Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
1.
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
гострий місяць нині
хоч бери
і жни
у пугу совинім
кольорові сни
казка
йде по лісі
а за нею
ляк
вітер
хмар не місить
у траві закляк
загляда у вікна
темінь молода
лик лампадний звикнув
до обійм кута
свічка тіні косить
проявляє дух
планів Барбаросса
на свою біду
2.
покуть
не для лиха
там сидять жалі
що шукають крихи
на чужім столі
сум за ясенами
видува димар
рубаї Хайями
пломенів юрма
час пускає соки
бо зозуля спить
одягає в цокіт
неприглядну мить
днів мара самотня
сивіє в дівках
вірить в рух зворотній
в магію дзвінка
3.
а на тому боці
стіни
без ікон
мов полуда в оці
вікна-рубікон
а за рубіконом
місто мряку п’є
вулиці-дракони
дзеркало моє
бачу зуби кутні
кнайпами ростуть
збовтує присутність
серця каламуть
слово виливаю
лиш душа на дні
жадібно ковтає
рештки світлих снів
4.
черево кімнати
вариво зорі
помислів крилатих
паростки доріг
притуляю всесвіт
груди
до грудей
прилітають весни
сукні цвіт
паде
губ гарячий шепіт
плетиво із тіл
недоречність речень
в морі почуттів
аргументи
й факти
вичерпаність тем
вибухи галактик
азбуки же-тем
5.
очі-блискавиці
стріли для сердець
чар від них іскриться
спокою кінець
йде по півні місяць
в пристрасті
не мрій
а кохай
не бійся
і кажи
що мій
ласки рай примхливий
світла дитинча
ти в цю мить щаслива
янголи мовчать
скільки ще літати
рутою цвісти
думати-гадати
хто для нього
ти
6.
серце мов дорога
поміж орхідей
що кому до того
хай собі іде
пристрасно вдихає
паморочний хміль
хай же не минає
що дарує біль
хай слова
не варті
погляду її
не лягає карта
не рятує сміх
там
за небокраєм
сходяться світи
там
її немає
серденько
ходи
21 Жовтня, 2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXI, караван терцiй"
Про публікацію
