ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.11.18
03:39
Місто-квітник
Плекає старий садівник
Сивобородий з сумними очима:
Синіми, наче шмати неба*,
У білих шатах,
Що не брудняться землею чорною**.
На цій круглій клумбі,
Що оточена мурами***
Плекає старий садівник
Сивобородий з сумними очима:
Синіми, наче шмати неба*,
У білих шатах,
Що не брудняться землею чорною**.
На цій круглій клумбі,
Що оточена мурами***
2018.11.18
02:13
вище панчішок,
де шкіра пружна і гаряча,
я просуваюся...
і прокидається хіть.
ніжно цілую.
то варто? чи може, не слід?
я божеволію,
граючи на удачу.
де шкіра пружна і гаряча,
я просуваюся...
і прокидається хіть.
ніжно цілую.
то варто? чи може, не слід?
я божеволію,
граючи на удачу.
2018.11.18
00:32
Т. І...
Мене уб’є твоє мовчання,
А не перелік власних бід,
В якому міри й порівняння
Псують осінній краєвид.
Мене уб’є твій довгий острах
Ознак яскравих новизни,
А не проява болів гострих
Мене уб’є твоє мовчання,
А не перелік власних бід,
В якому міри й порівняння
Псують осінній краєвид.
Мене уб’є твій довгий острах
Ознак яскравих новизни,
А не проява болів гострих
2018.11.17
23:27
Дивують картини, сніг,
особи - моральні... анти...
Якби ж то нарешті зміг
війну зупинити Санта!
Снігурка іде в диму,
на парці її - значечки.
Мовчання жетон візьму,
особи - моральні... анти...
Якби ж то нарешті зміг
війну зупинити Санта!
Снігурка іде в диму,
на парці її - значечки.
Мовчання жетон візьму,
2018.11.17
19:09
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
і одежа твоєї калини
укриває мої спориші.
Полиняли опалі узори,
сивий іній упав на траву.
Ти за мною виплакуєш горе,
а між нами зима на межі
і одежа твоєї калини
укриває мої спориші.
Полиняли опалі узори,
сивий іній упав на траву.
Ти за мною виплакуєш горе,
2018.11.17
18:07
Завмерла душа – пролунала ця звістка,
Жахлива, пекучого болю, мов кістка,
Застрягла у горлі, палає вогонь:
Ніколи Вона не розімкне долонь.
Як порожньо, холодно, серце ридає:
Чарівної Люди вже з нами не має.
Краплинами сльози стікають з повік.
Жахлива, пекучого болю, мов кістка,
Застрягла у горлі, палає вогонь:
Ніколи Вона не розімкне долонь.
Як порожньо, холодно, серце ридає:
Чарівної Люди вже з нами не має.
Краплинами сльози стікають з повік.
2018.11.17
14:39
За книшем навідався в сільмаг,
Глянув ціни -тьохнуло під серцем.
Років п'ять вже настрою нема,
Вичерпала влада сміх до денця.
На синичку цілиться котко,
Тихо підкрадається до пташки.
А реформи, наче молотком,
Глянув ціни -тьохнуло під серцем.
Років п'ять вже настрою нема,
Вичерпала влада сміх до денця.
На синичку цілиться котко,
Тихо підкрадається до пташки.
А реформи, наче молотком,
2018.11.17
13:01
Пишу я не поезію, а прозу,
хоча бувають іноді свята,
коли римую ружу, а не розу
із вусами каширського кота.
Мої поези – майже еталони
і мало хто уміє так як я.
Та приміряє унтерські погони
хоча бувають іноді свята,
коли римую ружу, а не розу
із вусами каширського кота.
Мої поези – майже еталони
і мало хто уміє так як я.
Та приміряє унтерські погони
2018.11.17
11:13
Сьогодні до послуг прочан і туристів різноманітні путівники, кваліфіковані екскурсоводи. І все ж знайомства з минулим замало, щоб зрозуміти душу мешканців цього краю. Тих, хто попри лихоліття плекав рідну мову – іврит, збагачував її мудрими житейськими на
2018.11.16
17:02
доля - дике поле
ковила - не жито
та дорога квола
а та друга - бита
там чекає ненька
з батьком на вечерю
вулиця старенька
ковила - не жито
та дорога квола
а та друга - бита
там чекає ненька
з батьком на вечерю
вулиця старенька
2018.11.16
17:00
Я сиділа у тебе на колінах, обійнявши за плечі, і роздивлялася надто близько візерунки у твоїх очах. Колір райдужки, вивчала прискіпливо палітру.
Потім сплітала руки на твоїй шиї, наближалася ніжно і торкалося своїм чолом твого чола, запускаючи руки у за
2018.11.16
16:51
Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки,
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.
Вуйко Ліс, із колиски лисий, знов міняє свої перуки.
Люди-пряники, люди з цукру до домівок пливуть мерщій.
Кожна ямка в моєму серці стиха буль
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.
Вуйко Ліс, із колиски лисий, знов міняє свої перуки.
Люди-пряники, люди з цукру до домівок пливуть мерщій.
Кожна ямка в моєму серці стиха буль
2018.11.16
15:02
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.
Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.
Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній
2018.11.16
14:25
Пливу собі тихесенько... А поряд батискафи...
Кричать малеча, гіди. Зображення - хить-хить...
Какао наливається з лілової карафи.
Німотна риба шкіриться. Годинник дзеленчить.
Щодня - жаскі новиноньки. А днища - в шоколаді.
Паяци, знай, висміюють, в
Кричать малеча, гіди. Зображення - хить-хить...
Какао наливається з лілової карафи.
Німотна риба шкіриться. Годинник дзеленчить.
Щодня - жаскі новиноньки. А днища - в шоколаді.
Паяци, знай, висміюють, в
2018.11.16
10:00
Безтурботний був той візник.
Хоч їхав по грузькій дорозі,
Де було повнісінько баюр,
А обіч ще й ковбані чатували.
На небо все задумливо дививсь,
Співати птаству допомагав він.
Та раптом «трусь!» - і віз загруз.
Візник неначебто проснувсь,
Хоч їхав по грузькій дорозі,
Де було повнісінько баюр,
А обіч ще й ковбані чатували.
На небо все задумливо дививсь,
Співати птаству допомагав він.
Та раптом «трусь!» - і віз загруз.
Візник неначебто проснувсь,
2018.11.16
08:57
Не примружуй очі – замело мій дім,
жодного не хочу бачити у нім.
Потемніли вікна, двері підвело,
сходяться повіки, стежку замело.
Я сама до себе, я собі сама.
Стукати не треба, навкруги зима…
Хвіртку розламати, вдертися крізь хмиз,
вір мені, не вар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...жодного не хочу бачити у нім.
Потемніли вікна, двері підвело,
сходяться повіки, стежку замело.
Я сама до себе, я собі сама.
Стукати не треба, навкруги зима…
Хвіртку розламати, вдертися крізь хмиз,
вір мені, не вар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2018.11.17
2018.11.17
2018.11.16
2018.11.12
2018.11.10
2018.10.29
2018.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Петро Скоропис (1980) /
Вірші
З Іосіфа Бродського. "Урешті, було воно бозна де. Врешті..."
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Іосіфа Бродського. "Урешті, було воно бозна де. Врешті..."
Урешті, було воно бозна де. Врешті
не важить, що віхоли вили тамтешні,
що люди тулились в оселі пастушій,
що слідом їх вісті ходили гнітючі.
По перше, були вони вкупі. Урешті,
що слідує з першого, другого в третім,
усе, що робилось, творилось, варилось,
як мінімум, натроє потім ділилось.
У небі морознім над їхнім нічлігом
до ложа з найменшим належно великим
хилилася зірка – і жодної моги
не мав її промінь минути малого.
Огонь ще гудів, та кінчалось поліно;
всі спали. Щодалі, од решти одмінна
зоря проникала, чим інде світінням,
у поміч далеким лучитись із ближнім.
25 грудня 1990
не важить, що віхоли вили тамтешні,
що люди тулились в оселі пастушій,
що слідом їх вісті ходили гнітючі.
По перше, були вони вкупі. Урешті,
що слідує з першого, другого в третім,
усе, що робилось, творилось, варилось,
як мінімум, натроє потім ділилось.
У небі морознім над їхнім нічлігом
до ложа з найменшим належно великим
хилилася зірка – і жодної моги
не мав її промінь минути малого.
Огонь ще гудів, та кінчалось поліно;
всі спали. Щодалі, од решти одмінна
зоря проникала, чим інде світінням,
у поміч далеким лучитись із ближнім.
25 грудня 1990
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"З Іосіфа Бродського. "
• Перейти на сторінку •
"З Іосіфа Бродського. "Що треба для дива? Кожух чабана...""
• Перейти на сторінку •
"З Іосіфа Бродського. "Що треба для дива? Кожух чабана...""
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0847 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0847 seconds