Поезія - Юрій Лазірко - Перейти на "Ви"

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2020.01.28 00:34

Моя Богине

Я знов очей своїх не стулю
В нічку кохання цю чудову,
Тебе до себе я притулю
І заспіваю колискову.

ПРИСПІВ

Моя єдина, люба і кохана,

Олександр Сушко

2020.01.27 20:17

Полтавська битва, або привіт з Єгипту

Мудрочолі діви не люблять, коли їх згадують незлим тихим словом. Люблять поштиво, з ритуальними кніксенами, попередньо знявши з глави кептарика та закотивши від захвату очі під лоба.
Не всі, звісно, є й притомні віршувальниці, яких на цьому сайті біль

Мессір Лукас

2020.01.27 19:09

*****

Напевно не поет.
Що навіть гірше –
Не критик, і не про заїк.
Все це – не вірші.

Мій біль і розпач,
Сміх і гріх,
Нагода вивищитись,

Ніна Виноградська

2020.01.27 14:23

Важкі кайдани

За сніг зелений і червоний дощ
Плачу сльозами навпіл з самотою,
Що не стікає разом із водою,
А дихає за спиною: „Помовч!”.

Я подумки кажу їй: „Подивись,
Як біля тебе сіро, ніби в осінь”.
Димами затягло яскраву просинь

Тетяна Левицька

2020.01.27 13:14

Мелодія дощу

По мокрім щебеню, і що ж,
ніч на пуантах йде незграбно.
Та цебенить в бляшанці дощ,
танцює у степовках* танго
із кастаньєтами в руках
на оцинкованій покрівлі,
так патетично, з серцем в такт.
Поливода в пелюстях лілій

Іван Потьомкін

2020.01.27 12:32

Гіркіш страждання - ваговитіш слово

Петрарці заздримо і Норвіду, й Шевченку:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...Нажаль, слова.
Не загніздилися в серцях
Лаур, Марій, Ликер.
Так і літають нічиї.
Невже на те, шоб справджувавсь
Одвічний парадокс:

Ігор Деркач

2020.01.27 12:00

Декорація по декору

Якщо свічу апологету
запалює Аполлінер,
це у поезії – мінер.
Свідоме збочення поета
не попадає у етер.

***
Я іще чалапаю по плаю.

Сергій Губерначук

2020.01.27 11:54

Ілюмінацій грайво переморгується…

Ілюмінацій грайво переморгується,
тролейбуси скотилися у яр,
і далі – ні на колесо.
Депо.
Наліво – супермісто.
Направо – юність і дитинство.
Угору – сон.
Униз – кошмар.

Олександр Сушко

2020.01.27 10:35

Мертві і живі

Митці розумують про вічне, аж морщать лоби,
Безділля рождає облудливе слово пророче.
Кому ти потрібен: державі? Родині? Собі?
Заробиш - процвиндриш, в окопах лежати не хочеш.

Я кликав до бою, до совісті й честі гукав,
А ти, мовби черв, заховався

Світлана Майя Залізняк

2020.01.27 10:13

Із Єгипту з привітом

Шановна і малошановна, і нешанована автура сайту! Прочитала свіжий коментар п. Чорногуза, згодом пані Вікторія видалила зі своєї сторінки той бруд... Показали мені те лайнометання "слона в посудній лавці" - сама не шукала. Саме в мандрах. Сайт нага

Олена Музичук

2020.01.27 07:30

Деформація реформи

Що хазяїн сайту обіцяє,
те і забуває на ходу.
У стакані буря затихає,
і нема ніякого роздраю.
Байки анонсує какаду.

До одного місця, що піїти
віршами оплачують оброк.

Микола Соболь

2020.01.27 06:07

Мрія

Прокинутись хочеться завтра маленьким,
З роботи чекати на тата з гостинцем,
Який передав мені зайчик сіренький,
Сховавшись у тінь кучугур за віконцем,
Довкола будинки до свята готові,
Потріскують дрова тихенько у грубці,
У маминій хочу купатись любо

Ярослав Чорногуз

2020.01.27 01:50

Золотою дорогою щастя

Цілу нічку вона не згаса,
Мов гердану сяйлива окраса…
Це – дорога кудись – в небеса –
Чарівлива неонова траса.

Мов каміння коштовного гра
Щирозлотне кольє увінчала –
Лівий берег старого Дніпра –

Вікторія Торон

2020.01.27 01:37

Питання етики

Почала писати під чиїмось твором, але оскільки до чужого твору це відношення не має, вирішила винести своє звернення (і діалог із редакцією) окремо. Можна було б написати «під кнопочкою», але питання, яке я підняла, не віднесеш до «адміністративних». Це

Королева Гір

2020.01.27 00:07

Різдвяна заметіль

Замело снігами край Карпатський,
Різдвяна нічка білою була.
Пригадую я вік свій же юнацький
Й стежину, що до хати пролягла.
Замело снігами всі дороги,
Біла ковдра знов прикрила все .
Та заметіль забрала всі тривоги
І зустріч із батьками нам несе.

Ніна Виноградська

2020.01.26 22:10

Дві самотності

Коханий мій, без тебе дуже гірко,
Сумна самотність мерзне у кутках.
А до вікна притискується гілка,
Що від морозу також утіка.

І ми удвох невидимо роздільні,
Я у кімнаті – гілка за вікном.
Печаль і біль однакові і спільні

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

2020.01.22

2020.01.20

2020.01.18

2020.01.14

Олександр Миколайович Панін

2020.01.12

Тіна Якуб'як

2020.01.08

Янка Кара

2020.01.05

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Найвища оцінка	Святослав Синявський	6	Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка	Просто Немо	5.5	Любитель поезії / Любитель поезії

Дата публікації	2007-08-02 17:39:51
Переглядів сторінки твору	2506
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	5.134 / 5.67 (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень"	5.084 / 5.63 (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.757
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми	Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті	2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину	відсутній