ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Несподіванка

лікарям з вдячністю

Щось нудота підступає хвилею,
ніздрі часто запахом дратуються,
вивертає, падаю знесилено,
але треба вибратись на вулицю.

Йду в лікарню, роздягаюсь догола
iз надiєю страхи ослабити.
«Ты от страха, мать, совсем с ума сошла?! –
К гинекологу да не пошла бы ты…»

01.04.2017


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-03-30 21:52:06
Переглядів сторінки твору 12363
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.689 / 6  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.551 / 6  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:46:58 ]
Авторко сайту Галино Михайлик, варто відрізняти закид, підкріплений посиланням на мій вірш і таке припущення
"Чи це не та людина, яка звинувачувала мене безпідставно за використання слова "вельбучний", хіба ж знаєш? це відомо лише модератору сайту".

Авжеж, це знає лише модератор: хто ховається за ніками-клонами. Мені сайт був цікавим, але стомлює засилля осіб певної категорії.

Притулити свій закид на сторінку, де про відхід у вічність письменника......, а потім ще й вимагати вилучення слова "вельбучний" із чужого тексту може не смішна людина...а здагадайтеся - яка.
Вибачення написали Ви в такому тоні, що ліпше б і не починали. Нещире воно, це ж видно.
Ось і зараз виказуєте неповагу. Мені нема за що вибачатися перед Вами. А Ви б таки визнали, що кидали тінь на моє ім"я безпідставними звинуваченнями і прилюдно.
Шануйтеся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:54:31 ]
здагадайтеся-здогадайтеся.
І Поціновувач поезії, і всі інші,
не пишіть мені отут на сторінці Лариси Пугачук.
Розумному - досить. Я ж написала адресу.
Тут, на чужій сторінці, дискутувати не варто.
Гарного настрою зичу всім, натхнення, творення поетичних світів. Нагадую: варто шанувати ще й ЖИВИХ поетів.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-15 23:39:13 ]
Згодна з Вами, Світлано, на чужій сторінці дійсно не варто дискутувати на теми, котрі не стосуються автора сторінки, але десь мусять же люди стосунки вияснити, раз позакривалися одне від одного на своїх сторінках)) Хоча який в цьому сенс, от чесно - не розумію.
А відносно шанування живих поетів, то тут не все просто. Вірші оцінюються, як твори. І при житті поета і потім також. А сам поет при житті є просто людиною і шанувати його тільки за те, що гарно пише... ну та можна, чого б ні, але дозволяти творчій людині робити все, що їй заманеться і пробачати все - ніхто не зобов'язаний.
А зважаючи на те, що тут зібралися тільки творчі люди, то мають бути взаємні увага, повага і розуміння. Рівні зі всіх сторін. Без винятку.
Дякую за хороші побажання, Світлано. Навзаєм)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-16 08:32:42 ]
Зайду в гості ще раз, відповім грунтовно, якщо в когось буде бажання відповісти, прошу на пошту.


Пані Ларисо, за кілька років перебування на сайті я бачила тут різне. Казку, в якій я була принцесою, що не хоче дивитися на авторів - авторства пані Галини Ф.
Тоді сайт на кілька днів роботу припиняв... Перекрути моїх рядків, які автори називали пародіями, бачила...А ще...звинувачення у використанні фактів особистого життя осіб, про існування яких я не знала. Не могла знати...... Сила мистецтва... Мої тексти життєві, сюрреалістичні...
Тепер мене звинувачують у небайдужості: то я зауважила хиби, то я не пройшла повз текст автора, у потенціал якого забаглося повірити...а він не вельми росте... Єдина моя вина: я не залишила сайт, коли виявилася заяскравою... Чи багато тут лишилася відомих поетів? Піду я... Вмовкну... І відразу свобода писати будь-як...сяке-таке...
Зауважать, можливо, Любов Бенедишин, якщо не стомиться вчити авторів...... та ще кілька майстрів. Інші промовчать. Чи мені цікаве перебування тут?
Апогеєм стала вимога пані Галини викинути слово із вірша, бо воно авторці нагадує назву села, де жив шановний письменник. Дикість: посилання на мій вірш на сторінці, де про смерть письменника. Воно ж і зараз там! Тон вибачення зневажливо-зверхній...Чи мені здалося? Вельмивельбучна - пише, звертається до мене пані Галина.
Скажіть, будь ласка, Ларисо. а що саме я повинна загалу, читачеві, щоб мене шанували клони, ніки, автори пересічних віршів, випадкові люди...що зареєструвалися від нічого робити...... А мабуть, є й такі...?
Що заманеться - властиво робити усім. Є свобода пересування, творчості... Ви грієтеся біля вірша свого автора, близького по духу, а я презентую Поезію.
Заблоковані сторінки. Їх багато. Скільки залишило сайт...перерісши його...
Мені пишуть автори...коли я вирішую піти із сайту. Зупиняють...
Перманентно на сайті бучі, я намагаюся не вмішуватися. Чоловіки самі порозуміються.
Але коли на мене безпідставно нападе хтось, ніколи не змовчу. Бо я людина. Про це писав В. Симоненко. А людині властиво ще й вірити у порядність. Я вважаю себе порядною жінкою. митцем. І прошу, вимагаю порядного ставлення. Пан, імені якого я не називатиму, тримає мої слова про його вірші, звичайний коментар у відповідь, кілька років на головній сторінці. Людина вважає це важливим. Я бачу, як радіють автори моїй похвалі. Я ж сама росла, знаю всі етапи, сходинки...
Ми всі тут існуємо у віртуалі. Як можна ліпити ярлики, не знаючи сутності речей, душ, обставин...
Щодо коментаря якогось аноніма "поціновувача поезії" - такі коментарі не мають жодного сенсу. Чи й не поціновувач: без імені, фото... пише мені "чи здатна вибачатися...".
За що? За вивищення над болотом сьогодення, пошуки краси, служіння мові...
І наостанок: мої книги, Ларисо, Ви придбали. Телефонували, захопливо дякували, писали коментарі хороші.
Нема жодної причини зневажати мене за справжність. Єдина моя вина: я не зачинилася у вежі зі слонової кістки, була людяною. Мабуть, таки варто дистанціюватися.
Шануймося!


1   2   3   Переглянути все