ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу й абсурд, підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга, мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк
2018.10.14 20:14
молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець
2018.10.14 18:00
Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ

Іван Потьомкін
2018.10.14 14:38
До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Світлана Майя Залізняк
2018.10.14 12:19
Збиваються горобчики у стаю.
Шукала в липні феніксів, орлів.
По...кру...же...ля...ла...
Жовтень... відлітаю...
Сховала пазли-словеса у Пслі.

Махрова риба плине... Махаони -
на чорнобривцях. Дайджести між каст.

Олександр Сушко
2018.10.14 11:52
Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
А люди як сварливі дітлахи.
Не можна чисту правду говорити,
Не друзів наживеш, а ворогів.

Хай істину дурко ув очі гавка
І правдою обмазує пастель.
Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",

Любов Бенедишин
2018.10.14 10:59
Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
А люди аж давляться болем:
"То Бог карає!"

Стражданням кінця ще не видко.
Погроми, війни.
А «градом» прошита накидка –

Катерина Боброк
2018.10.14 00:01
рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

осінні трав'яні шаблі видно ті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марґо Ґейко / Вірші

 Інфернальниця

Він вкотре її забував назавжди й остаточно

Рудокоса Схимниця

Хто стріне таку, не відпустить нікуди.
Статура у неї стрункіша за ко́ру.
Всі карти козирні у дщері облуди.
Вона обіграла Содом і Гомору.

Хто з нею лежав, не захоче ніколи
у “ложе” закону з вершини Синаю.
Відблискують небо очей матіоли,
а в голосі струни космічні лунають.

Їм вторують грою сандалові уди
чутливих. Луна пелюсток орхідеї
сягає метеликом, пестячи груди…
В тілесність платонівські втілив ідеї,
хто дав їй життя. Інфернальні зіниці,
де мікро-супутник стає Ганімедом,
заломлять порфірою лахмани ниці.
Міжніжжя її пахне липовим медом

Хто прийме амброзію плоті богині
не знатиме старості. Грою віоли
вона вколисає його. І погине
цілуючи пряно-п’янкі ореоли,
нектар із яких не втамовує смаги.
Свідомість дурманиться тим ароматом.
“Хрестили” її найзапекліші маги
тепер її погляд розщеплює атом.

Жаги не втамує водиця солона.
Впиваючись морем - вмираєш від спраги.
Хто навіть очима торкнувся до лона,
стає наче Доктор з германської саги,
готовий за мить чорту душу продати.
Вмочити перо у надрізі десниці
і пакт підписати, не ставлячи дати,
чорнилом їдкішім за сік полуниці.

Сміливець, що хоче від неї покори
впадає у стан непротивлення волі
своєї рабині. Не можуть затвори
тримати свободу із нею в розколі.

Таких, як вона, не лишають ніколи.
Втікають самі - їх шукають, вбивають.
Окреслюй, аскете, молитвою коло,
якщо готував свою душу до Раю!

*

Кора — це зображення жінки (завжди молодої) у статичній позі, яка одягнена в традиційний грецький одяг, з архаїчною посмішкою на вустах.
* Уд (араб. عود‎) струнний щипковий інструмент)
*"Міжніжжя її пахне липовим медом"- посилання на вірш Р. Схимниці "Апокриф"






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-28 14:19:38
Переглядів сторінки твору 1113
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.680 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.645 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Метафізична поезія
Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.10.15 13:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-01-28 16:24:34 ]
Є кілька зауваг : "лахмани ниці" - збіги НИНИ. Пропоную "поруб'я ниці". "Хто прийме амброзію з амфор богині". Невірно. Питво олімпійських богів - нектар, амброзія - їжа. Тому пропоную "Хто прийме нектари із амфор богині". Хоча вирішувати Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-28 16:47:33 ]
Дякую за цінні зауваження, п. Олександре. Я знаю,
щодо амброзії. Втім, нектар був вище, не хотілося повторювати. Подумаю, виправлю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-28 16:56:03 ]
Вже. Навіть підтекст з'явився з амброзією. Гіперпосилання. Ще раз гран мерсі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-28 18:32:43 ]
Та будь-ласка! Ми буркітливі, але справедливі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-28 19:03:12 ]
Коли з метою допомогти, а не принизити чи знецінити, це одразу відчувається і варте особливої подяки. Хто ж іначе підкаже?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-28 18:35:57 ]
Є праукраїнський аналог нектару - сура. Є давньоіндійський - амріта.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-28 19:05:00 ]
тут не випадково саме слово "нектар". Його тлумачення має концептуальну вагу. Але ще раз дякую за суру та амріту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-01-30 20:25:48 ]
ваші вірші мені як парчеві штори... як парфуми "Samsara"... насичені, з позолотою... барокові)
я у своїй другій самвидавівській збірці віршів теж мала отой настрій + такі ж підібрала ілюстрації зі свого загашника. Але у вас густіші образи) фактично - роман у вірші


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-31 16:57:54 ]
О, моя дорога Посестро! Ваших прекрасних очей матіоли ніжно закарбувалися в цьому творі. Сама маю карі) Дякую надзвичайно за високі слова. З нетерпінням чекаю на Ваші вірші. Перебуваю ще досі під впливом «Місяцівни» та «Не…». З любов’ю, М.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дон Жуан (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-31 01:18:32 ]



* * *
Марго

Цей вигин рук і пружні лози стану,
очей два неба, і кармінові уста, -
о, кожен раз, як вперше з океану,
тебе стрічаю: радісну і ждану,
тремку мелодію ще білого листа…
……
А як усе майне за далі і літа,
я знов твою зберу по нотах прану.

(а далі блюююз)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-01-31 20:10:09 ]




"тебе стрічаю: радісну і ждану,
тремку мелодію ще білого листа"

Я стерла все. Я - tabula, що rasa.
Позаду мене - чорна лижна траса.
Із Воландом надихалась дурману,
в очах моїх не небо - сіль лиману.
В лимані задихнулась ніжна рибка.
По нотах саксофону грала скрипка,
транспонувала блюз чужого стану
і … схибила. Я феніксом повстану
із попелу свого ж гнізда. О, Гуру!
На шахівницю ставиш ти фігуру,
яка мене поверне з тої ями …
Віршуємо у ритмі пранаями ?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-05 22:20:29 ]
Крізь пальців загострені тіні хиталось підстрелене сонце,
А профілю розчерк нервовий дражнив, і сліпив, і тонув
На денці фужеру шампана. Ця жінка і Ви – незнайомці,
Спрозорене плетиво візій із Божого віщого сну.

Витьохкують птиці багряні – не добрі, не злі – випадкові.
Їх гнізда несправжні в каратах застиглих незбутих бажань.
Ця жінка для Вас невідома – цариця зміїної крові…
І сукні лускаті узори так прагнуть гарячих торкань.

Чи ж Ваших? Ви істинно вірите – Ваших, отих гарячкових,
Аж зійдуть нараз пухирі, зазоріють булькато у біль.
Пронизливим сяєвом в руки впаде її пещена голість,
Інферно відкресне під серцем, почнеться правічний двобій.

Ви хочете воєн, Трістане новітнього часу, дитино, –
Яке ж підборіддя гладеньке: шовкові ясирні дари…
А в неї лопатки болючі, бо має на дзвінкості спини
Два гострих обрубки кривавих, що вже не підкорять вітри.

Лиш сонце укотре рождалося ночі на рану відкриту,
Лиш пальці шукали похилість плеча і окличність грудей.
Ребром від ребра улягала вовчиця впокорено-дика,
Ховалася смерком на спомин. Коштовна цариця-трофей.
4.02.18.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-02-05 23:52:16 ]
Прекрасне, надзвичайне, як завжди, високомайстерне! Ще й пророче. Затамувала подих. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-12 06:33:09 ]


& ти, мов пустельник, що все запустив, переважно
мов доктор германський, немовби черговий поет
готовий створити все заново, так щоб назавжди, й
всі, роблячи вигляд, нудьгують, а чом би і не...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-02-13 12:09:13 ]
*Sie sind der hellste Stern von allen*, deshalb versuchen Sie das Licht zu finden, wo es nur Finsternis gibt


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-13 12:37:33 ]
andernseits,
ein romantisches Theater funkt stets aus Dunkelheit heraus,
sodass alles auf der Bühne so funkeln könnte, wie’s den
Vorführungseinzelheiten am gedienstlichsten wär)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-02-13 13:29:33 ]
Mephistopheles:

Bescheidne Wahrheit sprech ich dir.
Wenn sich der Mensch, die kleine Narrenwelt
Gewöhnlich für ein Ganzes hält –
Ich bin ein Teil des Teils, der anfangs alles war
Ein Teil der Finsternis, die sich das Licht gebar
Das stolze Licht, das nun der Mutter Nacht
Den alten Rang, den Raum ihr streitig macht,
Und doch gelingt's ihm nicht, da es, so viel es strebt,
Verhaftet an den Körpern klebt.
Von Körpern strömt's, die Körper macht es schön,
Ein Körper hemmt's auf seinem Gange;
So, hoff ich, dauert es nicht lange,
Und mit den Körpern wird's zugrunde gehn.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-02-13 13:31:11 ]
Ein Teil der Finsternis, die sich das Licht gebar