Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.02
05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
2026.11.02
01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
2026.11.01
23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
2026.11.01
22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
2026.11.01
22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
2026.11.01
17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
2026.11.01
15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
2026.11.01
13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
2026.11.01
12:30
Журба заклякла горілиць,
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!
2026.11.01
07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
2026.10.31
23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
2026.10.31
23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
2026.10.31
19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
2026.10.31
19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
2026.10.31
18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
2026.10.31
15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Проза
Нова касирка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нова касирка
Звичайно, ви чули вислів "встати не з тої ноги". Парубок Захар, з яким довелося мені працювати у Франції, розпочав свій вихідний день саме так. Його злило все, що потрапляло на очі: власні тапки коло ліжка, повернуті носами не в ту сторону, зубна щітка, як з'ясувалось, жорстка для ясен, шнурівки кросівок, занадто довгі, ложка не помита увечері через забудькуватість і багато чого іншого, чим залишався задоволеним кожного ранку, але тільки не тим недільним, про який веду мову.
Настрій Захара не покращився і тоді, коли ми з ним вирушили в улюблений торговий центр за покупками. Тепер уже подразником став француз-велосипедист, що прошмигнув мимо нас на тротуарі, водій вантажівки, якому спало на гадку підігнати гучним сигналом дівчат на пішоходному переході, і навіть різкий порив вітру, від якого картуз парубка злетів з його голови.
В торговому центрі Захар начебто заспокоївся. Мовчки вантажив у візок продукти та речі і без усяких емоцій підвіз усе це, обране нами разом, до каси, однієї з п'яти, яка завжди приваблювала нас найкоротшими чергами до неї. За касовим апаратом вовтузилася нова касирка. Її повільні рухи докинули іскор у пригасаюче полум'я не найкращого настрою парубка.
- Вайлувата! - вибарвив знущальним тоном.
- Облиш, - заперечую, - звикає до нового місця праці, остерігається помилки.
- До корівника їй звикати б! - не вгамовується Захар.
- Як робітниці? - уточнюю.
- Ні, як корові. Об'ємна і тлуста.
- Скажеш таке... - знизую плечима. - Вона - зразок давньогрецької красуні: округлі форми, пишні груди.
- Що ви розумієте, Івановичу! - жестикулює мій співбесідник. - Око у вас з роками замилилося. Тай усі жінки, молодші від вас, у вашому віці здаються вам красунями.
Захоплені суперечкою, не помічаємо, що розмовляємо голосно, привернувши до себе увагу всієї черги і касирки.
- Усмішка в неї чарівна, - зауважую. - Якби такою обдарувала парубка на побаченні, одразу закохався би.
- Ха-ха! - заледве не присідає Захар. - Вишкірюється ця французька корова до покупців, як вимагає тутешній етикет, а спробувала б з такою усмішкою хлопця підчепити... Ну, згадав би той хлопець обличчя баби Яги після тривалого лету на мітлі...
- Одурів, парубче? - перебиваю. - Вона таки приваблива. Повненька, але з її статурою дуже гармоніює сопранний голос.
- Таким голосом хіба що хворих з коми виводити! Зведуться на ноги, лишень зачувши.
Касирка затримала на Захарові погляд.
- Витріщається, - похвалив себе Захар. - Побачила симпатичного парубка й розкуйовдила думки про заміжжя. Знала б ти, жабоїдко, що про тебе говорить той симпатичний...
- Хвали мене моя губонько, - сміюся. - Може, Захаре, поміняєш думку про дівчину за касовим апаратом?
- Ніколи! Хай ця бодня схудне, кучерями голову прикрасить, кілограм фарби на обличчя наліпить, тоді й кине на неї оком якийсь француз бальзаківського віку ...
- Обов'язково комусь сподобається, - резюмую.
Поза тим підходимо до касирки. Дівчина раптом подає Захарові знак, аби нахилився до неї, і коли він, здивований, виконує прохання, у вухо йому милозвучною українською мовою вилітають слова, які аж ніяк милозвучними не назвеш. Захар то червоніє, то блідне, очі його то розширюються, то звужуються. Не сумніваюся, що в ці хвилини він довідується про себе багато чого нового ...
З торгового центру на вулицю виходимо мовчки. Парубок якийсь час переступає з ноги на ногу, збирається з духом.
- Івановичу, - штовхає мене у плече, - а вона мені подобається. Іду знайомитися.
Я регочу від пуза, заледве не присідаючи.
2018р.
Настрій Захара не покращився і тоді, коли ми з ним вирушили в улюблений торговий центр за покупками. Тепер уже подразником став француз-велосипедист, що прошмигнув мимо нас на тротуарі, водій вантажівки, якому спало на гадку підігнати гучним сигналом дівчат на пішоходному переході, і навіть різкий порив вітру, від якого картуз парубка злетів з його голови.
В торговому центрі Захар начебто заспокоївся. Мовчки вантажив у візок продукти та речі і без усяких емоцій підвіз усе це, обране нами разом, до каси, однієї з п'яти, яка завжди приваблювала нас найкоротшими чергами до неї. За касовим апаратом вовтузилася нова касирка. Її повільні рухи докинули іскор у пригасаюче полум'я не найкращого настрою парубка.
- Вайлувата! - вибарвив знущальним тоном.
- Облиш, - заперечую, - звикає до нового місця праці, остерігається помилки.
- До корівника їй звикати б! - не вгамовується Захар.
- Як робітниці? - уточнюю.
- Ні, як корові. Об'ємна і тлуста.
- Скажеш таке... - знизую плечима. - Вона - зразок давньогрецької красуні: округлі форми, пишні груди.
- Що ви розумієте, Івановичу! - жестикулює мій співбесідник. - Око у вас з роками замилилося. Тай усі жінки, молодші від вас, у вашому віці здаються вам красунями.
Захоплені суперечкою, не помічаємо, що розмовляємо голосно, привернувши до себе увагу всієї черги і касирки.
- Усмішка в неї чарівна, - зауважую. - Якби такою обдарувала парубка на побаченні, одразу закохався би.
- Ха-ха! - заледве не присідає Захар. - Вишкірюється ця французька корова до покупців, як вимагає тутешній етикет, а спробувала б з такою усмішкою хлопця підчепити... Ну, згадав би той хлопець обличчя баби Яги після тривалого лету на мітлі...
- Одурів, парубче? - перебиваю. - Вона таки приваблива. Повненька, але з її статурою дуже гармоніює сопранний голос.
- Таким голосом хіба що хворих з коми виводити! Зведуться на ноги, лишень зачувши.
Касирка затримала на Захарові погляд.
- Витріщається, - похвалив себе Захар. - Побачила симпатичного парубка й розкуйовдила думки про заміжжя. Знала б ти, жабоїдко, що про тебе говорить той симпатичний...
- Хвали мене моя губонько, - сміюся. - Може, Захаре, поміняєш думку про дівчину за касовим апаратом?
- Ніколи! Хай ця бодня схудне, кучерями голову прикрасить, кілограм фарби на обличчя наліпить, тоді й кине на неї оком якийсь француз бальзаківського віку ...
- Обов'язково комусь сподобається, - резюмую.
Поза тим підходимо до касирки. Дівчина раптом подає Захарові знак, аби нахилився до неї, і коли він, здивований, виконує прохання, у вухо йому милозвучною українською мовою вилітають слова, які аж ніяк милозвучними не назвеш. Захар то червоніє, то блідне, очі його то розширюються, то звужуються. Не сумніваюся, що в ці хвилини він довідується про себе багато чого нового ...
З торгового центру на вулицю виходимо мовчки. Парубок якийсь час переступає з ноги на ногу, збирається з духом.
- Івановичу, - штовхає мене у плече, - а вона мені подобається. Іду знайомитися.
Я регочу від пуза, заледве не присідаючи.
2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
