Василю, дякую)

рицар без перемог то просто мара, мабуть
а сам лютий на виході, як і сама зима, хоч не хоч,
вимушують до того, аби врешті-решт
здолати, перейти, дожити,
хоч би й не дуже вже вірилося, часом, у це

дякую, що завітали на вогник, о Галино

згоден, форма ’лицар’ якось призвичніша, можливо, галантніша
та й ’лицарство’ ліпше сприймається, аніж ’рицарство’
хоч все йде від німецького Ritter, але втім
з іншого боку, М. Лукаш, перекладаючи Дон Кіхота,
обрав слово рицар на противагу лицарю
тут є простір для коливань & вибору, плюсів, мінусів

наразі, і саме тут скоріше звуковий бізнес, бо, окрім рими ~
’л’ додає інерції, дещо лінивішого плину, певної елегійності
проте, темою є лютий за конкретними, безпосередніми відчуттями
(суворий такий місяць)
отже, і звукопис мов бажає домінування ’р’ над ’л’, із цієї пари

якщо абстрагуватися від рими, яка не є фетишем, для мене
можна було б висловитися і на кшталт
’Віват, мандруючий лицарю’ або, скоріше ’Віват, блукаючий лицарю’
оскільки бажано було би збалансувати пару ’л’ з першої строфи
та все ж, кінцевий результат, або ж фіналіст, у наявному випадку
саме оцей, із рицарем

взагалі, часом і не знаєш, чи то ті тексти твої, чи то ти їхній
бо ж, поки не стане так, як вимагає сам текст, не буде спокою

Я зрозуміла відразу, що "р" там у Вас вмотивоване, не випадкове. Але як читач-співтворець відчуття-сприйняття відштовхувалась від назви вірша.
Лютий - лицар ... А, можливо, десь на підсвідомому рівні хотілося відійти подалі від моск. "рыцарь" ))

так, я чудово розумію важливість такого нюансу, о Галино
це як раз із розділу плюси/мінуси, який опрацьовується
інтуїтивним редактором, і певні ризики такого роду, також

в теперішньому дискурсі якби не настільки аж високий той градус
упередженості щодо будь-яких слів, котрі, часом запозичені
чи вкрадені рос. мовою, бо їх надто багато запозичено/вкрадено,
і не тільки з української, якщо підходити з позиції: ’я відмовляюся
від будь-яких українських, чи звичайно вживаних українською
мовою слів, бо їх перейняли собі вороженьки’
тоді надто аж багато втрат буде, а ще, чекайте
піде (вже йде) хвиля антипатії до ’полонізмів’, хоча би
ті самі поляки їх початково взяли в українців, етц., етц.

і ’лицарь’ російською вживається дуже навіть широко, особливо
з гумористично-саркастичним забарвленням
ще з іншого боку, та звідки в росіян ті автентичні ’рицарі’?
і так зрозуміло, що слово їм чужорідне, але чому вони мусять мати
на це слово якесь ексклюзивне право? тощо

це все дуже так нюансово і насправді несуттєво, повірте
і я так багато пишу з приводу незначних, як оце сказано, нюансів,
саме тому що до практики всілякої ворожнечі, у всі часи
належно входить ймовірність роздратування якнайдрібнішого, із
котрого можна швиденько роздмухати вогонь будь-якої нищівності...
але моїм завданням не є ворожнеча, чи провокація, якось вже повірте
на слові, інакше на рівному просто місці навіть не знаю,
як це можна доводити, що ти не мав анічого в замислах, бо говорити ні,
ще може не означати, що то є ’конче ні’,

ну але якось мусимо зупинятися, десь
бо все це безодні

із всякою правдивою повагою

У коментарі про слова запозичені-перепозичені так потрібно оформили в слова те, про що потрібно говорити, поки не затяглися в прірву. Дякую.

У тексті насамперед ритміка сподобалась)

Здавалось би - що там одна маленька літера!.. а який пласт піднімається...
Спасибі за заглиблені розмисли.

щиросердно вдячний, о Ларисо
& навіть більш, аніж щиросердно, Вам, Галино

хай би звесніло, нарешті, повсюдно, і для всіх


*пішов домовлятися*

бажання штука таки химерна, До
а світло однозначна матерія

а ще терни здебільшого, теж
але про терни іншим разом

імітація гріхів
імітація страхів
імітація супокою

& лід
слід у
слід...

а хто тут радіє?

рицарю бажають здоров’я, аби нарешті дійти до перемоги, хоч якоїсь
хоч би навіть і не треба вже, ну але хай би

рицар він мусить бути оптимістом,
хай би навіть між смертю & дияволом

о Маріє