ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.05.26 11:55
Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
Розкажу про диво, НЛО.
Бо на сайті вилупивсь піратик,
Непростий дядина і не лох.

Скавучить потужно. Діви врозтіч
Від його всльозавлених "трудів".
А от графомани ззаду і ув очі

Юрій Гундарєв
2024.05.26 11:53
На днях Олександр Сушко публічно заявив, що я, Юрій Гундарєв, - ніхто і звати мене ніяк, а от він, Сушко, - член НСПУ! Гадаю, що, з одного боку, членство у будь-якій творчій організації - це передусім грандіозний аванс - на свої справді майстерні твори,

Юлія Щербатюк
2024.05.26 11:44
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.

Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
І упаде додолу лист останній,

Микола Соболь
2024.05.26 11:30
Є поет міцний, неначе кремній,
хоч стило об лисину теши,
не піїт, а самородок, геній,
поетичних скорювач вершин.
Я ж писака – графоман не більше,
доля хисту скупенько дала.
Чи Пегас мій жадібний на вірші,
чи не відчуваю слів тепла?

Ілахім Поет
2024.05.26 10:52
Я все ще вірю, що відтанеш ти.
Повернеться любов, як пташка з вирію.
Нехай і кажеш: там самі чорти -
Це все, що віднайду в твоєму вирі я.
Ти кажеш: що було – те загуло.
Офелія-любов навряд чи дихає.
Мій жар – не те, дорожчим є тепло.
А ніжності в

Іван Потьомкін
2024.05.26 09:20
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Баха далі слухали удвох –
Прелюдію і фугу, і ще хоральних п’ять прелюдій...
Здава

Юрій Гундарєв
2024.05.26 09:15
Портрет в інтер‘єрі бруду


Спробував зібрати докупи всі «фарби» (дослівно!) на мою адресу
від членів поетичної групи СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський).
Вийшов ось такий «портрет»…
Тільки - чий? Мій? Чи тих, хто його «малював»?

Віктор Кучерук
2024.05.26 04:49
Бузок синіє біля вікон
Й очам дарує ясноту
Таку, що мружаться повіки,
Як в снігопад або сльоту.
Сіяє кущ мільйоном іскор
Отак отут із року в рік, -
Горить яскравим світлом різко
І поблизу, і звіддалік.

Артур Курдіновський
2024.05.26 02:16
Палай! Палай! Та близько не сприймай
Мелодію старого клавесину.
На лагідному фоні - ніж у спину!
Врятує серце вигаданий рай.

Палай! Гори! Всі теплі кольори
Перетворились на холодні роси.
Беззбройний, щирий, радісний та босий,

Борис Костиря
2024.05.25 22:12
Сон як темний коридор,
Як провалля в павутину,
Він закутаний в мінор,
Ніби космосу дитина.

Сон як згарище думок,
Дим емоцій відгорілих,
Пронесеться, як амок,

Іван Потьомкін
2024.05.25 13:57
Бризками сміху виринаєте з моря –
Демонстрація грації,
В дивній в’язі м’язи...
«Не зникайте!»
Ще не встигли літні юність свою відтворити.
«Не зникайте!»
Ще не встигли ви символом стать для малечі.
«Не зникайте!!!»

Олександр Сушко
2024.05.25 11:41
Жінка варить курячі пупи,
В мене ж дума визріла в макІвці:
Генія по носі не лупи,
А погладь поштиво по голівці.

А мене - будь-ласка! Тільки за!
Дозволяю торсати й за вуха.
Бо в літературі байбуза,

Володимир Ляшкевич
2024.05.25 10:45
Обійми мене, будь-ласка.
Нічка темна,
Нічка-казка -
Відчуттями заворожить,
Буде лячно - cкажу "досить".

І тонкі п'янкі торкання,
серця запальне дихання...

Світлана Пирогова
2024.05.25 08:10
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.

А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,

Микола Соболь
2024.05.25 07:20
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.

Віктор Кучерук
2024.05.25 05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Мовчання

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-12-02 07:14:06
Переглядів сторінки твору 1859
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.801 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.801 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2023.11.18 06:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 11:28:11 ]
У віконці ялини///лапата колишеться віть
інтонаційно отак варто подумати
люблю розлогі вірші

багатства
Щира ж правда для нього - не благо, а в серденько ніж.
ж зайве
серденько пасувало б до вірша про любов
заточений ніж для прикладу
кров......як по ній іти... як жити серед моря крові
чи уявляє хтось себе на війні?
Ось моє.
Навмання

1

Мене підранено...
Ця куля - навмання...
Жгута немає. Вуличка безлюдна.
Повчора троль диванний запевняв,
Що пацифістом бути препаскудно.

От він таврує, п`є - а я в крові.
Липкучі руки... Дефіляди смерті...
Ні поліцейських добрих, ні повій...
Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

2

Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
Дорожня сумка, блекота і туї.
Свинець застряг у товщі сухожиль.
Штанину непіддатливу шматую.

Недокохала... недо...
Млосно. Шок.
Отак ішла - і на тобі... неждано.
Собаки брешуть... здавлений смішок.
Фор...те...піано...

3

- За що вмираєш? - підступає Тінь. -
Сьогодні ти у мене тридцять третя...
На вибір є хатинка, де черінь,
Або казан... елітний - для поетів...

- Мені б окреме... літепле... село.

Швидка спиняється... Тверезі санітари.
...........................................................
- Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...

Лютнева ніч-завія...
Сни-кошмари.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 13:39:31 ]
Перечитувала Ваш вірш декілька разів. Дуже проникливий, з яскравою чоловічою стриманою турботою. Мені здається і "серденько" тут доречно, адже до людини, яка провела стільки часу у комі, ставляться як до дитини, яка робить перші кроки - з обережністю, запобігливістю і острахом раптом зруйнувати досягнуте.
Єдине, мені здається, хохли не дуже вписуються в героїку і воїнів, і їх опікунів, і оспівувачіив. Можливо трохи перефразувати, наприклад:
Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Хоча, може Вам хохли більше до душі.
Дякую за отримані враження і переживання від твору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 13:57:49 ]
Сильнющий вірш в античному ключі.
Річ не у Всевишньому, а в ментальності українців. Тому зайве Його запитувати про долю.
І не суттєве: слід написати "борщу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 15:05:04 ]
Без справжнього душевного зворушення поезія не пишеться, і ви це довели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 16:02:03 ]
Потрібно мати перед собою не просто образ, а реальну подію чи людину. І тоді все зійдеться. Інколи дивуюся: як молоді люди, які ще нічого в житті не бачили можуть писати деякі речі? Тільки досвід і глибокі знання можуть дати хороший результат. Хоча можу помилятися, бо світ змінився.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 18:25:34 ]
яли́новий – прикметник
десятий рядок де віть не покращав
звукопис страждає від ввв
Ясно, що від вітру
навіщо писати очевидне...
шліфуйте написане


я - за досконалість ...її можна досягти.
серденько у вірші про чоловіків...таки, нмд...зайве.
повтор
Серце у мене як зірка -

Щира правда для нього - не благо, а в серденько ніж.

Галино Кучеренко, Ви цього не бачите?
А я бачу все відразу.
серце на початку вірша є вже.... Авторе, працюйте на рядком, якщо мої слова для Вас не просто коментар.
Поспіх не на користь.
Вірш ліпший за інші ваші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 19:04:15 ]
Дякую. Покращую потроху. На фейсбуці заблокований на місяць і це прекрасно. Є час для вдумливої праці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:00:06 ]
горобчик мене задовольнив....... лишайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 21:15:36 ]
Мені бачиться закінчення вірша таким:
Я питаю Творця: - З українцями так має бути?
Треба крові іще? Чи вже досить? Що ж ти мовчиш?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:24:58 ]
Ритм порушується, якщо прийняти Ваш варіант, Володимире.
Завершити вірш треба ударніше.
ніж мовчиш рима сумнівна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-03 20:21:44 ]
Напевно, пані Світлана правильно наполягає, що у чоловічому вірші немає місця середньку. Але тоді немає місця віконцю і горобчику - вікно, горобець, тощо. Чи, зважаючи на символьність твору, взагалі замінити сірого горобця на щось більш символічне: Снігурі і синиці обсіли оголену віть. Ну чи щось таке.
Ножі зазвичай гострять, а точать - у рф, ще доточують (подовжують) короткий одяг.
Згодна з пані Маєю, що завершити вірш можна ударніше, типу :

Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Ще тілами і кров’ю не сповнені чаші твої ж?/ Бойовими смертями досягнуто Божий рубіж?/ Чи не зглянеться Він на відвагу і кров впереміж? (Вибачайте за радикалізм).


Проте, ні на чому не наполягаю. Просто долучилась до дискусії. Може автору пригодиться для пошуку, якщо, звісно, не заважають чужі не майстерські думки.
Успіхів!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 11:22:45 ]
Подумаю.