ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію