Користувач Сушко Олександр відповів на залишений вами коментар на тему Кожному своє

Текст коментаря такий:



"Ви як завжди на висоті. Як дивлюся вгору на велику фігуру митця аж хребці шийні тріщать - так високо ніс та німб нависають. А якщо Вам увижається, що Сушко пише про Різдво на Різдво тільки тому, що хтось теж написав про Різдво - це вже паранойя. Бажаю вам миру. І сиру. Та інших смаколиків на святковому столі."


це я відповідала на коментар...
на пошту прийшов з ПМ... тут нема чомусь...
...........

Припиняю коментування віршів автора.
Дякую за привітання.
І Вас зі святом.

Мова не українська, клон безіменний... ржіть деінде, соплі підтягуйте. Публіка...вас не потребує.
Геть з дороги.
Любіть, ручкайтеся, пишіть вірші, та не лізьте зі свинячим рилом у калашний ряд... Куди мені йти і що робити, не вашого розуму справа. Мабуть, адресою помилилися: ні віршів, ні доробку, Василь Василенко.
Нікейм-машкара. Без відповіді випад не лишила. Не розраховуйте на увагу.

Хлопці, ви правда вважаєте, що перетворення сайту на болото це почесна місія?
................................хай адмін вас уговкує.
Багато честі з вами гомоніти.

Думаю, що краще писати постійно про природу і якісно, ніж писати на різні теми і таку беліберду, даруйте, як оця!

Ці жарти нагадують крокодилові сльози.

Сайт перетворюється на болото тому, що (слова Серго) дехто дозволяє собі робити не упереджувальні зауваження посилаючись лише на те, що я - левиця, а не питаючи чи хоче автор це бачити, чи лояльна та потрібна моя критика. Пихатість - ось проблема даного ресурсу. І це не лікується. Хоча у пана Олександра непогано виходить техніка зветься вірше-клізьмування. То може у поетеси банальна заздрість Сушкові за вміння і талант цією методикою користуватися? Шануймося бо ми того варті.

Заздрість жаска штука. Особливо, коли нема що опаперити, показати читачам, лишається на сайті ковтьобами бігати... Василю, то ви і є Сушко?
Авжеж, автор любить вірше-клізмуваення, метеоризм у текстах аж...
пише, що животика пучить...

та...дехто вже в продуктах клізмування...аж неприємно...
та вам бачу подобається.
Кожному своє.
Левицям хрдити колами та вище, а слимакам...слиз віршовий пускати.

Багато честі з вами гомоніти,
засуньтеся у мушлі-амоніти.

А отут мені допомогти можете? Агов, справжні чоловіки, підтримайте українську левицю...вона хоче на сайті поезії. А не слизу та клізмових вод...
Гармонії, цікавих поезій зачекався поетичний сайт.

Клізмування слід би застосувати до самого себе. Очищення автору не зашкодить. А почуття гідності, яке заздрісник чи псевдоаналітик називає пихатістю, природна річ для майстра чи майстрині. Вся різниця і полягає в тому, що на відміну від майстра, графоман не відчуває тонкої різниці слів і вживає їх не точно. А графоманам учити майстрів - справа невдячна. Вони самі між собою розберуться, на своєму, високому рівні. А дурна огульна чи рагульна псевдокритика тільки й доводить бажання принизити кращого, опустити його до свого багнюкового рівня. Та ми, даруйте, не на зоні, щоб опускати.

Бравіссімо! Саме ті слова і вчасно сказані.
Графоман намагається наблизитися до талановитого, шукає точок болючих...отримує відсіч, злиться...
А пихатість ...не що інше як гідність, відстороненість, але ж напади варто відбивати.
Я за нейтралітет, та його треба звоювати.
мені руки цілували...чоло...
а тепер не вірю нікому. Бо чимало хамелеонних особин підповзало.
Несло свою філософію: ти одна із нас, не відганяй.
Таки не на зоні. У С. Козаченко є книга, я писала післяслово, "Заповідна зона", проза, поезія.
Чому б Сушкові не спробувати писати дитячі світлі вірші, не примушую, але потенціал там уречевився б.
Мене драки сайтові не приваблюють.
Залишити сайт на графоманів та асенізаторів наче не достойно. Лишаються тут кілька витривалих асів, я з ними.

драчки...
До настання на ПМ миру та злагоди не озиваюся.
Все сказала.