ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марґо Ґейко / Вірші

 Спокутана

На камені стояла. Як на пласі.
Палило сонце осудом людським.

Та він пішов. Як літо – без пробачень.
У той Вирай, котрий уже не їх.
А плетиво півпотайних побачень
Забрав з собою. Їй зоставив гріх …

Рудокоса Схимниця

Образ твору ...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-15 23:47:22
Переглядів сторінки твору 8653
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.143 / 6  (4.984 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 5.092 / 6  (4.984 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2023.05.15 15:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 00:20:43 ]
Дьялог))

Хотів би я почути за буття,
що нетутешніх спрагло обіймає...
Скажи, чия ти? Нічия?..
Нічийним бути – наче зкраю!..

Хотів би також – перебути між,
поміж, що навіть краще за...
Ти кажеш: "Ось твоя труна"?
А ти ж для мене – майже одіж!..

Хотіти перехтів та й – більше – не захочу...
Хотіти, мабуть – то найбільший біль!
Усе моє-твоє – для унаочнень!..
Усе колишнє – мертвечиння гіль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 00:39:32 ]
Хотів би також – перебути між,

оце якось дуже гарно і залишає поле фантазії)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 01:22:21 ]
Я вже відчуваю себе – поміж двома... красунями!))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 00:46:01 ]
Тут вже я трішки схалявлю, можна?! Тримайте з мого раннього)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 00:47:29 ]
можна і треба)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 00:49:10 ]
Халяво, прийди!))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 00:49:41 ]
"Усе колишнє – мертвечиння гіль." ??!!

IV ВИМІР
Вважали здавна мудреці зі Сходу,
Не увійдеш двічі в ту саму воду.
А я уявляю собі все інакше,
Вода не зникає з планети, наче...

Вона циркулює по колу в природі,
У жилах землі, змін коловороті.
В людину зі світу, у світ із людини.
Вода нас вбирає, гуртує в єдине.

Вона повертається, знов утікає
І витрачається, втім, не зникає.
Може так само є простір і вимір,
Де ми тодішні, а з нами любимі.

Любимі спочилі, кохані забуті,
Стосунки і настрої, мрії незбутні,
Все, що хотілося б переробити,
Повіднаходити, більш не губити.

І зберігається в «камері схову»
Про дії, події, слова тихий спогад.
У ньому триває життя давній устрій,
Тому кожен спогад - це також і зустріч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 00:59:13 ]
Ознаки

Це перехрестя – наче плаха...
Чиясь цнотливість – каже знахар...
Чи є луна, що нескінченна?
Ти кажеш – вічність? Сокровенна...
Цілуєш в губи? Дивлюсь в очі!..
Втікаєш потай... Вщухне докір!
Я пройду вранці поміж – й обіч...
Надвечір, мабуть, будеш... поруч?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 01:03:43 ]
стрічай мене у затінку цвітіння серця
хай гілля чулих дум стане прихистком найкращого
хай пам"ять зрощує лише світляки добра
а біль просто щезне
дарую тобі веселку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 01:08:00 ]
Валене, у вас цікаві такі штуки... але раптом несподівано може збитися ритм або збракнути складу. А жаль... бо гарно, ніжно і свіжо
буквально один розчерк - і все буде люкс)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 01:20:54 ]
Дякую Вам, о Рудокоско! )
Буду працювати над собою – або хоча б... поміж)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 09:53:36 ]
"Скажи, чия ти? Нічия?..
Нічийним бути – наче зкраю!.."

Я, Друже, мужняя жона )
Та друзів залюбки приймаю
Нічийність – доля крижана
Стосунки – радості розмаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 00:29:05 ]
«Відмолено!» - почула я луну.
Співають епілог твого роману

Кінець…?

Він питає про нашу війну чи уже кінець
Чи злітати совою у мряку грудневих вікон
А у горлі будяччя від сотень упертих не
Що прокушують губи і гаснуть охрипло криком

Де завершення болю в побоїщах тінних химер
Дайте пластир для вилиць порізаних словом байдужим
Я здорова тобою мій боже мій враже мій муже
Але квіти зів’яли конвалії лілії ружі
Порожніє партер

Я питаю про нашу війну пам’ятаєш все
Як ловили пір’їни блаватні ховали в книги
Передранішня пінка цілованого гляссе
Укривав мене ковдрою крилами теплим снігом

Ну а як поодинці насіяли двійно печаль
Мудрі сови на плечі мостились руками півбога
Тихий місяць стікав молоком замерзав під порогом
Дві стежини губились як зашморг лежала дорога
Догорала свіча
Бо час

8.12.15

я все ще халявлю старим... трохи вибита з колії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 00:41:35 ]
О, яка я щаслива Вас почути знов, дорога Схимнице! Дякую! Воно ж прекрасне, світле у Вас. Для мене нове, думаю, для багатьох теж.
«На камені» ще живе в моїй свідомості, не відпускає, бачите )
А моє депресивне трохи вийшло, бо теж з колії…
Втім, катарсис вкінці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 00:46:16 ]
дякую Редакції Майстерень за мудрі аргументи і правильний підхід) та і багато гарних спогадів пов"язано з ПМ, стільки чудових людей зустріла... тепер Ви) життя прекрасне, нам своє робить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-16 01:30:04 ]
Лоскоти)

Мені дівочий подив – наче спів...
Тобі не знаю, як хотілось
би – не маю слів,
а може це було – й наснилось?

Я радий, втішений – й неначе... між!
Отримуй, схимнице, тоді... мій "ніж"?
Зрадій собі – моєю... ніжністю?
Тамую подих свій... дотичністю!..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 00:55:16 ]
Ви абсолютно праві. Редакція Майстерень, дійсно, галантна, аристократична, виважена. Значить, все буде добре. Не будемо втрачати гідності та життєрадісності, як і належить маньєристам)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 00:57:48 ]
глибокий реверанс, дорога Сестро)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-01-16 00:59:03 ]
туш на Вашу честь )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 05:44:13 ]
Дуже цікава метафоричність! Особливо вразило "браслети стигм"... Успіхів!