ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Михайлик
2019.01.21 21:42
В ієрархії його цінностей
їй – порцелянове місце,
почесна першість
у визначеній регламентованості,
дозовані літери, звуки, видива,
пошанівок і дистанція.

О так! Корона!

Олексій Кацай
2019.01.21 19:23
Дивочний берег без води й прибою,
без водоростей, мушель, суходолу,
біля якого хвилі хилитають
грузьку математичну порожнечу,
що прилипає до бортів і тіла
з імлою та фракталами галактик.
Там, серед них, – моя. З якої випав
броньований артилерійс

Петро Скоропис
2019.01.21 17:34
Троє пані з в’язанням під теревені
у кріслах холу за муки хресні;
пансіон «Аккадеміа» зі усім
білим світом пливе до Різдва розбухлим
в телевізіях; клерк зі своїм гросбухом
обертає колесо вкіл осі.

II

Вікторія Лимарівна
2019.01.21 17:02
Сніжний ранок, сніжна днина:
Всі дерева білі-білі.
До зимової вітрини
Долучилися намети
Та й змінили силуети.
У обіймах заметілі,
Наче зовсім заніміли
Кущики, паркани, хатки,

Маркіяна Рай
2019.01.21 14:20
А в січні вишні такі морозні
На груди білі, на плахту снігу...
Хрипить з простуди, або ж від бігу,
І просто все, як ніколи в році.

Ми - мерзлі ягоди придорожні,
Комусь - під ноги, комусь - в долоні.
Ніхто не знає, в якому лоні

Нінель Новікова
2019.01.21 13:37
Добре б пригадать було
Факти дуже давні –
Скільки гетьманів пройшло
В Україні славній!

Так хотілось надарма
Їсти їм і пити –
Дозволяли жартома

Іван Потьомкін
2019.01.21 09:34
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха

Віктор Кучерук
2019.01.21 07:57
Мені б лише не збитися з дороги,
Моя любове – вічно молода, –
І я вкраду із терема чужого
Тебе, мов яструб пташеня з гнізда.
Звільню ураз безклопітно з полону,
Мальованих в уяві почуттів, –
І шанувати буду, як ікону
Всі віруючі люди, у житті.

Олександр Сушко
2019.01.21 07:44
Знайшов його обабіч лісової галявини, там де закінчується молодий сосняк і злітають до неба двохсотлітні ялини. Істота лежала на животі, а з-під її лівої лопатки текла густа, аж чорна кров. Арбалетна стріла сильно застрягла в кістці, невідомо наскільки, м

Ярослав Чорногуз
2019.01.21 00:56
Ти думаєш, тебе я спокушав
Й отим хмільним поїв навмисне зіллям?
І що твоя прекрасная душа
Позбутись хоче цього божевілля?

Ти каєшся – не скоїла ледь гріх,
І у небес очищення прохаєш…
Я умлівав од пестощів твоїх

Ігор Деркач
2019.01.20 21:53
Буває соромно мені
за несодіяне на часі:
не бив лихої кацапні,
не дав у вухо костомасі,
не уберігся відкоша,
не анґажований у п’янці...
Не підійшла моя душа
аполітичній вишиванці.

Тетяна Левицька
2019.01.20 09:34
Мені ділити
З дощами небо
не до снаги.
За хмари лину
шукати де Бог,
цвіт райдуги.

Я Водохрещем

Олександр Сушко
2019.01.20 04:54
Любить наш народ владу як собака редьку. Ой любить! Чого тільки не наслухаєшся про наших звитяжних очільників. Особливою популярністю користується Президент. Любить про нього мій сусіда навпроти детально оповідати. Іду уранці на поле косити (є в мене в кі

Марґо Ґейко
2019.01.19 23:44
Згадуй про мене, лягаючи спати.
Знаю, це пізно, глибокої ночі.
Тіні вповзають до чрева кімнати,
Грають у трупі німі поторочі.

Пам'ять птахами випростує крила,
Спогади в гнізда збирають події.
Плоть перепитують, що натворила,

Володимир Бойко
2019.01.19 18:37
В славном царстві з колонами щось негаразд зі законами:
Владні блоковані функції – царство з'їдає корупція.
І, як нема на те ради, Цар закликає у Раду –
Обраних в липових виборах хруників різних каліборів.

Хруні мої, перекинчики, ось вам папери т

Ластівка Польова
2019.01.19 18:26
Нехай на світі немає щастя,
Нехай життя – то суцільна лажа,
Ти душу знову відчиниш навстіж,
У неї плюнуть – не зауважать.

І скільки можна отак у стіну
До крові, крику, до болю в пальцях?
Чекати зустрічі, бути тінню,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Критика | Аналітика

 Віршарська критика як технологія убивства автора і чи потрібна вона?
Доля мене ставить у якісь такі межі Гоголівського образу Тараса Бульби, коли він каже своєму синові Андрію: «Я тебе породив, я тебе і…» далі не хочу навіть вживати цього слова, бо переконаний у тому, що письменник, літератор має бути гуманістом і його твори мають будити «добре, світле, вічне». І доля переінакшує слова Гоголя відповідно сучасної ситуації так: «Я тебе привів на цей сайт, я тебе з нього і виведу».
У мене ця ситуація постала не стосовно сина, а стосовно колишнього друга – Олександра Сушка, якого я привів на цей сайт. А кажуть, кого ти привів, той під твоїм крилом, за того ти несеш відповідальність, як батько за сина чи дочку.
Ми з Олександром тривалий час дружили, коли займалися спільною концертною діяльністю, і дружили добре, він з братом Віктором казали мені: «Ти нам, як брат!» І я їх такими теж для себе вважав, бо сам-один у батьків. Віктор написав 4 гарні пісні на мої вірші, а Олександр їх виконував… Я із задоволенням читав прозу його, повість «Два роки», яка була опублікована в журналі «Київ».
Згодом, коли я почав публікуватися на сайті «Поетичні майстерні», то запрошував сюди багатьох своїх друзів-поетів, в тому числі і Олександра Сушка. Ми навіть разом якось виступали від «Майстерень» у київському планетарії на одній із численних тусовок Оксани Яблонської. Тривалий час усе ніби йшло добре, однак десь, певно, років два тому Олександр дуже активізувався, як автор віршованих спроб, і тут ніби чорна кішка пробігла між нами.
На думку приходять дві цитати: « И с другом не будет драки, если у вас друга нет» і інша «Платон мені друг, та істина дорожча».
Саме так сталося й у моєму випадку. Я щиро радив другові займатися писанням прози або перекладами, які у нього вдало виходили. Але він не слухав, вважаючи, що досягне бажаного і у оригінальних поезіях.
Коли я почав читати його віршовані спроби, бо поезіями їх не назвеш, яких він писав багато – по 5 удень, бувало, публікував, все моє єство обурювалося проти антиестетизму його віршів, я написав пародію, в якій назвав його «чирякописцем», чим дуже зачепив його самолюбство, хоч у вірші він і сам мене критикує:
Наведу для згадки:
Чирякописець (літературна пародія)
Я настрочу вам про природу,
Та про жахи любовних мук,
Для читачів не буде шкоди,
А я звільню тремтіння рук.

Чуття померли. Геть не дишуть
І саду вже давно нема.
А пальці із завзяттям пишуть
Рука дряпоче щось сама.

Вскубну Пегасу волосину –
Нехай прокинеться лоша.
Та риму хоч одну підкине,
А може – цілого вірша…

Брудні вмиває рохлям п`ятаки,
Виносить гидь щодня на гнойовице…

У той момент я відволікся,
Душив на носі чиряки.

Усе життя ротяка ця росла,
Харчі нові ковтала з апетитом,
І усміхнулась доленька їй зла:
На неї схожі вилупились діти…

Олександр Сушко
Я настрочу Вам краще про клозети,
Вщипну натхнення трохи десь таки.
Природа і кохання для поета?!!
Чавлю їх, як на носі - чиряки!

Я чистоплюям носа втру однако,
Усім їм дам такого одкоша!
Читайте, хлопці, краще про ротяку -
Де дилетантський наголос - віршА!

Бо ось про що нам римувати треба,
Життя - як та клоака, як п..да!
І шепотів пророчо друг мій ребе:
Чирякописець Саша? - Таки да!

14.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

І ще один вірш згадується власний з того часу, ще не минуло й двох років:
Моління для друга
Я прошу Богів моїх одверто –
Скільки тих уже лишилось днів –
Дайте швидше Ви мені померти,
Щоб мій друг, нарешті порадів.

Щоб мій друг – ого! – повеселився –
Ви мене убийте на війні.
Йому дайте гарну молодицю
І лишіть купатись у багні.

Він не любить гарного нічого,
Любить, як навколо йде війна.
Як стає навколо все убогим,
Як свиню – не тягнуть! – із лайна.

Хай собі купається і рохче,
Хай жирує в рідному гною.
Бо метати бісер їй у очі –
Все одно, що цілувать змію.

Дайте смерті, тільки не зненацька –
Щоб од болю вив я, гриз траву.
Щоб ментальність другова – хохляцька –
Тішилася щастям наяву.

«Він он здох, а я дивись, живий ще.
Білу, горду кістку їсть черва.
Вже не він, а я од нього вище!» –
Мовить друг мій отакі слова.

На поминках скаже він «у тузі»,
Що ми разом рвались у АТО,
Що були із ним – найкращі друзі,
І любив мене він, як ніхто.

І куди до нас «жидам пархатим»!
Люблять один одного вони.
І не вміють друзів убивати
Злим не тихим словом, без війни.

20.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)
Убивати друзів і недругів злим, не тихим словом – оце певно, девіз Сушкової критики, який він узяв на озброєння.
Після того, як побачила світ моя корона сонетів «Світло кохання», по суті чи не лебедина пісня мого життя, Олександр Сушко був на презентації цієї книги і радив присутнім у залі висунути її автора, тобто автора цих рядків, на шевченківську премію… А потім з`явився його опус на «ПМ» із «вікопомним рядком-перлом»: «Оцицькував сонетами красу», після якого і настав розрив у дружніх стосунках, бо такого лицемірства душа моя витримати не могла.
Ми обмінялися ще кількома ударами словесних шпаг, забанили одне одного, і надалі я вирішив не витрачати творчої енергії на поетичні сварки, бо життя коротке, і витрачати його на дурниці – собі дорожче. І скільки б гидоти за той час, а це десь минув майже рік, мій «друг» не вилив на мене, я мовчав, і намагався не зважати, бути вище, хоч подеколи у душі клекотіли вулкани обурення, я гасив їхнє полум`я і лишав усе зайве поза увагою.
А Сушко продовжував свою діяльність, діставав інших колег, чи не кожному на кожен твір писав повчальні коментарі, а кому вони були не до смаку, як мовиться, з тими розмовляв мовою критики й сатири.
Сайт же, бачте, у нас «Поетичні майстерні», тобто критика, на думку О.Сушка має стати щоденною потребою, і до всього, її має зазнати кожен автор, хоче він того, чи ні. Ага, раз прийшов на «Поетичні майстерні», то хоч-не-хоч – вдосконалюйся, а ми тобі допоможемо! Все ніби вірно, але ж…
Колись класикові української музики Георгію Майбороді критики зробили деякі закиди, зауваги стосовно його творчості. Він відповів:
«Хай спершу напишуть стільки і на такому рівні, як я, тоді матимуть право критикувати!» З одного боку - ніби великий маестро виключив саму можливість критики, а з другого, показав, що він і без критики може на дуже високому рівні писати музику. Бо ж є такі фактори, як талант і як внутрішній цензор, якщо планка вимогливості до самого себе, до власних творів дуже висока, то навіщо такій самодостатній творчій особистості критика?! – питається в задачі? Вона тільки дратує, забирає нерви і час у майстра. Він виставляє свої твори, як взірець, до якого мають тягнутися творці більш низького рівня, кому є, як мовиться, куди рости,і от саме вони і потребують доброзичливої критики. А втім, тут кожен вирішує сам для себе...
Що робить Олександр Сушко? Це типово для нашого народу, як не прикро про це писати всоте – бачити тріску в оці сусіда, а у своєму не помічати колоди. Сам, ще не навчившись писати як слід, причому – ПО СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ! – він береться за критику інших колег, причому «чеше» під один гребінь усіх – і любителів поезії, початківців, і середняків, і високих майстрів, до яких йому ще тягнутися і Дай Боже за його настирливості – дотягнутися! Хтось би більш мислячий глибоко, узявся, насамперед за себе! А він – ні! Чим я гірший від інших? Усі тут роблять зауваги, то буду і я. А деяких, на його думку, самозакоханих, слід піддати «тривалому лікуванню» - постійній критиці, як лікам від гонору, пихи і т.д.
Тільки от його спроби не увінчуються успіхом, він критикує, а над ним сміються, його уникають, від нього відхрещуються, відбиваються, як можуть. А людинонька не бачить себе збоку, і продовжує уперто, мов дятел, довбати всіх і вся.
Моє найновіше обурення критичною діяльністю Олександра Сушка виникло через те, що із сайту пішла дуже талановита поетеса із Полтави Юлія Стиркіна, яка забанила Сушка, аби не чіплявся до неї із недолугими заувагами. То він її зі своєї сторінки дістав так, придумав «геніальний» образ – вірш, як доказ уже ним знищений – кінці як мовиться у воду – цитую з пам`яті – Cтиркіна Фасо – паралель Буркіна Фасо в Африці, що мовляв, туди, до африканських дикунів треба заслати поетесу, бо вона, бач не зважає на «геніальні» зауваги Олександра Сушка. Чи щось подібне!
Я довго не зважав на його критичні стріли в мій бік, але коли побачив, що з сайту почали йти прекрасні і талановиті, то подумав, будемо мовчати, так він і нас виживе звідси!
Треба заради справедливості зазначити, була певний час тенденція, коли певна група майстрів поезії, перезнайомившися одне з одним, почали ставити одне одному лише шістки, піднімати рейтинг, іноді штучно. Це обурило нашого шановного керівника сайту Володимира Ляшкевича, бо на ресурс десь лягла тінь корупції, коли, як кажуть, рука, руку миє. Можливо, були рецидиви, коли автори ставили одне одному оцінки несправедливо, а наперед у приваті домовляючись про це. Не можу сказати, що такого не було, певно, що було, хоча знаю за себе і багатьох моїх друзів, що ми ставимо найвищі оцінки одне одному тільки тоді, коли твір справді заслуговує на найвищу оцінку. Наприклад, якщо брати мене і Василя Кузана, то Дай Боже, щоб ми за дев`ять років знайомства поставили одне одному по 3 шістки – і це буде – з головою, якщо не менше. Василь може підтвердити. Те саме у мене з Любов`ю Бенедишин, наприклад, визнаним майстром і авторитетом сайту. Причому, у приваті НІКОЛИ у мене з ними не було розмов типу, ти мені постав, а я тобі чи щось подібне. Взагалі не було на цю тему розмов. Тільки якість творчості відзначалася оцінками. Тому, сподіваюсь, громада наша літературна, дає мені моральне право судити чесно про це, і про багато інших моментів.
О.Сушко добре зіграв і продовжує грати на цій струні. Не скажу, що геть усі відкидають його зауваги, трапляються, особливо останнім часом серед них і слушні - для інших авторів, але не для мене. За окремими винятками, жодної корисної поради я від нього не отримав. Причому був період, коли я його мусив забанити, бо він перетворився в якогось, як улітку, настирливого комара, якого відігнати мало, треба тільки прибити. А прибити мій внутрішній гуманізм не дозволяє, то довелося забанити, аби уникнути неприємного спілкування. Все одно, позбавлений можливості коментувати на моїй сторінці, він діставав мене зі своєї, адже всі знають – хоч ти і забанений, але якщо не реєструватись на сайті, а просто зайти на нього, то без реєстрації можна прочитати твір автора-опонента, скажемо так.
У нього виробилась манера єзуїтської критики, коли вірш пишеться від першої особи, мовби автор критикує сам себе, насправді ж дістає опонента. А коли йому пред`являють претензії, то він завжди може сказати у відповідь: то я про себе писав, а якщо хтось упізнав у моєму ліричному героєві себе, то я у цьому не винен…
От такий, святий та божий, хоч стань на коліна і бий йому, як боженьці, поклони. А дістає так, що борони Боже. Це він уміє. Не забереш. Але ж якби це була правда, то Бог з ним. На правду ображатися, як мовиться, не можна. Але дістає кричущою неправдою, огульним тупим критиканством, спекуляціями на теми війни та інші теми актуальні.
Скільки разів його критикувала правильно і розумно наш визнаний майстер Світлана-Майя Залізняк. Кожен вірш, як під лупою розглядала, скільки написала йому влучних критичних простирадел, тільки Господь бог знає. І вона до двору не прийшлася, тепер разом зі мною ворог номер один! А напади на визнаних майстрів слова Сергія Гупала, Сонцемісяця?! Як жорстко його критикувала поетеса з російської діаспори Лариса Прокопенко. А йому - як з гусака вода!
Що таке літературна критика? Ось, наводжу цитату з Вікіпедії:
Літерату́рна кри́тика — відносно самостійний вид творчої діяльності, спирається на практичний тип мислення задля поцінування художньої своєрідності нових літературних творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій літературного процесу.
Літературна критика дає специфічне «знання літератури», відмінне від «знань про літературу», які виробляє літературознавство.
Літературна критика призначена для письменників та читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим — виробити певні естетичні смаки, розібратися в безмежному морі художніх творів, що друкуються в різних періодичних виданнях, виходять окремими книгами. Літературна критика цілковито зорієнтована на потреби поточного літературного процесу, тому звертається переважно до творів своїх сучасників, а твори попередників, які є предметом насамперед історії літератури, розглядає крізь призму актуальних суспільних потреб.
Літературна критика — засіб регулювання і корекції літературного процесу, спілкування письменників з читачами. Основна суспільна функція літературної критики — регулятивна, яка підтримується і забезпечується як нормами і кодифікованими правилами, так і громадською думкою провідної освіченої верстви.
Провідними жанрами літературної критики є анотації, рецензії, статті, огляди, есе, літературні портрети, діалоги, дискусійні статті, монографії. Літературна критика активно функціонує в органічному зв'язку з журналістикою, спеціальною пресою, тому її часто характеризують як різновид публіцистики, породженої рефлексією з приводу мистецтва.

Чи регулює критика Олександра Сушка літературні процеси сайту чи допомагає виробити певні естетичні смаки, розібратися в безмежному морі художніх творів»? Скажіть, будь ласка.

Як трактувати оцей, майже найновіший вірш:
Патріот

Війни бажає тільки ідіот,
А я розумний, граю на бандурі.
Тож на словах - страждалець-патріот,
На дланях моцних набиваю ґулі.

Співаю басом про козацький дух,
Бої із тьмою, неньку-Україну.
Чекайте, ось заграю про орду,
Де у фіналі я від мук загину.

Немає в мене совісті й боргів
Перед народом, хоче їсти ковбик.
Сидить навпроти брат мій без ноги
І мріє повернутись у окопи...

Хто на «ПМ» грає на бандурі ще, крім Чорногуза?! Це ж і коню зрозуміло, про кого написано! Паплюжиться, просто до ноги знищується святий образ кобзаря, який я у народу заслужив, як його співець, натомість виринає образ хитрого пристосуванця, нещирого виконавця, нещирого патріота, який ховається від війни, і який заспіває про орду, де у фіналі загине. Це таке «дружнє побажання» - наказати довго жити. Ну да, таким гадам псевдокобзарям тільки здохнути потрібно, все вірно. Тільки чи відповідає створений образ правді життя?!
Є ще такий страшний, на мою думку момент. Кажуть, якщо людині двісті разів сказати, що вона – свиня – то на двісті перший вона зарохкає. Як я досі ще цього не зробив, сам собі дивуюся. Прицільне цькування О.Сушка перетворюється на технологію знищення автора – довбати в одну точку, як кадебістська тортура краплею води – тебе прив`язують до стільця і вода тобі капає в одну точку на лоба цілими днями. Спершу ти це сприймаєш спокійно, а потім починає боліти, а потім ти починаєш божеволіти, і геть з`їжджаєш з «котушок».
Як накажете реагувати на таке паплюження? У ХІХ столітті стрілялись на дуелях, тепер це не актуально. Ну можна подати на суд і ще там витрачати нерви і гроші, і ще невідомо, чим закінчиться і чия візьме. Як правило, негативним типам більше щастить, як показує практика.
Скажіть, люди, свою думку, дуже Вас прошу. Це – смертельна образа, з якою я змиритися просто не можу, тому виношу все це на люди, хай, як на Майдані, на віче люди зберуться і скажуть свою думку. І останнім буде слово керівника сайту, і він прийме по Сушку справедливе рішення – позбавити його можливості перебути на сайті і цькувати колег.
Прошу висловитися всіх бажаючих небайдужих, не боягузів. Якщо більшість підтримає мою позицію, тоді приймемо спеціальне звернення по Олександру Сушку до шановного керівництва сайту.
А може, шановний пан Володимир Ляшкевич відреагує і на цю публікацію.

З повагою

Ваш
Ярослав Чорногуз





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-12-25 07:15:08
Переглядів сторінки твору 586
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.109 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.254 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.21 18:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 12:36:14 ]
Велика стаття... Я виїжджаю зараз з концертами на Схід, оце збираюсь у справах. Просто нема коли вичитати уважно, проте бачу, що все ДУЖЕ НЕГАРАЗД, не можу залишити без уваги. По поверненні обов"язково відкоменчу. Просто, глянувши коротко на текст, скажу, що доводити до такого стану усе не є комільфо. Треба усім робити висновки. Усім наснаги і гарного настрою перед святами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-12-26 08:33:34 ]
Щкода, що спішиш. Та все одно, дякую, що відгукнувся, за небайдужість, Серго!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-12-25 13:45:38 ]
Добрий день!
Дуже важко писати і втручатися, але стояти осторонь і робити, моя хата скраю, теж не буду. Я на сайті "Поетичні Майстерні" з 2009р. Прийшла необізнаною, любителькою поезії. Звикла ставитись до людей доброзичливо, з повагою, захоплюватись чужою поезією. Коли, щось подобалось не шкодувала приємних слів і подяки автору. Була здивована, коли зіткнулась з жорсткою критикою і не толерантністю декого з редакторів. Можливо вони мали рацію стосовно моєї поезії, але форма, з якою спілкувались зі мною, була для мене образливою, болісною. Цих людей давно немає на ПМ і Бог з ними. Але я зробила для себе висновки, не кинулась у відчай і припинила писати, так, як мені дехто рекомендував. Пройшли роки, не хочеться про це згадувати, але ж зараз складається таж сама ситуація. Дехто з тих, хто не витримав уже пішов з сайту. Нас мало залишилося. Хочеться зберегти людяність і чемність насамперед. Тому я завжди закликала до порозуміння усіх. Писала, що нас об"єднує поезія. Ось останній мій коментар.
"
Що сьогодні за день такий? Мабуть, наболіло у кожного, тому емоційно сьогодні на ПМ. Друзі, я Вас благаю всіх разом і кожного окремо, заспокоїтись. Ми знаємо один одного багато років. Всі ми сюди прийшли не для гладиаторських боїв. Що ми бачимо останнім часом, бої без правил. Замість того, щоб збагачувати свої знання ми навчилися гарно володіти шпагами. Я уже не знаю кого підтримувати, а кого ні у цій ситуації. Давайте не ставити один одному підніжки, провокувати, зневажати, нав"язуватись, і доказувати що ти не дурень. Ми забуваємо, що на нас дивиться молодь. Коли ми не навчимося поважати один одного, нас не будуть поважати інші. Ми за чварами забули чому ми сюди прийшли. Ми розучились пишатись один одним. Серед нас є справжні майстри поезії, члени Спілки Письменників, люди з досвідом, а ми дозволяємо їх ображати, принижувати. Я декілька разів хотіла піти з сайту. Перший раз тоді, коли щойно прийшла і на мене обрушилась лавина критики, до якої я була не готова і краще було померти ніж її сприйняти, вдруге тоді, коли захворіла і перестала писати, бо хімія спалила мізки, а сьогодні піймала себе на думці, що теж хочеться піти, бо не сила пручатися злу. Подумайте, не за ради мене, а за для того, щоб скінчилась війна треба її припинити і сховати знаряддя вбивства. Нам нема чого ділити. У кожного своє направлення в поезії. Кожен автор має свої плюси і мінуси, які можна перетворити на плюси, тож давайте скористаємось цією можливістю. Вибачте за емоції і помилки. Розумію, що яйця курей не вчать, але ж посміла..."

Я думала, що після цього запанує мир і спокій, але ніхто не звернув увагу на моє звернення до пеемівців, а навпаки. Полум"я розгорілося ще з більшою силою.
З Олександром Сушко у мене рівні відносини, я навіть у деякій мірі, вдячна йому за слушні поради, він один із перших реагує на мої вірші і намагається допомогти. Він ніколи мене особисто не ображав. І я теж намагалася помирити його з Ярославом Чорногузом, бо вважала, що друзі не повинні ворогувати. І мені одного разу це вдалося,але примирення тривало не довго. Знову друзі переходили на особисті образи. Ярослава Чорногуза знаю багато років і вважаю його за вірного друга. Мене завжди приваблювала його поезія. Я вважала, що людину можна пізнати тільки по тому, як вона пише і про що пише. Поезія Ярослава наповнена любов"ю до рідної землі, домівки, людини, жінки. Світлі рядки, чудові образи! Корона сонетів увійде в історію Української літератури. Людина з повагою ставиться до інших і вимагає те саме ставлення до себе. Так не стримна у своїх висловах на зневагу і провокації, але б хто ж в такій ситуації не захистив би свою гідність і підставив ще одну щоку для удару. Не буду наводити приклади Ярослав Чорногуз все розказав. Я за те, щоб ми не втрачали гідність і повагу один до одного, навчились слухати і розуміти, прощати. Всіх вітаю з католицьким Різдвом, хто його святкує! Любові, щастя, здоро"я миру!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-12-26 08:42:50 ]
Так, Таню, ти нас мирила і я вже був згоден піти на мирову. Але коли прочитав нові опуси Сушка, зрозумів, що я для нього став "нессякаемым" джерелом насмшок і висмоктування енергії через надтонку організацію мого єства і бегемотячо-товстошкіру його. І я припинив іти в напрямку дружби. Він і нині, коли адмін познімав проблемні наші публікації з головних сторінок, продовжує продукувати свої горе-сатиричні екскременти! Почитай сьогодні його нові опуси! І всі ці напівзаходи - коту під хвіст. Поки негідника не видалять із сайту, нічого не буде!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 14:03:52 ]
Усе добре ти пишеш, друже. Ґрунтовно, зі знанням справи. І про критику правильно. І про дуель правильно. Можна на кулаках, бо шпагу нині важко дістати. Це буде благородно і красиво. Красивіше було б ще одягнути вас у костюми борців сумо, але то вже таке. Ми з Іваном Гентошем готові бути секундантами. Місце потрібно вибрати епічне, поетичне, щоб тисячі людей надихнулися битвою титанів, щоб оспівали потім подію у баладах та поемах. Можна на Майдані. І щоб подія транслювалася по всіх каналах! Нехай бачить уся Україна як два мудрі сивочолі талановиті діди чубляться через недолугі недожарти одного на сайті, який ніхто не читає. Тільки, боюся, що Олександр побоїться вийти, бо твій один удар – і одразу 5 трупів. Ми з Іваном віддалік будемо спостерігати за чесністю поєдинку)) Так просто, про всяк випадок)))
Колись на цьому сайті буяло життя. «200 пострілів на ПМ» Іван написав саме тут. А які були дискусії, а скільки пародій створили ми з тобою! По кілька тисяч читачів збирали наші публікації. А тепер, після великого розгону, коли сайт покинули яскраві особистості Катруся Матвійко, Софія Кримовська, Юля Шешуряк, інші… ледве сотню переглядів може зібрати вірш. Оце і цю публікацію перегляне не більше… От побачиш. А ти потратив чи не кілька днів, щоб усе це так логічно і послідовно викласти…
Жаль… Жаль, що двоє талановитих людей стріляють із гармат по мильних бульбашках. А могли би шедеври творити. Щоб молоді і сексуальні дівчата надихалися і збуджувалися. А так їх хіба знудить від усього цього… Та і того не буде, бо не прочитають. Бо нема тут тепер майстерні як такої.
Мені здається, що великі люди злими бути довго не можуть, Ярославе. У твого опонента теж, я так думаю, злості нема. Він просто стібається, а ти ведешся. Нині свято – запроси Олександра поколядувати, випийте кілька пляшок коньяку… Секундатни готові сісти з вами. Правда, лишиться тверезим тільки Іван, бо я не відмовлюся хильнути з такими титанами, які можуть зробити бурю навіть у склянці води.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 15:00:40 ]
вітаю пане Василю. Думаю, що тілесна і нетілесна міжособистісна боротьба, дуелі, війни - це архаїзми. Ми інколи всі опускаємося до такого, але перебувати на цих рівнях дуже некомфортно. Інша справа, коли хтось заряджає свій егоцентризм через викачування енергії з інших, і це вже біда.
Маю ще додати, що більшість колишніх авторів пішли не тільки з сайту, а в цілому з активних авторів поезії, хоча дехто просто не потребує рівного собі оточення і закривається суто в кноговиданні, вочевидь, досягнувши рівня, коли далі вчитися вже пізно, або надто важко. І це ще не так зле.
А, взагалі, нмсд, загальна тенденція в сучасному потрактуванні мистецтва, в тому числі і в літературі, і в поезії зокрема, гарно описується словами Жванецького - "Остроумие перешло в острословие".
Саме в цьому і бачаться проблеми не тільки сайту ПМ, але і мейнстрімної української поезії загалом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 15:42:41 ]
Загалом творчі люди схильні переоцінювати себе і недооцінювати колегу. Але поле для творчості безмежне. Треба просто усвідомити, що ти на цьому полі один. Ніхто не зробить твою роботу і ніхто не завадить тобі зробити те, що маєш зробити ти. А все інше - від лукавого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 15:57:24 ]
Саме так. Отож бажаємо один-одному і гарного настрою-наснаги для високого композиторства. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 16:47:33 ]
І щасливих свят нам усім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-12-26 09:00:13 ]
О-о-о!Ти називаєш графомана, кривопивцю і убивцю титаном, друже? І його убивчі технології стьобом? Ти просто на своїй шкурі не відчував ніколи двісті ударів віршованих з його боку, а якби відчув, то зрозумів би. Я, до речі, і не вівся довго на його гнилі удари. Мене обурив відхід із сайту талановитої поетеси Юлії Стиркіної, яку він зацькував, якщо ти помітив... Через неї я обурився, а вже потім трохи і через себе. Ти помилився відносно сотні переглядів цієї статті. Вона вже має 300 переглядів. І сайт цей читають і поважають, і резонанс уже пішов і на ФБ. А ти прийшов теж приколотися сюди, бачу, погуморити? А не допомогти позбавитися сайту від упиря. Ну що, розважився, відпочив душею?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-12-25 15:06:41 ]
Добре, адміністрація зробила потрібні висновки і відтепер діятиме трішки відповідальніше, публікації, що можуть нести образу будуть зніматися з "анонсу" головних сторінок, або ж навіть видалятися.

Фільтр "Гостро_рОзумно, а не образливо в'їдливо-гострослівно".
Але це стосуватиметься геть всього, не тільки конфліктів між нашими авторами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-25 18:40:57 ]
Не сумніваюся, що сайт «Поетичні Мастерні» при започаткуванні мав лише добрі наміри, які задекларовано в самій його назві. Здавалося, сайт розрахований на підтримку молодих авторів. Проте, сама архітектоніка ресурсу викликала сумнів щодо цього. (Хіба що під словом «підтримка» розуміти щось інше). Сайт пропонує авторів розділяти на касти ─ застосовує коефіцієнти, рейтинги, статуси. Одним словом, намагається розставити всіх по ранжиру від ЛЮБИТЕЛЯ до МАЙСТРА, або іншими словами від «графомана» до «генія». Тобто, хоч це ніде окремо не згадувалося, але головним завданням сайту мала би бути КРИТИКА. Тут згадується Чапекове*: «Критикувати - значить пояснювати авторові, що він робить не так, як робив би я, якби вмів.»
Відразу скажу, що Критика, як судовий розгляд, як вказування недоліків чи як негативна думка про що-небудь ─ мало кому цікава чи приємна. Куди складніша і продуктивніша Критика, як мистецтво проводити аналіз, розбір, або обговорення чого-небудь з метою дати оцінку, як особисте враження чи міркування.
На мою думку, під час діалогу, обміну враженнями від прочитаного, (побаченого, почутого) і виробляються уподобання, літературні закони, нові категорії і форми сприйняття літературної творчості, як для тих, хто пише, так і для тих, хто читає (переважно, це одна і та ж публіка).
Рано чи пізно мала виникати ситуація, коли стане незрозумілим хто кого має критикувати (і в позитивному, і в негативному сенсі цього слова).
Для маститих професіоналів може треба створювати інший майданчик, а не кидати, як хтось уже в цій полеміці відмітив «всіх павуків в одну банку».
Хотілося б завершити словами мультяшного кота Леопольда, та не знаю чи це допоможе.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-12-26 13:54:29 ]
Напевно адміністрація мала би відповісти, що кожен автор є адекватним у своїх творчих спробах своєму поетичному рівню, а це сума різних рівнів - від інтелектуального, музикального, філософського, тощо аж до рівня магічних умінь.
Кожен твір, написаний автором, є наслідком взаємодії цих рівнів. Тому не критика піднімає автора, а допомога в розвитку оцих рівнів, хоча би початкове розуміння автором необхідності свого розвитку в широкому спектрі творчих скерувань.
Зрозуміло, що такий розвиток не повинен суперечити Промислу щодо кожного нашого "я". Ми ж розвиваємось тільки для того, аби точніше цей Промисел здійснювати... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-12-25 21:11:16 ]
оскільки був для чогось пом’янутий (не відаю, з якою метою, але хай),
можу додати від стороннього скоріше погляду,
не бажаючи серйозно втягуватися в якісь псевдо-війни,
які не привносять жодного конструктиву, насправді -
а щодо їх учасників маю свою
скромну думку, котру бажав би лишити при собі
й сподіваюся, мені дарують цю сторонність і стриманість

(вже так склалося, правдивих друзів, що
якось підтримують мене чи десь-переймаються мною,
саме у цій ворожнечі - наразі нема)


чуття міри та бачення якихсь либонь рамок чи
назвемо це розумінням припустимого -
такі є норми цивілізованого співіснування

звісно, поети, або творчі особистості
не завжди є об’єктивні чи помірковані, така вже стихія
поетичної творчості -

саме тому віддавати модерування літсайту поетам, якими би
майстерними й досвідченими вони не видавалися
було в чомусь надто ідеалізованим рішенням, нмсд

а тому певна модерація та адміністративна присутність,
хай би мінімальна - необхідні, так воно виглядає

хоча би для того, щоби вносити раціональність і тверезість
задля вчасного скоригування особистих пристрастей,
які виходять за рамки припустимого та прийнятного


із усіма пошанівками ти уклінностями, etc.