ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.06.04 08:33
Обережно миші!
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Чавкають трикляті миші,
Держрезерви доїдають.
Три вагони для полівки –
Це на раз перекусити.
Сіно хай жують корівки,
Мишка обирає – жито!

Тетяна Левицька
2020.06.04 06:24
Пригорни мене мамо
Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
Говоритимемо допізна про життя і родину,
про надії крилаті, нев

Ін О
2020.06.03 23:53
...
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо

Олександр Панін
2020.06.03 23:06
Плаче в полі дівчина
За народними мотивами

Дрібна
Нечиста сила –
Найбільш капосна
І найбільш небезпечна…

***

Володимир Бойко
2020.06.03 19:07
Тільки слово...
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Що по собі лишаєм, браття –
Чи пустирі, чи зелен сад.

У безвість звіяні вітрами
Пощезнуть душі – хто куди...
Життя збиткується над нами,

Тата Рівна
2020.06.03 17:06
Каштани
Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
Його очиська виблискували, ніби французький ампір
Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
Жили у р

Тетяна Левицька
2020.06.03 09:20
Ти листа напиши
Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
перламут

Сергій Губерначук
2020.06.03 08:46
Ліщина
Ламають ліщину вже вкотре підряд.
Укотре підряд знов горішнику ряд
з цурпалок здіймається сонцю настріч,
долаючи неміч і товщі сторіч.

Як добре над лугом лягти у траву,
в якій після битв обновлюсь, оживу,
яка пам’ятає всіх пращурів сни

Віктор Кучерук
2020.06.03 07:53
* * *
Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -
Спізніле літо скупо, по краплині
Розпочало ділитися теплом.
Йому назустріч потягнувся радо,
Як до матусі збуджене дитя,
Адже чекати більше я не ладен
На літа неминуче вороття.

Ярослав Чорногуз
2020.06.03 04:46
П`яненька
Ти, як мама моя, п`яненька,
Тільки п`єш не вино, а коньяк.
Цілувати любила ненька
Напідпитку мене щиро, всмак.

Пригортала, аж трішки грубо,
Як ведмедиця та – ведмежа.
Я соромивсь обіймів, люба,

Василина Іванина
2020.06.03 00:14
Про зиму
барви вбирають очі,
заполоняють подих,
бачу крізь скельце пляшкове
трави, і небо, й води,
пес недовірливо щулиться,
білий метелик мигне,
в світі цьому шаленому
в січні сіро-скаженому,

Олександр Сушко
2020.06.02 20:58
Джерело щастя
Такої вередухи як у мене ще пошукати. Щось не так - лускає ляпачкою по носі. А якщо сильно провинюся – може і гризонути ловкенько. А де ви бачили такого чоловіка, який би не завинив перед жінкою? Немає таких, усі грішні. А ходжу побитий і погризений лише

Євген Федчук
2020.06.02 19:06
Легенда про крота
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Пливуть чайки Чорним морем, наче білі птахи,
В захід сонця Крим татарський вони оминають.
Але тут знялася буря, як смерть налетіла.
Одні чайки потопила, другі – розк

Олександр Панін
2020.06.02 15:19
Стань Осінню
Щоб осінь не подолала –
Сама стань Осінню!
Прекрасною!

Скинь
Приниження, зради,
насмішки,
Зневагу, нехтування,

Маріанна Алетея
2020.06.02 13:57
Сіре небо
Сірим небом блукає осінь
Лише згадує просинь – знак,
Сивим полиском у волоссі,
Що колись все було не так.

Промінь дражнить застиглу тугу,
Що не можна вернути час,
Тільки вітер жене напругу,

Олександр Сушко
2020.06.02 11:16
Попові Грицю
В окопи чорнориза не зови!
Є попадя, церковка, сала кусень.
Іздалеку бурмоче молитви,
Підрощуючи в піст обвисле пузо.

Здоров'ячка бажає ворогам,
А землякам убитим - пишну месу.
Чи вірую у Господа? Ага.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Мовчання
Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
Наді мною схиляються лики померлих, німі.

Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

01.12.2018р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-12-02 07:14:06
Переглядів сторінки твору 756
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.801 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.801 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2020.06.03 13:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 11:28:11 ]
У віконці ялини///лапата колишеться віть
інтонаційно отак варто подумати
люблю розлогі вірші

багатства
Щира ж правда для нього - не благо, а в серденько ніж.
ж зайве
серденько пасувало б до вірша про любов
заточений ніж для прикладу
кров......як по ній іти... як жити серед моря крові
чи уявляє хтось себе на війні?
Ось моє.
Навмання

1

Мене підранено...
Ця куля - навмання...
Жгута немає. Вуличка безлюдна.
Повчора троль диванний запевняв,
Що пацифістом бути препаскудно.

От він таврує, п`є - а я в крові.
Липкучі руки... Дефіляди смерті...
Ні поліцейських добрих, ні повій...
Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

2

Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
Дорожня сумка, блекота і туї.
Свинець застряг у товщі сухожиль.
Штанину непіддатливу шматую.

Недокохала... недо...
Млосно. Шок.
Отак ішла - і на тобі... неждано.
Собаки брешуть... здавлений смішок.
Фор...те...піано...

3

- За що вмираєш? - підступає Тінь. -
Сьогодні ти у мене тридцять третя...
На вибір є хатинка, де черінь,
Або казан... елітний - для поетів...

- Мені б окреме... літепле... село.

Швидка спиняється... Тверезі санітари.
...........................................................
- Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...

Лютнева ніч-завія...
Сни-кошмари.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 13:39:31 ]
Перечитувала Ваш вірш декілька разів. Дуже проникливий, з яскравою чоловічою стриманою турботою. Мені здається і "серденько" тут доречно, адже до людини, яка провела стільки часу у комі, ставляться як до дитини, яка робить перші кроки - з обережністю, запобігливістю і острахом раптом зруйнувати досягнуте.
Єдине, мені здається, хохли не дуже вписуються в героїку і воїнів, і їх опікунів, і оспівувачіив. Можливо трохи перефразувати, наприклад:
Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Хоча, може Вам хохли більше до душі.
Дякую за отримані враження і переживання від твору.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 13:57:49 ]
Сильнющий вірш в античному ключі.
Річ не у Всевишньому, а в ментальності українців. Тому зайве Його запитувати про долю.
І не суттєве: слід написати "борщу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 15:05:04 ]
Без справжнього душевного зворушення поезія не пишеться, і ви це довели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 16:02:03 ]
Потрібно мати перед собою не просто образ, а реальну подію чи людину. І тоді все зійдеться. Інколи дивуюся: як молоді люди, які ще нічого в житті не бачили можуть писати деякі речі? Тільки досвід і глибокі знання можуть дати хороший результат. Хоча можу помилятися, бо світ змінився.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 18:25:34 ]
яли́новий – прикметник
десятий рядок де віть не покращав
звукопис страждає від ввв
Ясно, що від вітру
навіщо писати очевидне...
шліфуйте написане


я - за досконалість ...її можна досягти.
серденько у вірші про чоловіків...таки, нмд...зайве.
повтор
Серце у мене як зірка -

Щира правда для нього - не благо, а в серденько ніж.

Галино Кучеренко, Ви цього не бачите?
А я бачу все відразу.
серце на початку вірша є вже.... Авторе, працюйте на рядком, якщо мої слова для Вас не просто коментар.
Поспіх не на користь.
Вірш ліпший за інші ваші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 19:04:15 ]
Дякую. Покращую потроху. На фейсбуці заблокований на місяць і це прекрасно. Є час для вдумливої праці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:00:06 ]
горобчик мене задовольнив....... лишайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 21:15:36 ]
Мені бачиться закінчення вірша таким:
Я питаю Творця: - З українцями так має бути?
Треба крові іще? Чи вже досить? Що ж ти мовчиш?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:24:58 ]
Ритм порушується, якщо прийняти Ваш варіант, Володимире.
Завершити вірш треба ударніше.
ніж мовчиш рима сумнівна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-03 20:21:44 ]
Напевно, пані Світлана правильно наполягає, що у чоловічому вірші немає місця середньку. Але тоді немає місця віконцю і горобчику - вікно, горобець, тощо. Чи, зважаючи на символьність твору, взагалі замінити сірого горобця на щось більш символічне: Снігурі і синиці обсіли оголену віть. Ну чи щось таке.
Ножі зазвичай гострять, а точать - у рф, ще доточують (подовжують) короткий одяг.
Згодна з пані Маєю, що завершити вірш можна ударніше, типу :

Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Ще тілами і кров’ю не сповнені чаші твої ж?/ Бойовими смертями досягнуто Божий рубіж?/ Чи не зглянеться Він на відвагу і кров впереміж? (Вибачайте за радикалізм).


Проте, ні на чому не наполягаю. Просто долучилась до дискусії. Може автору пригодиться для пошуку, якщо, звісно, не заважають чужі не майстерські думки.
Успіхів!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 11:22:45 ]
Подумаю.