ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.04.20 13:46
Ходять янголи по світу
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.

Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,

Володимир Бойко
2019.04.20 10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.

Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,

Ярослав Чорногуз
2019.04.20 05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.

І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,

Ніна Виноградська
2019.04.19 21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний

Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил

Любов Бенедишин
2019.04.19 18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?

Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,

Адель Станіславська
2019.04.19 18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,

Тетяна Левицька
2019.04.19 13:59
Сповіддю спокутувала гріх,
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!

Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха  до вінця

Віктор Кучерук
2019.04.19 10:42
Коли розвіються тумани
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.

Ніна Виноградська
2019.04.19 09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.

Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,

Олександр Сушко
2019.04.19 08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.

Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не плач!
Вчепивсь у Пегасову гриву,
Покинув обридлий Парнас.
Там плачуть митці із надривом,
А я відсьогодні вже пас.

Погляньте ж бо - сліз океани!
В інеті, брошурах, книжках!
Чутливо-закохана пані
Свій віршик нас лайкнуть гука.

Плачі, наче нявкіт у кішок,
Не бачу у цьому лафи.
А можна без сліз хоч би віршик
Або хоч рядок зі строфи?

Вже краще - патетика й пафос,
Бо серденько лусне моє.
Печальний не вирішу казус:
Чому люд на хлипи клює?

Он, лірик від розпачу хека,
Додати бажає калюж.
Ану витирайте хутенько
Носи і розмазану туш.

Не личить жура чорнобровим,
Плаксиве писати - це гріх.
Хай крешуть Пегаса підкови
Веселощі й радісний сміх.

10.02.2019р.

На поміч!

Поете! Колегу послухай,
Він істинне слово верзе:
Якщо нашорошити вуха -
Почути можливо усе.

Як пташка співає на луках
І коник сюркоче траві.
Ти ж віршик народжуєш в муках,
А строфи - в сльозах, неживі.

Якщо придивитися пильно -
Уздрієш божественні сни.
Піймаєш Пегаса за тином -
Хай оре в твоїй борозні.

За коником швендяють музи,
В штани їх лови про запас.
А будуть комизитись - лусни
По носі ляпачкою раз.

А вляжуться гості під боком -
Писнути захочеш віршат,
Бо третє розплющиться око,
Заплаче чутлива душа.

Сумує моя коліжанка,
Дивитись не вміє на світ.
У думах розбурханих мряка,
Ковтає із горя бромід.

Негарно стояти нам обіч,
Дівча зовсім ще молоде.
Гуртом вирушаймо на поміч,
Бо руки іще накладе.

10.02.2019р.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-11 06:08:11
Переглядів сторінки твору 180
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.04.19 08:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:02:43 ]
Не згоден з концепцією, Саш. Себто, на мою думку, вона в корені не вірна. Бо ЛІРИКА саме і є екстра-класом у поезії. Цак було і надіюсь, так і буде. Інакше поезія перетворюється на банальне віршування, на кшталт шкільного чогось типу "дєфффку потягну в кущі пить, пихтіть і трохи ї..." (блін, непоганий експромт народився до речі... Ну то шось попростіше, з римами "тридцять сім- сімдесят сім"))))))) А лірика і є те, що образністю (абсолютно не завди складною до речі, словесні пасчянси на це не здатні) визиває плач серця. А він очищує душу, Сашо. Це маніфік... І відмовитись у поезії від цього- ПРОСТО ВІДМОВИТИСЬ ВІД ПОЕЗІЇ. До речі і сатира зовсім навіть не завжди веселе танцювадло... Ось , як приклад, дозволю собі зі "свого" та й "на все одразу"
Сімейка, та не Адамсів
***оригінальна байка***

Дуже люблю я писати байки.
Тільки скажіть- напишу залюбки.
Хочете слухати? Ось вам одна
Баєчка мила. Та дуже сумна...
.......... .......... ............
Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
Здуру в пітьмі собі виколов очі.
Саме в цей час мати донечку мила.
Кинула в ванній. Малого схопила.
Бігає мати з дитям на руках.
Доня в цей час утопилася. Жах!
Мати побачила- плиг у вікно!
Насмерть розбилася, їй все одно.
Батько прийшов з чергування нічного.
З горя застрелив малого сліпого.
Випив горілки, дав волю сльозам,
Потім пішов і застрелився сам.
........... ............ .............
Що за дурниці, скажіть-но на милість?
В хаті нікого живим не лишилось.
Щоб отакому в країні не статись-
Розуму треба народу набратись.

Це опосередковано й літератури стосується) І сайту даного також)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:09:34 ]
І я зі своєю концепцією не згоден. Бо і сатира, і лірика, і проза повинні лікувати душі, а я грубо стромляю пальці, висміюючи найсвятіше - трепетні почуття митців. Чи ні?
Повір мені, друже: за машкарою прекрасних слів, як правило, ховається егоїзм, жорстокість та байдужість. Я ж висміюю невідповідність між комфортним світом солодкого неробства, у якому живе митець, - і тим світом, про який він пише. Попив винця, побринькав на бандурі чи ще на чомусь, пустив сльозу розчулення від самолюбованія - і давай строчити вічне. А увечері, втомлений від сидні в соціапльних мережах, ковтнувши трохи коньячку йде братія на заслужений відпочинок. Це називається - каторжна праця душі.
Отакі пироги, друже. Коли сатира стає приємною і зручною, це вже не сатира, а гімно. Дай Боже, аби я до такого не дожив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:03:48 ]
Писав з тел, одруківки, вибач


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:27:31 ]
Не страшно. Я теж часто по клавішам не попадаю, зір уже не той. А критика твоя чемна іприємна. Бо людина ти спокійна та розвадлива. І всяке бачив у житті. Я також. От тільки Ярослав Чорногуз ніяк не може прийти дотями. І це прикро. Щодня отримую порцію на горіхи. На тижнів проклинав, сьогодні ось це "Не тобі, пеньок засушений, клон смердючий Сушко-Василенко судити про мою поезію! Ти своєї творити не вмієш! Каліка-недоріка!".
Бач - дядя не цурається компліментів. Але він щирий і чесний, за спиною тихенько шипіти не буде
про те, що Сушко - пожиратель талантів.