ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.09.25
15:20
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам’ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні, –
Де слово – подув, а не смисл,
Теж тільки пам’ять.
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам’ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні, –
Де слово – подув, а не смисл,
Теж тільки пам’ять.
2020.09.25
10:05
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.
Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.
Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,
2020.09.25
09:19
Знов з-під подушки білої в чорну шухляду
замикаю листа, мов приховую зраду.
Сонні руки, прохоплені сонячним ранком,
тремчучи, замітають сліди поза ґанком.
Очі, жмурячись, плачуть від згадки самої,
хто підійде надвечір погратися мною,
хто в листах
замикаю листа, мов приховую зраду.
Сонні руки, прохоплені сонячним ранком,
тремчучи, замітають сліди поза ґанком.
Очі, жмурячись, плачуть від згадки самої,
хто підійде надвечір погратися мною,
хто в листах
2020.09.25
05:54
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
У губи поцілую наостанок…
Пора іти. Нехай кохана спить.
Що є любов? – велика таємниця.
Ніхто не зміг довідатись глибин,
чому нас манить чарівна жар-птиця?,
Яка чудова світанкова мить.
У губи поцілую наостанок…
Пора іти. Нехай кохана спить.
Що є любов? – велика таємниця.
Ніхто не зміг довідатись глибин,
чому нас манить чарівна жар-птиця?,
2020.09.24
19:22
Цілує вітер посмішку твою
і промінцями сонце пестить губи.
Я осторонь закохано стою,
любуючись тобою, моя люба.
Ти – ніби келих гарного вина,
в очах іскряться бісики у тебе.
Моя кохана, квітко чарівна,
і промінцями сонце пестить губи.
Я осторонь закохано стою,
любуючись тобою, моя люба.
Ти – ніби келих гарного вина,
в очах іскряться бісики у тебе.
Моя кохана, квітко чарівна,
2020.09.24
16:57
Впали крижинками
вранішні роси,
Річка не річка, а вже -
льодовик,
Жалить суворо
жало морозне,
Мерзне потроху
пан Сніговик.
вранішні роси,
Річка не річка, а вже -
льодовик,
Жалить суворо
жало морозне,
Мерзне потроху
пан Сніговик.
2020.09.24
15:59
Слухати про Крюків розпочнемо,
розповім красиву правду вам,
що я відчував, як вересневим
Крюковим ранковим крокував.
Крокував по вулиці Приходька
назва і прекрасна і смішна.
Радість розросталась, а погодка
розповім красиву правду вам,
що я відчував, як вересневим
Крюковим ранковим крокував.
Крокував по вулиці Приходька
назва і прекрасна і смішна.
Радість розросталась, а погодка
2020.09.24
13:57
лінива осінь за вікном
фарбує коси
на стиглі трави лугові
приносить роси
у небі хмарка де-не-де
тінь в океані
під жовто-сонячним шатром
пливе в нірвані
фарбує коси
на стиглі трави лугові
приносить роси
у небі хмарка де-не-де
тінь в океані
під жовто-сонячним шатром
пливе в нірвані
2020.09.24
10:24
Китайська троянда вже губить листя
од вітру, що з протягу вбіг у кімнату,
щоб в осінь мою ти вступав урочисто
на жовтий килим у жовті шати.
Хай квітка остання тобі радіє
і свята чекає на голій гілці –
зайди, мій яскравий, моя надіє,
од вітру, що з протягу вбіг у кімнату,
щоб в осінь мою ти вступав урочисто
на жовтий килим у жовті шати.
Хай квітка остання тобі радіє
і свята чекає на голій гілці –
зайди, мій яскравий, моя надіє,
2020.09.24
07:50
Напевно, думав,
що я сумарна*,
а я - шовкова
трава душиця,
бучна лелітка,
граційна сарна,
яка не кожній
кульбабці сниться.
що я сумарна*,
а я - шовкова
трава душиця,
бучна лелітка,
граційна сарна,
яка не кожній
кульбабці сниться.
2020.09.24
07:49
Немає ще у нас Аполлінера.
Оригінали є, але... мовчу...
готові, наче юні піонери,
та не потрібні нині читачу.
Сюрреалісти сильні у змаганні...
митці сучліту ближчі до еліт...
Переважає все ж копіювання
Оригінали є, але... мовчу...
готові, наче юні піонери,
та не потрібні нині читачу.
Сюрреалісти сильні у змаганні...
митці сучліту ближчі до еліт...
Переважає все ж копіювання
2020.09.24
07:26
Ми назустріч ішли,
ми долали круту свою гору,
по дорозі зробивши
забагато гірких помилок.
Виринали з імли
в не найкращу для зустрічей пору
і чекали у тиші,
зупинившись до щастя за крок.
ми долали круту свою гору,
по дорозі зробивши
забагато гірких помилок.
Виринали з імли
в не найкращу для зустрічей пору
і чекали у тиші,
зупинившись до щастя за крок.
2020.09.24
05:47
Ледь ранок я біля вікна
вдивляюся на двір у шибку:
– Бабусю, снігу ще нема?
– Іще нема, маленька рибко.
Чи зайчиком я був тоді
хіба воно тепер важливо?
Чекавши перших холодів
На печі засинав щасливим…
вдивляюся на двір у шибку:
– Бабусю, снігу ще нема?
– Іще нема, маленька рибко.
Чи зайчиком я був тоді
хіба воно тепер важливо?
Чекавши перших холодів
На печі засинав щасливим…
2020.09.23
22:23
В поемі «Мойсей» Івана Франка призвідцями бунту проти Моше названо Датана й Авірона як начебто виразників волі молодого покоління юдеїв. І жодним словом про Кораха. Натомість згідно з Торою (Святим Письмом) за бунтом стоїть насамперед він. На догоду св
2020.09.23
18:57
У Василя сьогодні перший день
Роботи у бригаді лісорубів.
Він вже звалив з десяток сосон, дуба
Та й сів, відпочиваючи, на пень.
З незвички руки, як дроти, гудуть
І у вухах немов шматочки вати.
Сидить, зовсім не хочеться вставати.
Чи ж то без нього
Роботи у бригаді лісорубів.
Він вже звалив з десяток сосон, дуба
Та й сів, відпочиваючи, на пень.
З незвички руки, як дроти, гудуть
І у вухах немов шматочки вати.
Сидить, зовсім не хочеться вставати.
Чи ж то без нього
2020.09.23
11:15
все ближче і ближче до осені
павук вирушає за кроснами
бо важчає сонце у волоті
стає наче пиво із золота
густе із гірчинкою літепле
лускою з полови обліплене
баламкає волоті китиця
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...павук вирушає за кроснами
бо важчає сонце у волоті
стає наче пиво із золота
густе із гірчинкою літепле
лускою з полови обліплене
баламкає волоті китиця
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2020.09.18
2020.09.07
2020.09.04
2020.09.01
2020.08.01
2020.07.28
2020.06.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXVI, влучномовна
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXVI, влучномовна
1.
на серце присідає зграя
подій невчасних круговерть
хто втратив міру той стріляє
словами влучними мов смерть
бере проклін запанібрата
за секунданта на дуель
а той неначе секундатор
тримає різку і шинель
щось попадає неминуче
а інше цідить в молоко
ця підігріта балакучість
збігає в скон за рубікон
2.
у блискавиці діти громи
злі громенята як один
так ніби по дорозі роми
лишають небу сіль ходи
та теє плакати не може
сухе мов старість у гіллі
тому вітри ту сіль ялозять
мов зрубують прадавній ліс
о вічні смертники розрухи
сліпої долі орачі
хто вам близький в словах по духу
в того не пера а мечі
3.
ключі до раю дзеленчали
намистом пафосних речей
здригнулось небо замовчало
немов без янгола плече
слова билини домовини
обгорточки не розгорніть
там переховані причини
заглади світла на війні
стара свіча згора по свому
нові підсвічники лишень
що вам рідніше кров оскома
солодка мрія від рошен
4.
полює день за тінню зранку
за ніч добряче зголоднів
слова не стріли полонянки
коханки незгорілих снів
там недоторкані кордони
майданами вирує гнів
небесна сотня за ікону
чадіють кола у вогні
там світла більше за всі смути
у небо падає душа
о як нам боляче збагнути
куди наш потяг поспіша
5.
кричали вйо гаття чи вісьта
і не жаліли батога
влітало вилітало місто
ловило в балаганах ґав
цабе за ними доглядали
доїли вправно раз на день
ділилися надоєм вдалим
із тим хто біса проведе
та що коню волу верблюду
на те й дорога і горби
нести чуже не ждати чуда
іди хрипи батіг люби
6.
нам очі відкривали вісті
мов у прибій уламки шхун
стояло на колінах місто
як ніч на мандрівнім шляху
приймало рідну кров у трунах
журилося де класти груз
похилий цвинтар з болем юним
носився не звертав на гру
оркестри духової з війська
із нотами немовби цвях
вбивала тих ідучих близько
під крик душі не на словах
7.
о павутинко долі мила
куди тебе несе біда
які дороги воскресила
чого тобі Господь не дав
але летіти не згорати
в долонях осені листком
ще вітер підміняє матір
мов по воді пливеш вінком
десь там у серці зупинися
аби весною зацвісти
мені між спаленого листя
набравши світлом висоти
1 Квітня, 2016
на серце присідає зграя
подій невчасних круговерть
хто втратив міру той стріляє
словами влучними мов смерть
бере проклін запанібрата
за секунданта на дуель
а той неначе секундатор
тримає різку і шинель
щось попадає неминуче
а інше цідить в молоко
ця підігріта балакучість
збігає в скон за рубікон
2.
у блискавиці діти громи
злі громенята як один
так ніби по дорозі роми
лишають небу сіль ходи
та теє плакати не може
сухе мов старість у гіллі
тому вітри ту сіль ялозять
мов зрубують прадавній ліс
о вічні смертники розрухи
сліпої долі орачі
хто вам близький в словах по духу
в того не пера а мечі
3.
ключі до раю дзеленчали
намистом пафосних речей
здригнулось небо замовчало
немов без янгола плече
слова билини домовини
обгорточки не розгорніть
там переховані причини
заглади світла на війні
стара свіча згора по свому
нові підсвічники лишень
що вам рідніше кров оскома
солодка мрія від рошен
4.
полює день за тінню зранку
за ніч добряче зголоднів
слова не стріли полонянки
коханки незгорілих снів
там недоторкані кордони
майданами вирує гнів
небесна сотня за ікону
чадіють кола у вогні
там світла більше за всі смути
у небо падає душа
о як нам боляче збагнути
куди наш потяг поспіша
5.
кричали вйо гаття чи вісьта
і не жаліли батога
влітало вилітало місто
ловило в балаганах ґав
цабе за ними доглядали
доїли вправно раз на день
ділилися надоєм вдалим
із тим хто біса проведе
та що коню волу верблюду
на те й дорога і горби
нести чуже не ждати чуда
іди хрипи батіг люби
6.
нам очі відкривали вісті
мов у прибій уламки шхун
стояло на колінах місто
як ніч на мандрівнім шляху
приймало рідну кров у трунах
журилося де класти груз
похилий цвинтар з болем юним
носився не звертав на гру
оркестри духової з війська
із нотами немовби цвях
вбивала тих ідучих близько
під крик душі не на словах
7.
о павутинко долі мила
куди тебе несе біда
які дороги воскресила
чого тобі Господь не дав
але летіти не згорати
в долонях осені листком
ще вітер підміняє матір
мов по воді пливеш вінком
десь там у серці зупинися
аби весною зацвісти
мені між спаленого листя
набравши світлом висоти
1 Квітня, 2016
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0858 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0858 seconds