ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.02.19 19:42
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!

Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках

Євген Федчук
2026.02.19 19:18
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,

Іван Потьомкін
2026.02.19 18:06
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,

Борис Костиря
2026.02.19 11:02
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.

Світлана Пирогова
2026.02.19 10:04
Зітхнули дахи, скинувши гучно срібну парчу,
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.

Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених

Віктор Кучерук
2026.02.19 07:24
Уже повиривались
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.

Олена Побийголод
2026.02.19 07:12
Із І.Тургенєва (1818-1883)

Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.

Враз пригадаєш гарячі зізнання,

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:54
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...

Іван Потьомкін
2026.02.18 17:48
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.

Володимир Бойко
2026.02.18 16:34
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову. Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах. Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії. За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні

Сергій Губерначук
2026.02.18 14:52
І кажуть всі мені,
що добрий я –
дивуються…
А мені ж смішно! –
Злують.
А я добрий – хай кажуть…

20 червня 1989 р., Київ

Ігор Терен
2026.02.18 14:01
Літературна братія богеми
і їхні солідарні читачі
у холоді, а може й на печі
цураються докучливої теми,
що грюкає і будить уночі.

ІІ
О, лірики, щоб ви були здорові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 постосiннє танго
де небокрай
по стежці журавлиній
іде зима
по опіки розлук
опалий рай
кривавить у калині
і вже нема
солодких мрій і мук

скажи мені
про що вітри говорять
коли несуть
по осені сніги
душа у ній
моя примхлива зоре
любові суть
де щастя навкруги

скажи мені
де наші дні погожі
і не шукай
у промені тепла
у серці ніч
на тебе мало схожа
де зараз ти
де місяця зола

скажи мені
як сонечко сідає
на тій землі
покинутій святій
мої думки
ясним вогнем палають
кричать жалі
у сивій самоті

скажи мені
куди журбу подіти
вона без крил
важка мов мокрий сніг
немов у сні
у бабиному літі
не розгуби
чим дихати би міг

10 Листопада, 2016




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-12-07 06:27:57
Переглядів сторінки твору 4191
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.075 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.13 16:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-12-07 14:28:45 ]
о танго пізньої осені...

закружляло безнадійно опалим листям...

тужливо... однак не безнадійно :о)

о ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:47:58 ]
дякую, Домі!
Аби лише надія була!
І слово будьмо - звучало...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-12-07 22:04:20 ]
Гарно: журба без крил,"важка, мов мокрий сніг". Мабуть, журба за Україною, якій чомусь не вдається вирватись з лабет безнадійності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:48:44 ]
Хто, як не Ви - це розумієте... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-12-07 23:01:11 ]
"опіки розлук", і теж "журба ....важка, мов мокрий сніг". - найбільше припало до душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:49:09 ]
і мені...
Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2018-12-08 11:11:52 ]
як завжди - хороше, мелодійне творіння


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:50:23 ]
Спасибі, Друже!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-12-08 12:42:53 ]
кричать жалі
у сивій самоті...

теж чую той крик...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:49:50 ]
Дякую, Любове!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2018-12-08 17:46:54 ]
Чути виразно мелодію танго!
Ось ці рядки чудові:
"скажи мені
як сонечко сідає
на тій землі
покинутій святій
мої думки
ясним вогнем палають
кричать жалі
у сивій самоті"...

Гарно, щемно, хочеться взагалі ідеальності.
Трохи спиняють чарівне мелодійне звучання відсутність знаків (деякі речення-запитання доводиться вгадувати) і ось таке: "мов мокрий сніг ...немов" - чудове порівняння, але важкувато вимовити, чи не можна "як мокрий"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-12 05:53:05 ]
Дуже втішений, що сподобалось!!!
Слушне застереження. Шкода, що вже так є як є у надрукованій версії...
Дякую!