ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень

Ігор Шоха
2026.01.05 22:03
А тактика стратега – діло темне,
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.

***
А ніж розпочинати рокіровку

Микола Дудар
2026.01.05 21:23
Терпіння випурхнуло з дому
І прямо з хати в небеса…
Мені однаково від злому,
І там, і тут, мене нема.
На небесах вже однодумці…
А я туди і не спішив…
Блукаю... Наче у відпустці
У ній охоче ще б грішив…

С М
2026.01.05 21:12
ей караване мене забирай
у португалію в еспанський край
андалузію і житні поля
прагну зустріти й стрічатиму я

хутко забирай мене
відси караване

Іван Потьомкін
2026.01.05 19:46
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим називають люди.
Готові і щулитись вони, і закрива

Олена Побийголод
2026.01.05 19:10
Із Леоніда Сергєєва

А першими зникнуть опасисті, –
не тому, що багато їдять,
а тому, що вони – опасисті,
і їх відразу з’їдять.

Руді повиводяться другими.

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Сергій Губерначук
2026.01.05 12:18
Замок.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.

Володимир Мацуцький
2026.01.05 12:17
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,

Борис Костиря
2026.01.05 11:35
Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.

Я прокинуся в лісі

В Горова Леся
2026.01.05 10:59
Ніч вливається в шибку синькою,
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.

Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею

Микола Дудар
2026.01.04 23:25
Була шкварка, була чарка
І сметана, і млинці.
І таїлась поруч сварка —
Вхід до сварочки вкінці…
Хто кого об’їв, чи зрадив —
Загубилось у млинцях.
А сметані хтось порадив
Прогулятись по синцях…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Стежка мамина
Стежка мамина квітами встелена…
Вмить життя обірвалось на слові.
На соснові вінки горе згорблене
пов’язало хустини тернові.

Свічі хилять голівки над коливом,
дзвін виплескує звуки гортанні,
відчайдушно Всевишнього молимо:
«Вічний спокій рабі Божій Ганні».

Сліз не випече сонце у повені,
лиш обпалить гвоздики криваві.
Упокой її душу знеболену
у небеснім саду, Боже правий.

Панахидно, скорботно, у тузі я,
в судний день червень смертю не гребав.
Нині стежка до мами - ілюзія...
Біла риска на маківці неба.

2016 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-29 11:10:03
Переглядів сторінки твору 3052
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.563 / 6.19)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.643 / 6.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.06 11:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 11:57:53 ]
Талановито і сумно. Це тільки зоряні стежки вічні, а люди, на жаль, не просто смертні, а раптово інколи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 12:48:41 ]
Так, Олександре! Дякую, за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2017-01-29 12:00:37 ]
Вірш стискає серце! Образи його глибокі, з відголосками вічності і найсокровенніших відчуттів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 12:52:19 ]
Дякую, Богдане! "У смерті теж свої закони, не ставте смерті перепони, бо все одно прийде кудлата, щоб почорніла з горя хата, де вчора весело співали..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-01-29 12:20:07 ]
Вірш печальний, але сповнений любові і Божого світла...
Проймає.

П.С. Кілька зауважень

Вмить (тобто миттєво)

лиш обпалить (щоб підправити наголос)

паніхідно - звучить як покруч - панахидно (бо панахида)

А от за "гребав" - дякую! досі мій лексикон був збіднений (бо знала тільки гребував)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 17:46:34 ]
Любочко, дякую, дорога, за зауваження та допомогу. Виправила...
Моя мама до останнього була на ногах. Рано встала, сказала, що буде помирати, лягла й миттєво померла.
У червні буде від того два роки.

Сліз не виплачеш з горя, на серці тужливо.
Швидкоплинне життя відцвіло, відзвеніло.
Повернути, забути батьків неможливо.
Без матусі і тата земля спорожніла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 16:28:30 ]
"Допоки тато й мама з нами є - батьківська хата нам здається раєм..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-29 17:47:41 ]
Гарно сказано, Мирославе! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2017-01-30 16:52:06 ]
Світла пам ять...вічна пам ять...
Болить Ваш біль, бо й у мене не так давно мами не стало.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-30 17:08:36 ]
Співчуваю! Без мами і світ не світ, і пісня не пісня! Але життя триває...
Дякую, Вільшаночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-30 23:46:13 ]
Любов до мами, туга за нею бринять у кожному слові вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-31 12:58:21 ]
Щиро дякую дорогий, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-02-01 12:42:14 ]
Да, уходят...(((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-02-01 12:57:14 ]
На жаль! Дякую!