ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.07.24 18:11
Для достойного життя дав Бог землю народу. Та лідери вирішили, що не таку, не там, не стільки… І повели багато люду, майже весь народ, всюди за більшою, кращою, також Божою, але інших… І хто вони тепер перед Богом? 24.07.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.07.24 17:43
Є потреба бути-вщухнуть
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.

Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*

Ольга Садкова
2026.07.24 17:03
Надія — вона така:
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.

Роксолана Вірлан
2026.07.24 15:50
Каліфорнійські береги
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.

Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...

Паб Лімерик
2026.07.24 15:26
підприємці із міста пирятина
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
 
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці

Борис Костиря
2026.07.24 13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.

Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини

Василь Дениско
2026.07.24 12:54
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних

Іван Потьомкін
2026.07.24 12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка

Тетяна Левицька
2026.07.24 10:23
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.

Ти у сорок два ще молода:

хома дідим
2026.07.24 08:48
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті

Віктор Кучерук
2026.07.24 07:38
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить

Володимир Бойко
2026.07.23 16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.

На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.

Євген Федчук
2026.07.23 16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те

Роксолана Вірлан
2026.07.23 16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.

І що, чи падишах убив мене,

Артур Курдіновський
2026.07.23 15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.

Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.

хома дідим
2026.07.23 14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Хотіла дружби
Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
Вельбучний рик за так уже не зійде.
Приватну переписку - на загал!
Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

Однині поклоняюся ножу,
Пуанти геть! Узуюся у берці!
Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
Розслабишся -засуну швайку в серце.

А одночасно шавку натравлю,
Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
Але товпи немає, ні шелесне.

По краплі з "друга" висмокчу життя,
В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
В колисочці заплакало дитя -
Поглянуло на маму випадково.

04.07.2018р.


Увіруй

Пора сідати паску їсти,
Хороше свято дав юдей.
Без православних атеїстів
У храмах не було б людей.

Ти уяви: немає татів
І брехунів - лиш люд-тишко.
Попи пішли би працювати,
А не молоти язиком.

Театр, манеж, священнодійство...
З амвона глас щемкий бринить.
Несе у храм гріхи поспільство,
А разом з ними гамани.

P.S:
Святе письмо стоїть у ніші,
Нова ікона, золота.
Молився довго. З неба - тиша...
Напевно, що нема Христа...

04.07.2018р.

Спочатку я і не відчув укус,
Та кобри є отруйні і в Полтаві.
У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
На мене очі глипають лукаві.

Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
А для початку - загризи лелеку.
У мене, бач - роздвоєний язик,
Із цілим світом вже побила глеки.

Он там - шматочок вирви із душі,
А там - хлюпни смоли братам під ноги.
Мордуй, а я повзу у спориші,
Послухаю з травиці крик і стогін.

Із піднебесся птах упав у рів,
КільчАстий гад до трупика зміїться.
- Я ні при чому! Ти його убив!
Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

03.07.2018р.

Зустріч із генієм

На скрипці грає внук - немає спасу,
Онука - розвиває свій вокал.
У ковбасі буває навіть м'ясо,
А між піїтів геній заблукав.

Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
Поради просить лагідне теля.
Примчав титан учити пустобріха,
За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

Поглипує у вічність віщим оком,
Вхопивши міцно музоньку за трен.
Тепер жеру щодня його доробки,
А він хвалою хабарі бере.

У генія своя м'яка парцела,
Пегас на вухо пісеньку реве.
Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
Від сяйва бога гине все живе!".

Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
Сухе пелюстя миша догризе.

03.07.2018р.

Свиняча вдача
1
В чужі стосунки липну як оса,
Нахабно коментую бевзів дружбу.
Мені ж народ підносить гарбуза,
Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

Мовчить товпа. На заклик не клює,
Потрапити не хоче у халепу.
Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
Спускайся до сатирика із неба!

А друзі радять: - Носа прищеми
Настирній зацікавленій Варварі.
Недавно роги виправив кумі,
Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

Оперувати варто з голови,
Пихатості тромбоз забив судини.
Натиснув, а під клізмою "Куві!",
Невже з кнурем зіплутав я людину?

Тверезий наче, недурний чувак,
Не п'ю ні пива, ні одеколону.
Підрохкує хворенький! Ну, дива!
А ликом схожий на Ален Делона...

Я втік. Жону у ліжку обійняв,
Вона уважна, лагідна, гаряча.
Звичайно, що людина - не свиня,
Та схожість є - бридка свиняча вдача.

03.07.2018р.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-07-04 10:08:07
Переглядів сторінки твору 1354
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.977 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.977 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-07-04 19:05:08 ]
Хоч біль, хоч радість видихає
Але смолою пахне дека.
– Усі поети – тільки з пекла,
не знаю вихідців із раю,
де ситі вівці, смирні леви
і ватні вуха у луни
не чують, як рубають древо
на дрова слуги Сатани.

А в пеклі співи, бидло в храмах
і приповідники при хамах,
і дідько розімлів у славі.
А натовп, над панами пан,
під тупоногі марші браві
несе поклони на майдан...

А Муза, як жона замучена,
чекає п’яного поета,
щоб диктувати не сонета –
свою заяву на розлучення
та уявляє крізь сльозу,
як водить покидьок «козу»
і «кізкам» баки забива,
цитуючи її слова.

То пригадає без хули
обранців, що були до нього,
коли сердито і надовго –
сороки вибились в орли,
поета світлого в труні,
що цілував їй ніжно руки,
і як у скорбній тишині
могильщик, як остання сука,
на нього стукав Сатані.

Згадає вузлики дротів
і як Зерову сніг білів
подушкою для вічних снів,

як засідала «тройка» п’яна
під чорним поглядом нагана
і як молилася зоря,
благала Трійцю про відстрочку,
і як Сосюра приміряв
на себе гамівну сорочку,
а з потойбіччя всіх дзеркал –
людини чорної оскал...

Прийшов обранець передсвітом,
І Муза, хоч яка сердита,
прощає, чаю налива,
бо що її сухі слова
без іскри Божої піїта.

Леонід Талалай

Крім тернів, ніякі лаври
Для поета не ростуть.
А присняться гонорари –
Похмелися…і забудь.

Можна вижить на картоплі,
Не цілуючи пантофлі.
Три вожді, як три сокири,
Не виблискують у профіль
Над заручниками ліри.

Ні Дантес, ані Сальєрі
Не постукають у двері, –
Ні кривавої дуелі,
Ні отруйного вина…
І в Тарасовому сквері,
Як ніколи, тишина.

Леонід Талалай


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-04 22:08:29 ]
Чудова поезія. Так і мусить бути.