ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2026.02.02 17:51
Погодьтеся, що у більшої частини з нас чи наших родичів є захований старий сервіз «для особливого випадку», який так ніколи й не настав. Це одне з багатьох відлуннь величезної імперської машини, яка десятиліттями перетворювала живих, амбітних людей на зру

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

Олег Герман
2026.02.01 16:27
Вечір суботи — мій найулюбленіший час. Буквально декілька годин, але таких цінних. Перш за все в цей час ти вільний від своїх ролей і можеш згадати, ким є насправді. Можна зайнятися чим завгодно, але без крайнощів. Колись читав багато художньої літератури

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / "Дарунок Сізіфа"

 ***
Новини з фронту – мов цунамі,
Як і десятки літ назад…
А пам’ять брязне орденами
І безпорадно – на парад.

Блаженні… балагани… блоги…
І душить правда правду: цить!
І День (чиєї?) Перемоги
Чомусь не радує… болить.

02.05.2017



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-05 09:59:22
Переглядів сторінки твору 3110
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-05 10:56:23 ]
Тiльки вчора думала про це, як добре, що Ви написали, Любо.
Так, болить. Те, у що перетворили пам*ять. Те, як обплiтають зараз павутиною напiвправди, напiвбрехнi горе людське.
Шабаш на кiстках людських.

Мовчати хочу в цi днi. Думати про дiда, що загинув. Про бабу Оксеню, котра свiту бiлого не бачила, пiднiмаючи дiтей одна. Про маму, молодiсть якоi перекреслила вiйна. То що я маю святкувати?
Пробачте, що пролилась болем пiд Вашим словом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 11:43:45 ]
Що Ви, Ларисо... Навпаки, я Вам дуже вдячна за відгук Вашої душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-05 11:01:52 ]
З Танею Яровициною вторiк були в моэму селi на Хмельниччинi, якраз 9 травня. Сидiли на обiдi з ветеранами тоi вiйни i теперiшньоi. i тi старi вже чоловiки, i хлопцi, що тiльки з фронту повернулися, iли мовчки, нiчого не говорили, не "святкували".
А на паради вiйськовоi технiки дивлюсь з ненавистю. Вбивцi гордяться знаряддями вбивства. Страшний свiт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 11:46:07 ]
А я якраз недавно спробувала уявити, що насправді відчувають тодішні і теперішні вояки у це, як у нас прийнято називати, свято...
Дякую Вам. У нас із Вами схожі відчуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 11:28:50 ]
Сумно.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 11:46:24 ]
Дуже, Софійко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 13:51:31 ]
Ну що ж, після Ваших рядків я теж помовчу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 10:20:42 ]
Помовчім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-05-05 16:10:02 ]
А я згадав Гелетея, який шльопав на параді перед Президентом каблуками, а тієї хвилини гинули солдати під Іловайськом. Чому він не застрелився після тієї ганьби - не можу зрозуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 10:21:19 ]
Це жах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-05-05 18:17:11 ]
Кому війна як мати рідна...
По селах Перемогу стрічали інакше, ніж по містах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 10:22:08 ]
Так, на жаль...
А в чому була різниця? Це цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2017-05-06 14:48:05 ]
Мабуть пам"ятні заходи мають мати баланс поминального за загиблими і святкового для живих.
Як це було колись у нашій традиційній культурі.

У 1996 р.на похороні мого дідуся на Буковині у церкві наприкінці панахиди після "Вічної пам"яті" померлому, всі найближчі родичі (і я в тому числі) стали довкола столика з поминальними калачами і свічками, і під спів "Многая літа", тричі підіймали той столик уверх. Для мене це було потрясіння, бо до того я не бувала на похоронах у тих краях.
Як мені пояснили старі жінки - "Вічна пам"ять" померлому, і "Многая літ" - живим, бо життя продовжується...
Інша річ, що у всьому має бути розумна міра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 10:23:00 ]
Так хочеться, балансу, гармонії... у всьому...
І міри.

Дякую!