ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Мотиви осені
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
* * *
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Штрихи до автопортрета
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
* * *
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Сім каменів (Genesis)
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
***
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Сон
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
* 224 *
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
***
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Самотній патріарх
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Земля і миші (дачні думи)
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
В опіках опіки
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Живеш — живи
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
* * *
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Найкраще з міст Скелясте
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
* 223 *
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Слова самi поети!

"хіба самі слова не вже поети??"
(Зозуля Юрий Павлович)

Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені, мудрістю пророчі.
Що викарбовують навічно на хресті!
Чи Ви про ті слова, що манною мені
насипались з небес у трепетні долоні?
Про каяття, що на могилі сльози ронить,
уміє плакати у батька на плечі?
Медових! Райдужних! Піднесених, таких
вітрильних, емоційно-зрощенних коханням,
які спроможні зрушити мовчання
і божевілля відчаю? Як хліб простих,
як шамотять ліси, пшениця степова
до сонця, до роси живої благодати.
Зворушливі слова, що промовляє мати -
молитвою, любов"ю сповнені слова!

2018р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-07-17 09:51:42
Переглядів сторінки твору 3186
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.625 / 6.26)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.705 / 6.35)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.07 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-17 13:22:10 ]
Густий пафос, аж палець встряг. Але це добре. Погост - стовідсотковий кацапізм. Треба поміняти і все буде чотко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-17 17:53:15 ]
Олександре, дякую. Погост виправлю. Пафоса не бачу, вірш пропускала через себе. Щиро! Будьте здорові, та натхненні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 18:12:10 ]
Таню, чудовий, глибокий вірш. Тільки трішки наївний, може. Бо слова тоді поети, коли вони в поета в руках чи на вустах. А коли у графоманів- то навпаки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-17 20:02:42 ]
Дякую, дорогий, Ярославе, за відвертість! Твою точка зору мені зрозуміла. В деякому аспекті вона має рацію, але я на увазі мала трохи інше. У вірші не йдеться про поетів, а тільки про слово. Яким можна вбити і зцілити.
Слово самодостатня одиниця, яка дана людству для розуміння одне одного. Сила слова величезна.
Слово надруковане у словнику жде свого часу. Ми такі щасливі, що маємо стільки слів, щоб втішити обне одного, а інколи поставити на місце, висловити свою думку.... Тільки відчуй ці слова, знайди необхідні.
Обіймаю, з теплом,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 19:16:55 ]
Зворушливі слова, що промовляє мати -
молитвою, любов"ю сповнені слова!

Дякую за вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-17 20:06:27 ]
Дякую, Світлано Майє, дуже приємно Вас чути!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:32:35 ]
бо справді, достойна і гарна тема, і пристрасне її вирішення

вітаю, о Тетяно


....

я тут не критик, критика це складно і невдячно
винятково як данина духові місця майстерень (якби Вам було цікаво):
при бажанні, колись, може був би зміст ревізувати дієслово ’жебоніє’
по-перше, вже є спочатку ’дзюркчуть’
(жебоніти, се, хоча і трохи ширше за сприйняттям слово,
надто часто вживане саме у розумінні ’дзюркотіти’)
по-друге, ліс може авжеж жебоніти, бо в нім природньо є струмки, або й жебоніння дерев
хоч скоріше і листя дерев шумить чи шурхотить час від часу
(жебоніння це постійний монотонний такий звук)
але точно не квітка польова так звучатиме - нмсд
та і є чимало непоганих альтернатив
...
бо щось хороше хочеться бачити ще кращим, розумієте ж



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 09:00:30 ]
Дякую, Сонце місяцю, за розлогу рецензію та допомогу!
Зараз вчені вияснили, що рослини спілкуються між собою.
А коли вітер їх заколисує вони теж здають звуки. Пшениця хай буде, ви не проти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 09:15:36 ]
о так, гарно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 09:24:21 ]
Дякую, Сонце Місяцю,Ви дійсно мені допомогли. Інколи не звертаєш уваги на такі здавалось дрібнички, а у вірші усе має значення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-07-18 07:41:37 ]
« Мнєнія учонних разошлісь». Справді, слово - не горобець, випустиш - не впіймаєш. Але в наївності - сила. Кожен отримав те, що боїться просебе почути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 09:20:51 ]
"всі діти від народження — поети. Так само, як і всі справжні поети на все життя лишаються дітьми." М’ястківський Андрій - поет, письиенник. Це стосовно наївності.:) Ігоре, по своїй простоті я написала те, що не очікували почути від мене? Навіть не знаю, нікого не хотіла образити. Писала про те, що хвилює. Дякую, що угледіли силу в моєму вірші!