ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Своєї подруги затоптану дитину.
Стирчала кістка в неі із ноги

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся

Юрій Ерметов
2017.04.24 17:42
Колись я думав, що почуття гумору – чи не найвища чеснота!.. Що це те, що робить нас людьми. Дозволяючи поглянути на страхи й затятості легко і невимушено бічним а чи ущипливим поглядом... Коли правила стають пекучими (або пекельними), наче розжарені пу

Микола Соболь
2017.04.24 17:28
Моя сусідка по городу
Сварлива баба, хай їй грець.
Оце взяла собі за моду,
Іще ходити навпростець.

Повчає "лізучи" по грядці:
– Не так посаджено усе!
Кляне мене, як у гарячці,

Ніна Виноградська
2017.04.24 16:47
Ви на колінах біля трону квилите,
Долоні простягнули для прохань.
І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
Напишете про тисячі кохань.

Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
Про ґрона виноградні і вино.
А правду ви ніколи не напишете,

Олександр Сушко
2017.04.24 16:09
Вже котрий рік тебе немає поруч,
І жити звик уже на самоті.
Але не відпускає болю обруч -
Без тебе стіни дому геть пусті.

І, як колись, уже не тішать свята
Та потьмяніли юності дива.
Пішла у рай моя старенька мати

Юрій Ерметов
2017.04.24 12:34
Любиш Путіна, ну, зізнайся? Ах, який сурйозний чувак! І, головне, строгий!.. І чьоткий. Чьоткий пацан. "Сказал – сдєлал". Нє, ну ні то що нєкоторіє. І нє сказал, і нє сдєлал. А, главноє, нє заставіл. Вот в чьом йіго нєдостаток! Гдє же ваш вождь? Чт

Світлана Майя Залізняк
2017.04.24 10:54
Серце - стрімка саламандра.
Сонце... тривоги-кущі.
Плани - і сходження, й мандри.
Час приминає плющі.
Крекче, затоптує сутнє.
Онде сріблистий ціпок.
Щемко душі... неспокутно...
Плащ Мамариги намок.

Ніна Виноградська
2017.04.24 06:11
І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
То регоче печаль і волає розбита душа.
А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
Де у вікна щоранку — і сонце,

Юрій Ерметов
2017.04.24 00:18
Я вже починаю сердитись!..
Із цими своїми коханнями...
Я вже починаю сердитись!..
Ви жити мені не даєте...
Як можна весь час вас любити?
Я вже починаю сердитись!..

Коли я вже стану,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:17
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:16
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Чекає там простягнута рука,
Де між кущів приховані обличчя
Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
Шалені оси жала обламали
І згинули, не видно їх ніде.
Зоріє сад. Далеко до фіналу,

Володимир Бойко
2017.04.23 22:32
Ти пробач, що ніяк
Розминутись не можу з тобою,
Що про тебе щораз
Непокоять знадливі думки.
За тобою услід,
Наче проліски вслід за весною,
Сподівння пливуть,
Як за часом спливають роки.

Леся Сидорович
2017.04.23 20:01
Щоби цей світ у прірву не злетів,
Будь як Оленка. Або просто будь.
Люби життя, вершину цю здобудь,
У кожному відкрий мільйон світів!

Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
Для кожного промінчиком побудь.
Щоби цей світ у прірву не злетів,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:38
На тій землі, де пахнуть чисті роси,
Де соняшник у вікна загляда.
Я бігала мала, щаслива, боса.
Був світ — безмежний, мама — молода.

І в батькових руках злітала в небо,
Сміялась мама сонячно обом.
Здавалось, більше від життя не треба…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Максим Личко
2017.02.25

Юлія Гаврилюк
2016.12.24

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Джоанна Колдплей
2016.10.04

Назар Ворпсак
2016.08.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Шон Маклех / Інша поезія / Білі світлофори

 Часопростір

«Пробачте, друзі мої,
надлишкову схильність до цієї книги...»

(Григорій Сковорода)

Образ твору Життя – це потріпана книга
З видертими сторінками
(Бракує найцікавіших розділів)
Життя – це драма,
Яку написав схоласт Сорбони –
Компілятор літописів
Війни Столітньої,
Трубадур шляхів розбитих,
Драма чи то мелодрама
З трагічним початком,
З фіналом незрозумілим
Чи то з його відсутністю,
З тьмою замість завіси.
Життя – це верлібр
Поета-сухотника з Парижа дощу
Чи то скрипаля сліпого,
Що не знає нотної грамоти
І грає свої мелодії –
Свої нескінченні ноктюрни
Тільки по пам’яті ночі
(Не своєї навіть)
(І то уривками – все уривками).
Життя – це роман
Без кінця і початку
З дірявою обкладинкою
(Миші прогризли),
У якому герої
Свої імена забувають
(А яке воно – імено моє?)
І вже ніколи не згадують,
А я мандрую з одного століття
До іншого – такого ж приблудного,
То в одному човні-тілі,
То в іншому.
А тіні навколо ті самі,
Що в часи Чорної Моровиці,
Що в часи перших птахів залізних,
Що в часи ковалів-анахоретів.
Тіні (чи то душі)
Змінюють свої тіла-шати,
Тіла-кораблі, тіла-кокони, тіла-лялечки,
І все лишаються тими самими.
Все забувають, все марнують
І гублять слова намистини
В морі.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-02-16 21:51:58
Переглядів сторінки твору 194
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.598 / 6  (4.971 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.455 / 6  (4.810 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Модернізм та Неомодернізм. Інша поезія
Автор востаннє на сайті 2017.04.18 03:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 00:11:58 ]
Знімаю капелюха


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2017-02-19 00:55:08 ]
Дякую за таку оцінку мого твору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 17:31:20 ]
Мій знайомий літературний критик у приватних розмовах уживає вислів "100% поезії". Це могло б стосуватися Вашого вірша (і більшості інших).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2017-02-19 00:55:37 ]
Дякую за таку думку - не очікував, не сподівався...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 18:22:40 ]
В Вашу поезію занурюєшся як у води океану...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2017-02-19 00:55:58 ]
Дякую за ткі слова...