Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXVI, влучномовна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXVI, влучномовна
1.
на серце присідає зграя
подій невчасних круговерть
хто втратив міру той стріляє
словами влучними мов смерть
бере проклін запанібрата
за секунданта на дуель
а той неначе секундатор
тримає різку і шинель
щось попадає неминуче
а інше цідить в молоко
ця підігріта балакучість
збігає в скон за рубікон
2.
у блискавиці діти громи
злі громенята як один
так ніби по дорозі роми
лишають небу сіль ходи
та теє плакати не може
сухе мов старість у гіллі
тому вітри ту сіль ялозять
мов зрубують прадавній ліс
о вічні смертники розрухи
сліпої долі орачі
хто вам близький в словах по духу
в того не пера а мечі
3.
ключі до раю дзеленчали
намистом пафосних речей
здригнулось небо замовчало
немов без янгола плече
слова билини домовини
обгорточки не розгорніть
там переховані причини
заглади світла на війні
стара свіча згора по свому
нові підсвічники лишень
що вам рідніше кров оскома
солодка мрія від рошен
4.
полює день за тінню зранку
за ніч добряче зголоднів
слова не стріли полонянки
коханки незгорілих снів
там недоторкані кордони
майданами вирує гнів
небесна сотня за ікону
чадіють кола у вогні
там світла більше за всі смути
у небо падає душа
о як нам боляче збагнути
куди наш потяг поспіша
5.
кричали вйо гаття чи вісьта
і не жаліли батога
влітало вилітало місто
ловило в балаганах ґав
цабе за ними доглядали
доїли вправно раз на день
ділилися надоєм вдалим
із тим хто біса проведе
та що коню волу верблюду
на те й дорога і горби
нести чуже не ждати чуда
іди хрипи батіг люби
6.
нам очі відкривали вісті
мов у прибій уламки шхун
стояло на колінах місто
як ніч на мандрівнім шляху
приймало рідну кров у трунах
журилося де класти груз
похилий цвинтар з болем юним
носився не звертав на гру
оркестри духової з війська
із нотами немовби цвях
вбивала тих ідучих близько
під крик душі не на словах
7.
о павутинко долі мила
куди тебе несе біда
які дороги воскресила
чого тобі Господь не дав
але летіти не згорати
в долонях осені листком
ще вітер підміняє матір
мов по воді пливеш вінком
десь там у серці зупинися
аби весною зацвісти
мені між спаленого листя
набравши світлом висоти
1 Квітня, 2016
на серце присідає зграя
подій невчасних круговерть
хто втратив міру той стріляє
словами влучними мов смерть
бере проклін запанібрата
за секунданта на дуель
а той неначе секундатор
тримає різку і шинель
щось попадає неминуче
а інше цідить в молоко
ця підігріта балакучість
збігає в скон за рубікон
2.
у блискавиці діти громи
злі громенята як один
так ніби по дорозі роми
лишають небу сіль ходи
та теє плакати не може
сухе мов старість у гіллі
тому вітри ту сіль ялозять
мов зрубують прадавній ліс
о вічні смертники розрухи
сліпої долі орачі
хто вам близький в словах по духу
в того не пера а мечі
3.
ключі до раю дзеленчали
намистом пафосних речей
здригнулось небо замовчало
немов без янгола плече
слова билини домовини
обгорточки не розгорніть
там переховані причини
заглади світла на війні
стара свіча згора по свому
нові підсвічники лишень
що вам рідніше кров оскома
солодка мрія від рошен
4.
полює день за тінню зранку
за ніч добряче зголоднів
слова не стріли полонянки
коханки незгорілих снів
там недоторкані кордони
майданами вирує гнів
небесна сотня за ікону
чадіють кола у вогні
там світла більше за всі смути
у небо падає душа
о як нам боляче збагнути
куди наш потяг поспіша
5.
кричали вйо гаття чи вісьта
і не жаліли батога
влітало вилітало місто
ловило в балаганах ґав
цабе за ними доглядали
доїли вправно раз на день
ділилися надоєм вдалим
із тим хто біса проведе
та що коню волу верблюду
на те й дорога і горби
нести чуже не ждати чуда
іди хрипи батіг люби
6.
нам очі відкривали вісті
мов у прибій уламки шхун
стояло на колінах місто
як ніч на мандрівнім шляху
приймало рідну кров у трунах
журилося де класти груз
похилий цвинтар з болем юним
носився не звертав на гру
оркестри духової з війська
із нотами немовби цвях
вбивала тих ідучих близько
під крик душі не на словах
7.
о павутинко долі мила
куди тебе несе біда
які дороги воскресила
чого тобі Господь не дав
але летіти не згорати
в долонях осені листком
ще вітер підміняє матір
мов по воді пливеш вінком
десь там у серці зупинися
аби весною зацвісти
мені між спаленого листя
набравши світлом висоти
1 Квітня, 2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй"
• Перейти на сторінку •
"Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй"
Про публікацію
