20 13:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-04 14:11:57 ]
да ладна вже, бридує копирсатись - насолоджується. спасибі, Ларисо, зворушений


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Бондар Лівобережна (М.К./Л.П.) [ 2016-04-04 21:54:49 ]
Дивуюся я вам, п.Ларисо. Готували ми недавно збірку про героїв Небесної Сотні. Так одна авторка про загиблого Героя все геть чисто написала, усі подробиці катувань. Щоб волосся дибки ставало, коли читаєш. Це ж читачі будуть згадувати людину, і на тому світі не буде їй спокою, як не було на цьому. Батьки та діти, яким подарують збірку, будуть серце собі надривати. А вам, певне, сподобалося б. Бо неприкрита правда життя. Як у всіх віршах згадуваного автора.
І дійсно - навіщо вистроювати шахові партії, думати, рости в своїй майстерності? Простіше - згребти усі фігури, і шаховою дошкою суперника - по голові!!! Оце новаторство! Оце правда життя!!! А лірика-почуття-стосунки - то все пережитки. Оглушити, використати й відкинути. Зате чесно. Чесно???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2016-04-05 09:58:23 ]
ви що, всерйоз вважаєте, що я не вмію грати в шахи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-05 14:38:56 ]
П. Ірино, від читання описувань катувань мені стає погано. Фізично. Дітям такі твори протипоказані. Категорично. А доросла людина мусить знати життя. Ніхто не каже у всіх творах описувати жахи. Чи у всіх творах втулювати елементи еротики. Чи у всіх творах описувати небесну блакить та очі коханої. Всьому своє місце. Якщо говорити про конкретний твір Мироховича, то на мою думку жахливі подробиці виправдані сюжетно. Якщо говорити про те, що «одна авторка про загиблого Героя все геть чисто написала, усі подробиці катувань», то кожен вирішує сам для себе, «надривати собі серце» цими муками, чи залишити те надривання батькам загиблого Героя.
Поки ми не переберемо по кісточках всю нашу історію – всю, в тому числі неприємну, поки ми не вивчимо ці уроки, доти будемо заливатися кров’ю. Про це йде мова у моїй рецензії. Автор у творі дає факти і між стрічок свою думку про ті події. І думаю, що він готовий до розмови з людьми, які володіють даною темою.
Відносно інших творів Мироховича та Вашого особистого ставлення до них, то не бачу сенсу говорити про це під даною рецензією. Твори даного автора у вільному доступі, Ви маєте право висловити там свою думку. До конструктивних зауважень він ставиться нормально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-04-04 23:43:42 ]
Да уж. Перебор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-05 14:58:42 ]
Все відносно, Серго, все відносно. Одні впадають в скаженство, коли бачать твори поета, який іноді пише непогані і досить тонкі еротичні твори. Другі не вважають перебором обговорювати літературні смаки людей у них поза спинами. Буває. Вітаю Вас!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-04-05 21:53:58 ]
Ну да, ну да. Це "смак", я ж не знав (На "Пері" був наче інший, та це вже несуттєво) Гарні "смаки" зараз насаджуються в укр. літ. Як і все інше. Всього.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2016-04-24 06:03:34 ]
Смішно... Трішки
Заздрість? Та ні ж
А може? Що це
Та хай вже
Хай

Треба