Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
1.
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
Про публікацію
