ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.12.24 15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.

Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від

Микола Дудар
2025.12.24 14:40
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.

В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ

Віктор Кучерук
2025.12.24 06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.

Артур Сіренко
2025.12.23 23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих

С М
2025.12.23 22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?

О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок

Олександр Буй
2025.12.23 21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...

Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова

Борис Костиря
2025.12.23 19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.

Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,

Микола Дудар
2025.12.23 17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:

Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп

Тетяна Левицька
2025.12.23 17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.

І не страшно іти,

Кока Черкаський
2025.12.23 15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами

Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,

Сергій Губерначук
2025.12.23 11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.

Віктор Кучерук
2025.12.23 08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.

Тетяна Левицька
2025.12.22 19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,

Іван Потьомкін
2025.12.22 17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Кто убил Каина?

– Послушайте, Арье, – обратился как-то Пинхас к своему коллеге-физику, – всякий раз, когда в среду я читаю “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”, меня так и подмывает спросить: “А с каких пор эти нечестивцы ликуют?” Если предположить, что от Каина, то почему Всевышний дал первому убийце не такое уж и суровое, как мне кажется, наказание?..
Доктор Арье по приезде в Израиль помимо научных занятий успел закончить еще и курс ешивы, жил в одном из религиозных районов Иерусалима и был для Пинхаса и ему подобных новичков в иудаизме авторитетом.
– Неужели Всевышний не знал, что Каин нарушит ЕГО предписание? – продолжал Пинхас.
– Давайте по порядку. Относительно меры наказания. Полагаю, что оно было все-таки суровым. Ведь речь шла о неприкаянности Каина, обреченного мыкаться по белу свету вместо того, чтобы осесть на одном месте и заниматься тем, что было ему по душе – земледелием, а оно, как известно, предполагает оседлый образ жизни. Смею предположить, что не из боязни Каина, что его сможет убить всякий встречный-поперечный, Господь дал ему отличительный знак, а все для той же цели – вечного скитания и осознания своей вины.
– Да, но Каин по существу и не был скитальцем... Уйдя на восток от рая, он осел в стране Нод и тут же принялся строить город, названный в честь рождения первенца Ханоха тем же именем. Наивно было бы думать, что по завершении строительства Каин пошел дальше странствовать...
– Наверное, нет, так как род его разросся со временем. Но дело, думается, не в этом. Ведь на протяжении нескольких сотен лет Каин вынужден был постоянно думать о своем грехе. А это мука похлеще, чем если бы Всевышний предал его смерти сразу же после убийства Авеля. Но вы забываете еще об одной немаловажной детали в судьбе Каина.
– Какой же? – поторопился спросить Пинхас.
– Задумывались ли вы, какое потомство было у Каина?
– Вы имеете в виду Лемеха?
– И его тоже. Как Лемех распоясался!.. Ведь он уже сам, а не Всевышний, ограждал себя от наказания за совершаемые грехи. Не в семь, как за Каина, а в семьдесят семь раз хотел, чтобы был наказан тот, кто вознамерится убить Лемеха.
Доктор Арье сделал паузу и, будто вспомнив что-то, спросил:
– Приходилось ли вам читать “Берешит раба”?
– Ну, что вы. Я и Раши еще не осилил.
– Я, собственно, к тому, что там есть материал, непосредственно относящийся к нашему разговору. Речь идет о Шете, известном вам уже и по Торе. Так вот, этот третий сын Адама и Хавы, побывав на могиле Авеля, отправился искать родственников по линии Каина.
– Чтобы убедиться, что Каин раскаялся в своем грехе?..
– Нет, Шет уже знал о гибели старшего брата.
– Как же так? Но ведь был знак...
– Знак знаком, но, видимо, по воле Всевышнего свершилось то, что должно было свершиться. И как вы думаете – кто совершил убийство?
– Кто-то из родственников Каина?
– Совершенно верно. Собственно, так оно и должно было быть по логике вещей. Но вот вопрос – кто это сделал?
– Ну, это уж выше моих возможностей.
– А если подумать и обратиться к той же логике? Минута на размышление, как в клубе знатоков ‘Что? Где? Когда?”
– Наверное, тот, кто превзошел в греховности самого Каина?..
– Правильно. И сделал это не кто иной, как упомянутый уже Лемех. К тому времени он ослеп, но поохотиться любил. Водил его в лес сынок от Цили – Тувал-Каин, кузнец всякого пахарского орудия из меди и железа да и в оружейном деле знавший толк. Вышли они как-то на промысел в сумерки. Тувал-Каину показалось, что появился какой-то приличных размеров зверь. Он сказал об этом отцу и навел его лук. Лемех выстрелил. Пошли смотреть добычу и... нашли Каина бездыханным.
– И что же, совершив такое убийство, Лемех раскаялся в своих прегрешениях?
– Ни на йоту. О каком раскаянии могла идти речь, когда построенный Каином город Ханох превратился в сборище жестоких, коварных, лживых обитателей, в своих преступлениях превзошедших первого убийцу. Как сказано в Торе, “растлилась земля перед Богом, и наполнилась земля злодеянием”.
– И как же удалось Ноаху ходить с Богом, быть праведным и непорочным в своем поколении?
– Это действительно интересно, но думается, что сейчас все-таки намного актуальней вопрос, с которого мы начали наш разговор: “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-09-02 13:44:27
Переглядів сторінки твору 1296
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.040 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.230 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.12.24 17:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2018-09-02 21:09:45 ]
Відповідаю, пане Іване, - Той, хто вбив Захарченка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-09-03 11:01:04 ]
Цікава замальовка, пане Іване!
Хоча і ніби вкрай архаїчна, на застарілих відомостях, точніше, на застарілому розумінні тих відомостей, але і в світлі новіших знань історія дає і нові картини.

Важливі моменти від новішого сприйняття - що "Господь" і "Творець" - це різні особи. "Господь" - це, в даному контексті, один із правителів-керівників. Так, їх було і було і буде над Землею чимало. Тому і "Всевишній" у цьому тексті - це суто цивілізаційна мірка, в той час як у вимірі безмежностей буття це слово не має сенсу особистості. І вже точно, не стосується т.з. "господа".
Напевно і відповідь на запитання, щодо "нечестивців" і їхнього умовного торжества -це суто цивілізаційний вимір, де і "господь" замість більш високих Джерел життя-буття, і розвиток особи перекреслюється т.з. "верховенством" тої чи тої влади і релігії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-09-03 21:13:13 ]
Дякую за увагу, шановна Редакціє!
Не можу погодитись з Вашими висновками щодо Господь, Всевишній, а в Ізраїлі ще й просто Він. Не поділяючи погляди релігійних фанатів, що тримаються букви, а не духу Тори, належу до тих, хто вважає, що є Вища Сила, яку уособлює Всевишній, тотожний Господу Богу, чи безіменний Він.