Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Вірші
метафізика
I.
незмінно
вечір
помаранча ліхтарів
& сиплеться кудись
нізвідки сніг
такий
порядок денний
смерть або війна
& відповіді ~
всі дарма
II.
як люди мов зірки та їхня вища суть
є світло ~
у житті, у смерті
& понад світло Бог
про що
із Богом говорити нам, віршарне
III.
надійде мить, мабуть десь інде
дізнаєшся сама
це проминання неодмінне
& час його зима
у нього подумки мовчання
& сльози крижані
втрачає ніби витрачає
усі спростовані печалі
йми віри, чи не йми
IV.
& серце прочиняєши в
юрмисто~бистрий збрід
де по бруківці струм рудих
зневажливих кобіт
& жоден риторичний тип
не зачіпляє нерв
не ревенант, не терафим
не принц зербіно, не ~
допоки спокій стережуть
симптоми грізних лих
& незворушна всюдисуть
тих
янголів жаских
& лиш торкається на мить
нелюбого лиця
як музика, мов заповіт
нескінченість
уся
V.
через болоття сутінкове, вороже
крізь лампіони, силуети & ложа
із легіонами своїми йшла ніч
що проти неї велеможніш, величніш
усі сполохані страхіття & чари
всілякі розпачі, зневіри й мовчання
що загубили ми в ній чи знайшли би
яка різниця, нам нещасним, щасливим
у цім чеканні, нещадних змін
VI.
хоча за відчуттями пусто
попри обломи & лакуни
археологія ілюзій
ревакцинація натхнень
у час холодний & сумбурний
чи щось навідає мене
& креатури інфернальні
поглине тьмяна ртуть
з-за стін вітальні ~ спальні
(VІI.)
чи видять мертві еротичні сни
чи видять мертві сни гастрономічні
неканонічно, неетично
поети знають що, а може ніц
зимовий день немовби літня ніч
все сходиться & губиться & відчай
чи видять мертві сни гастрономічні
чи видять мертві еротичні сни
p.s.
збираючи рукописи
на спал
історії повернень
& повторень
& присмак згару
монотонний
провісник
зла
✴
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
метафізика
I.
незмінно
вечір
помаранча ліхтарів
& сиплеться кудись
нізвідки сніг
такий
порядок денний
смерть або війна
& відповіді ~
всі дарма
II.
як люди мов зірки та їхня вища суть
є світло ~
у житті, у смерті
& понад світло Бог
про що
із Богом говорити нам, віршарне
III.
надійде мить, мабуть десь інде
дізнаєшся сама
це проминання неодмінне
& час його зима
у нього подумки мовчання
& сльози крижані
втрачає ніби витрачає
усі спростовані печалі
йми віри, чи не йми
IV.
& серце прочиняєши в
юрмисто~бистрий збрід
де по бруківці струм рудих
зневажливих кобіт
& жоден риторичний тип
не зачіпляє нерв
не ревенант, не терафим
не принц зербіно, не ~
допоки спокій стережуть
симптоми грізних лих
& незворушна всюдисуть
тих
янголів жаских
& лиш торкається на мить
нелюбого лиця
як музика, мов заповіт
нескінченість
уся
V.
через болоття сутінкове, вороже
крізь лампіони, силуети & ложа
із легіонами своїми йшла ніч
що проти неї велеможніш, величніш
усі сполохані страхіття & чари
всілякі розпачі, зневіри й мовчання
що загубили ми в ній чи знайшли би
яка різниця, нам нещасним, щасливим
у цім чеканні, нещадних змін
VI.
хоча за відчуттями пусто
попри обломи & лакуни
археологія ілюзій
ревакцинація натхнень
у час холодний & сумбурний
чи щось навідає мене
& креатури інфернальні
поглине тьмяна ртуть
з-за стін вітальні ~ спальні
(VІI.)
чи видять мертві еротичні сни
чи видять мертві сни гастрономічні
неканонічно, неетично
поети знають що, а може ніц
зимовий день немовби літня ніч
все сходиться & губиться & відчай
чи видять мертві сни гастрономічні
чи видять мертві еротичні сни
p.s.
збираючи рукописи
на спал
історії повернень
& повторень
& присмак згару
монотонний
провісник
зла
✴
2015 & 2018
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
