ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Підлі сусіди (літературна пародія)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Підлі сусіди (літературна пародія)
о кісток зігрівало манто дощове,
А тепер актуальні трико та кальсони -
І нехай завірюха безсило реве
Чи співає з вітрами арктичної зони.
Завітає до саун і лазень народ -
Обмивати прихід щотижневого свята.
У фанатиків чисто таких насолод
Процедура і мною за приклад узята.
Під горілку, вино, кабанця чи сома,
Під намащені скраби, шампуні та гелі,
Традиційно обмитою буде зима.
Де накриті столи - там і люди веселі.
На селі, у райцентрах і по хуторах -
Не життя, як немає пристойної лазні,
І настільки недовго живеться, що страх.
Там не женять праправнуків люди нещасні.
Опадає з небес білосніжне рядно,
Снігові панталони дерева вдягнули.
Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
І шатрами напне на хати і притули.
У несвіжих онучах дубіють стовпи,
Переможні бої підраховує трясця.
Як не маєш кальсонів, негайно купи,
А сімейні труси для зими не годяться.
На півметра углиб промерзають лани,
І скляніють ставки від поверхні до мулу...
Я латаю кальсони - зносились вони
До дірок у матні ще за осінь минулу.
Зима 2018-2019 р.р.
Літратурна дружня пародія
(Олександр Сушко)
Підлі сусіди
В хуртовину не гріють кальсони й трико,
Вітер дме у простуджені гланди.
В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
А мене жінка вигнала з хати.
В Емірати дружину послала кума
відпочити. А я біля паці.
Під горілку-вино, кабанця та сома
Обціловую ніжки любасці.
В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
А в дубайців засмажених літо.
Та жона повернулася дня через три -
Напоумили підлі сусіди.
На морозець штурхнула мене без обнов,
В спину гепнув тяжкий ополоник.
Огортаю главу в білосніжне рядно,
Синій пуп - у вогкі панталони.
У несвіжі онучі ручиці вмотав,
Шепче небо: "Провину спокутуй!"
Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
Тож ховаюсь до песика в буду.
04.01.2019 р.
А тепер актуальні трико та кальсони -
І нехай завірюха безсило реве
Чи співає з вітрами арктичної зони.
Завітає до саун і лазень народ -
Обмивати прихід щотижневого свята.
У фанатиків чисто таких насолод
Процедура і мною за приклад узята.
Під горілку, вино, кабанця чи сома,
Під намащені скраби, шампуні та гелі,
Традиційно обмитою буде зима.
Де накриті столи - там і люди веселі.
На селі, у райцентрах і по хуторах -
Не життя, як немає пристойної лазні,
І настільки недовго живеться, що страх.
Там не женять праправнуків люди нещасні.
Опадає з небес білосніжне рядно,
Снігові панталони дерева вдягнули.
Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
І шатрами напне на хати і притули.
У несвіжих онучах дубіють стовпи,
Переможні бої підраховує трясця.
Як не маєш кальсонів, негайно купи,
А сімейні труси для зими не годяться.
На півметра углиб промерзають лани,
І скляніють ставки від поверхні до мулу...
Я латаю кальсони - зносились вони
До дірок у матні ще за осінь минулу.
Зима 2018-2019 р.р.
Літратурна дружня пародія
(Олександр Сушко)
Підлі сусіди
В хуртовину не гріють кальсони й трико,
Вітер дме у простуджені гланди.
В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
А мене жінка вигнала з хати.
В Емірати дружину послала кума
відпочити. А я біля паці.
Під горілку-вино, кабанця та сома
Обціловую ніжки любасці.
В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
А в дубайців засмажених літо.
Та жона повернулася дня через три -
Напоумили підлі сусіди.
На морозець штурхнула мене без обнов,
В спину гепнув тяжкий ополоник.
Огортаю главу в білосніжне рядно,
Синій пуп - у вогкі панталони.
У несвіжі онучі ручиці вмотав,
Шепче небо: "Провину спокутуй!"
Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
Тож ховаюсь до песика в буду.
04.01.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію