ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Рай на скелях
Море в уяві Адама зчитувало і відтворювало душу рудої жінки, що появилася в його долі нізвідки, а доречніше буде сказати - з морської піни. Так, саме в морській піні побачив її вперше: купалася неподалік скелястого берега, у тому місці, де глибина моря сягала кількох десятків метрів. На обличчі незнайомки була маска для плавання. Такою ж користувався і він, Адам, тому одразу збагнув, чому завмирає на хвилях обличчям донизу ця відчайдуха. Їй, як і йому, відкривалася дивовижа підводного світу, не потривоженого людиною. Не міг дочекатися, коли зустрінеться з відчайдухою віч-на-віч, адже обов'язково пройде повз нього єдиною стежкою вгору. Тим ранком жінка не поспішала розлучатися з морем. Білизна її шкіри, яку пестили зеленкуваті хвилі, так привабила Адама, що очі його жодної миті не гуляли де-інде. Адам навіть утратив відчуття часу, поглинуте відчуттям краси. Згодом час для нього то стискався, то розширювався, як акордеон у руках віртуоза, і сповнював серце музикою. Музика зазвучала з першим словом незнайомки, яку відпустила врешті-решт додому морська дивовижа. Легкі кроки жінки засвідчили її молодість. Не ту молодість, що жадібно роззирається довкола, а ту, яка знає собі ціну.
- Бонжур! - кинула незнайомка Адамові, коли порівнялася з ним.
- Бонжур! - відповів і чомусь, несподівано для себе, добарвив українською. - Доброго ранку!
- О, земляк! - посмішка додала обличчю жінки вродливості.
Адамові аж дух перехопило.
- Ви - українка? Як потрапили... в рай на скелях!
- У кожної жінки шлях до раю звивистий.
- Не розумію ..
- Чоловікам розуміти шкідливо,- засміялась руда жартівниця і вказала рукою на скелястий масив з будинками, що височів над ними. - Повернемось у рай удвох?
- Із задоволенням! - погодився Адам.
Містечко, яким вони крокували, здіймалося високо над рівнем моря. Його прикували до скель і прошили спіралеподібними дорогами. Кожен будинок зведено з каменю і каменем оздоблено. Майже на кожному обійсті - басейн, прихований від стороннього ока високою огорожею, пальмами, лавровими та апельсиновими деревами. Одне слово - затишок! Мешкай і радій життю.
- Як звати вас? - запитує Адам у попутниці.
- Євою.
- Жартуєте?
- Ні, це моє справжнє ім'я. Хочу почути твоє... - попутниця без вагань переходить на "ти".
- Я - Адам.
- Отакої!
- Я дійсно Адам.
- Ха-ха-ха! - заливається сміхом співрозмовниця. - рай, Адам і Єва.
- У раю, крім них, були...
- Пам'ятаю! Пам'ятаю! - слова так і стрибають на язику співрозмовниці. - райський сад полюбляє спокусник.
- Хіба від цього весело?
- Як знати... Спокусником може виявитися будь-хто, навіть безгрішний ...
- Геть заплутала, Єво.
- Мужчин заплутати легко.
- Чому?
- Їм це подобається.
- Не впевнений у цьому.
- Мужчини завжди не впевнені у тонкощах.
- Яких саме?
- Райських.
- Тоді навчи ці райські тонкощі розуміти.
- Спробую. Декого навчила, - Єва погладжує розкішне руде волосся.
- У тебе є чоловік? Йому поталанило?
- Ну, так...
- Якщо відберу тебе у нього, ким буду? Спокусником?
- Ні, Адамом.
- Гарний жарт. А все ж...
- Спокусником був той, кому ти заздриш, Адаме, давно підтоптаним і некрасивим.
- Заради чого поруч із ним, Єво?
- Заради раю.
- Твій рай з гірчинкою.
- Гірке перебивають солодким... - Єва рвучко наближає Адама до себе. - Хочеш бути тим солодким?
Оторопілий Адам довго не може прийти до тями. Зрештою, мовить.
- Ти серйозно, руда красуне?
- Так, серйозно. Остогид старий француз. Не можеш собі уявити, як остогид!
- Чому не покинеш старого?
- Пригрів у нестерпну днину ... В чужині у всіх бувають такі днини.
- Бувають, - Адамові здавлює груди різка переміна в настрої землячки, шкодує її. А те шкодування якось хутко-хутко переростає у трепетний стан душі, якого аж ніяк не хочеться позбуватись...

Вже третій місяць вони приховують у скелях над морем їхній райський роман. До їхнього щастя раз-по-раз добігають солоні хвилі, начебто хочуть підказати, що солодке життя за крок від солоного. Їм нашіптує безлюддя, якому вдячні за зближення їхніх душ і тіл. Адам до того нашіптування уважніший: про що воно? З якими відтінками? Заводить про це розмову з Євою.
- Кохана, мене дещо хвилює.
- Віддай хвилювання морю, - знову грайливо жартує Єва. - Йому цей дарунок буде доречним.
- А яких дарунків дочекаємось ми?
- Від кого, Адамчику?
- Від долі.
- Що маєш на увазі?
- Те, що прийде на зміну безлюддю довкола нас.
- Довкола нас? - Єва, мов балерина, крутиться на одній нозі і раптом завмирає. - Безлюддя минулося. Ось там, неподалік, інша закохана пара. Вона теж кохається крадькома.
- У чоловіка в руках фотоапарат ...
- Байдуже! Хоче увічнити краєвиди.
- Не впевнений.
- Хіба забув, що мовила ... Чоловіки завжди не впевнені в райському.
- В чиєму райському?
- І своєму, і чужому.
- Не заперечую, але...
Єва перериває мову Адама поцілунком, і вони вкотре забувають про все на світі.

Дверний дзвінок не змовкає ні на мить. Адам спросоння не тямить, що відбувається. Протерши очі, підходить до дверей.
- Хто там?
- Мосьє, відчиніть! - долинає знадвору чоловічий голос.
У відчинених дверях напружує обличчя у змошках старий француз і подає Адамові кілька світлин. На тих світлинах на скелі завмерли в поцілунках двоє закоханих...
- У мене з Євою контракт, - продовжує непроханий гість. - Вона порушила його і тому буде покарана штрафом.
- Про що ви? - знизує плечима Адам.
- Не прикидайтеся, молодий чоловіче! Ви впізнали себе і руду жінку на світлинах. Вам усе добре зрозуміло.
- Нехай так... Залиште Єву у спокої.
- У спокої? - француз помітно нервує. - Я вклав у її добробут десятки тисяч євро. Я забезпечив її усім з ніг до голови. Вона повинна бути тільки моєю... згідно контракту, який, між іншим, підписала, не вагаючись.
- Які обов'язки в Єви?
- Їх тільки два: бути покірною в ліжку, не зраджувати мені ні за яких обставин.
Адам заледве стримує емоції.
- Доки триватиме контракт.?
- Ще один місяць.
- Ми сплатимо вам неустойку, мосьє. Я працюватиму вдень і вночі, аби заткнути пельки вашим юристам!
Впіймавши вогненний погляд Адама, непроханий гість зникає.

Різкі пориви вітру позбавляють граційності шеренги хвиль. Полюблений Євою клаптик моря, що відчував тепло її тіла, розлючено жбурляє піну на скелю. Я не помилився, - міркує Адам, - море все ж таки зчитує душу моєї коханої, що, без сумніву, втратила спокій. Ось вона підійде сюди, як домовились, і ми ніколи більше не розлучимося.
- Адаме! Адаме! - Єва гукає, зупинившись на стежці вгорі.
- Сонце моє, зачекався!
- Вигнання з раю не буде!
- Чиєго вигнання?
- Мого, соколику.
- Якщо я правильно зрозумів ...
- Бачу по виразу обличчя - правильно. Не осуджуй мене! В раю завжди є той, хто дає майже все і вміє прощати ...
- Ти підписала новий контракт із тим підтоптаним?
- Так, я підписала, але старий мосьє вагається. Він поставить підпис під контрактом, коли ти зникнеш геть!
- Єво, я не знаходжу слів!
- А я не можу втратити раю, в який колись... поверну тебе!
- Ні, не повернеш! Ніколи! Не хочу цього! - Адам кидає погляд на море, а воно, небайдуже, з ним погоджується, ствердно киваючи хвилями.

2018р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-08 20:17:08
Переглядів сторінки твору 5359
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.625 / 6  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.529 / 6  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2025.07.02 10:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-02-08 21:38:12 ]
Психологічно вмотивовано і майстерно відтворено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:33:15 ]
Дякую, пане Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-09 01:03:52 ]
Усі варіанти стосунків двох відтворені у анекдотах. Зокрема, щодо описаної ситуації:
- Чи може бути щасливим шлюб з розрахунку?
- Так, якщо розрахунок правильний.

Жіноча логіка тим і знаменита, що забезпечує потрібний результат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:35:52 ]
А жіноча логіка таки існує, як би її не заперечували! ))). Дякую, земляче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-14 05:29:59 ]
- чи може бути щасливим шлюб з розрахунку?
- буває(не буває) щасливою... людина... а шлюб та розрахунок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-14 13:21:31 ]
Щасливою може бути одна людина, а може бути і двоє людей, а якщо вони до того ж перебувають у шлюбі, то їхній шлюб можна вважати щасливим, гадаю. А наведена мною у попередньому коментарі сентенція приписується вигаданому письменникові Євгенію Сазанову, радянському варіанту Козьми Пруткова, тому і ставитись до неї треба відповідно - з певним гумором.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 06:19:58 ]
Ви - майстер психологічної прози, Богдане! Браво! Від мене - шістки!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:36:27 ]
Дякую, Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 20:44:50 ]
О, як це романтично! Хоча для мене цінний не твір, а настрій автора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:39:08 ]
Настрій автора... Як казав відомий футбольний тренер - то таке... Дякую, Сергію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:58:38 ]
На жаль, крім настрою автора, нічого цінного я не побачив у цьому творі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-02-09 21:31:38 ]
В українських сім'ях іменами Адам і Єва, називають дітей, коли є проблема з продовженням роду. Ось цей символічний план на тлі скандального роману проглядає як основа сюжету, а не тривіальний трикутник, яким захоплюються. Але – кожному своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-09 22:47:30 ]
Ви праві, Ігорю. Тривіальний трикутник у цьому оповіданні і справді - не головне. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2019-02-10 09:58:53 ]
Шикарно. Вигнання з раю... Адама. А Єви і не було там.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-02-10 21:52:05 ]
Цікаве трактування щодо Єви, пане Олександре. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-14 05:33:27 ]
... буду читати... обов'язково...