
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
1.
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
Про публікацію