ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 Червень
Образ твору  
I

ті спогади, мов
голоси, які
долають відстань

& в кожного свої
недоліки, чи навіть
більш, аніж ~

ранкові сутінки за
мить, як згаснуть
ліхтарі

& після



II

блискучістю
якнайдурніших аналогій
& каламбурів
& алітерацій геть
прямих

інтоксикований поволі
дрейфує сам~ один
не чує ніг
вирує біль
недостеменний
хміль сваволі
назустріч
передбачуване й не

залиш мені мене
мій боже
вряди~ годи
залиш ~
який там вже
не
є



III

небо у полі зору ~
жменя зірок жорстоких
справи не йдуть угору
& зрозуміло скоро
мрії твої убогі
спокій твій ніц не
спокій
гра твоя ~
прос
то гра



IV

даруй & прощавай
потворисько безносе
я віднайду
інакший образ
від тіла вільний
& від форм

з полону стін скляних
щезають монстри
через густу штриховку
мовби поспіх &
з темряви
гуркоче шторм



V

що виплекав
& що покинув
без журби

куди йдучи
супроти
недовіри

чуттєво
сповідаючи
свій вибір

палай усе
лиш тільки
трохи би



VІ

& гіркота
тойбічних злив
птахи що
гічкок показив
& демони що
люди зовні
в очах злотиться
привид повні
& брам
роззявлені роти

та я кохав
люстер тих
безвідносність

немов хотів
щоби
за ними
була

Ти



✧




 


 
_______________________________
Art © «La Fin Du Monde»™



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-08 00:15:54
Переглядів сторінки твору 9551
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-10-09 03:13:33 ]
Оригінально) І "І" у Вас прикольне)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-09 22:05:26 ]
*осяйливо дякує*

це є у всіх інших текстах тут ~
окрім іншого ‘&’ реалізує т.зв. надзавдання
& це мені особисто також до смаку

Серго


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-10-09 07:40:30 ]
з тої вервички червневої - кожна коралинка цікавська така. Особливо пригорнулося таке - наче звичне, але ж в оригінальний спосіб вирішене:
"гра твоя ~
прос
то гра" навіть не думала почути від СоМі " прос то", бо не просто так вдалося :) пірнула

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-09 22:12:22 ]
дяки, приємно

’просто’ це провокативне ~ з одного боку ніяке
(кшталту слова ’власне’: оце, власне, квітки. . .)
а з іншого боку дуже глобальне, архетипічне, слово
(можливо, і з вищого розряду)
але коли воно перетворюється на сміття,
з незрозумілою чи несвідомою метою зв’язки інших
(часом набагато дрібніших) слів
напр., ’А я оце просто собі йшов і просто не думав’

мене обов’язково трафляє шляк


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
К О (Л.П./Л.П.) [ 2016-10-09 22:24:52 ]
саме за деякий час до цього читала ваш вірш, до якого світлинка була з Інгрід Бергман
і кінцівка цього вірша тепер із нею викликала асоціацію. хоча «Ти» це, звісно, вам відома конкретна чи абстрактна особа, але мені тепер цією Ти буде Інгрід
а загалом ця вся річ повна шарму, який резонує і виловлює з підсвідомості різні речі
і на рівні чуттів теж резонує неабияк
як завше, із правдивою вдячністю і очікуванням нових магнетичних творінь

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-09 22:31:23 ]
о, Катя

*(тепло дякує)*

. . .Інґрід Берґман це неосяжне & мовби втрачене
а для поетів так узагалі Ґрааль

а

’Ти’ в наявному випадку може означати навіть усесвіт
тут головне ~ співрозмовник (вектор)

а окрім іншого, це красива річ у собі
якби послідовність моментальних світлин