ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
В пітьмі осяяння
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Крапля сну
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Безлад
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Добрий Кабанчик
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Королеві (діалог сонетів із Лілією Ніколаєнко)
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 4)
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
* * *
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
* 209 *
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
4. Начала
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
***
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводне озеро
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Думки на поверхні
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
* * *
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 3)
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Мовчання
Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
Наді мною схиляються лики померлих, німі.

Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

01.12.2018р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-12-02 07:14:06
Переглядів сторінки твору 2654
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.801 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.801 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 11:28:11 ]
У віконці ялини///лапата колишеться віть
інтонаційно отак варто подумати
люблю розлогі вірші

багатства
Щира ж правда для нього - не благо, а в серденько ніж.
ж зайве
серденько пасувало б до вірша про любов
заточений ніж для прикладу
кров......як по ній іти... як жити серед моря крові
чи уявляє хтось себе на війні?
Ось моє.
Навмання

1

Мене підранено...
Ця куля - навмання...
Жгута немає. Вуличка безлюдна.
Повчора троль диванний запевняв,
Що пацифістом бути препаскудно.

От він таврує, п`є - а я в крові.
Липкучі руки... Дефіляди смерті...
Ні поліцейських добрих, ні повій...
Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

2

Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
Дорожня сумка, блекота і туї.
Свинець застряг у товщі сухожиль.
Штанину непіддатливу шматую.

Недокохала... недо...
Млосно. Шок.
Отак ішла - і на тобі... неждано.
Собаки брешуть... здавлений смішок.
Фор...те...піано...

3

- За що вмираєш? - підступає Тінь. -
Сьогодні ти у мене тридцять третя...
На вибір є хатинка, де черінь,
Або казан... елітний - для поетів...

- Мені б окреме... літепле... село.

Швидка спиняється... Тверезі санітари.
...........................................................
- Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...

Лютнева ніч-завія...
Сни-кошмари.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 13:39:31 ]
Перечитувала Ваш вірш декілька разів. Дуже проникливий, з яскравою чоловічою стриманою турботою. Мені здається і "серденько" тут доречно, адже до людини, яка провела стільки часу у комі, ставляться як до дитини, яка робить перші кроки - з обережністю, запобігливістю і острахом раптом зруйнувати досягнуте.
Єдине, мені здається, хохли не дуже вписуються в героїку і воїнів, і їх опікунів, і оспівувачіив. Можливо трохи перефразувати, наприклад:
Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Хоча, може Вам хохли більше до душі.
Дякую за отримані враження і переживання від твору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 13:57:49 ]
Сильнющий вірш в античному ключі.
Річ не у Всевишньому, а в ментальності українців. Тому зайве Його запитувати про долю.
І не суттєве: слід написати "борщу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 15:05:04 ]
Без справжнього душевного зворушення поезія не пишеться, і ви це довели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 16:02:03 ]
Потрібно мати перед собою не просто образ, а реальну подію чи людину. І тоді все зійдеться. Інколи дивуюся: як молоді люди, які ще нічого в житті не бачили можуть писати деякі речі? Тільки досвід і глибокі знання можуть дати хороший результат. Хоча можу помилятися, бо світ змінився.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 18:25:34 ]
яли́новий – прикметник
десятий рядок де віть не покращав
звукопис страждає від ввв
Ясно, що від вітру
навіщо писати очевидне...
шліфуйте написане


я - за досконалість ...її можна досягти.
серденько у вірші про чоловіків...таки, нмд...зайве.
повтор
Серце у мене як зірка -

Щира правда для нього - не благо, а в серденько ніж.

Галино Кучеренко, Ви цього не бачите?
А я бачу все відразу.
серце на початку вірша є вже.... Авторе, працюйте на рядком, якщо мої слова для Вас не просто коментар.
Поспіх не на користь.
Вірш ліпший за інші ваші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 19:04:15 ]
Дякую. Покращую потроху. На фейсбуці заблокований на місяць і це прекрасно. Є час для вдумливої праці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:00:06 ]
горобчик мене задовольнив....... лишайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 21:15:36 ]
Мені бачиться закінчення вірша таким:
Я питаю Творця: - З українцями так має бути?
Треба крові іще? Чи вже досить? Що ж ти мовчиш?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:24:58 ]
Ритм порушується, якщо прийняти Ваш варіант, Володимире.
Завершити вірш треба ударніше.
ніж мовчиш рима сумнівна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-03 20:21:44 ]
Напевно, пані Світлана правильно наполягає, що у чоловічому вірші немає місця середньку. Але тоді немає місця віконцю і горобчику - вікно, горобець, тощо. Чи, зважаючи на символьність твору, взагалі замінити сірого горобця на щось більш символічне: Снігурі і синиці обсіли оголену віть. Ну чи щось таке.
Ножі зазвичай гострять, а точать - у рф, ще доточують (подовжують) короткий одяг.
Згодна з пані Маєю, що завершити вірш можна ударніше, типу :

Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Ще тілами і кров’ю не сповнені чаші твої ж?/ Бойовими смертями досягнуто Божий рубіж?/ Чи не зглянеться Він на відвагу і кров впереміж? (Вибачайте за радикалізм).


Проте, ні на чому не наполягаю. Просто долучилась до дискусії. Може автору пригодиться для пошуку, якщо, звісно, не заважають чужі не майстерські думки.
Успіхів!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 11:22:45 ]
Подумаю.