ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.06.26 21:13
За валом вал. До гіркоти, до втоми.
Вгамуйся, море, не зови.
Вже й так хрипкий твій погук
Зриває серце з якорів
І кида в одчайдушний простір,
Де, мабуть, творяться слова, а не шторми.
І тільки звичка жить, завтра починати ранком
Утримує від вічної

Ігор Деркач
2019.06.26 20:58
На пасіці дзуміє і гуде,
а я у літній келії куняю.
І наче і ніколи, і ніде
ще не було ошатнішого раю.

Полум’яніє у зеніті день,
який і я з роями коротаю.
І поки ще до осені іде,

Віктор Кучерук
2019.06.26 08:18
Уляглося сонце на перину хмари
і холодна сутінь потекла на нас
легкотілим пухом, довгожданим даром,
втіхою короткою у спекотний час.
Як вода джерельна, воскресила сили
і прогнала трохи настрої сумні,
адже незабаром сонце відпочило
і розпорошило сут

Олександр Сушко
2019.06.26 06:57
У Кнесеті панувала ідилія. Чорний як свята земля негр чистою арабською мовою повчав з трибуни парламенту радикальних іудеїв, як їм жити у власній країні. Депутати схвально трясли пейсами, кивали ярмулками, хором вигукуючи «Лехайм!». В голову закралася дум

Микола Соболь
2019.06.26 06:44
Така собі у нас оказія
Нема, ні проблиску, ні світла.
Майже у всіх вища освіта.
У безтолковці* лиш – Євразія
(Московією розігріта).

Корчма охрещена – трактиром.
Спиваються, бідніють люди,

Козак Дума
2019.06.26 06:09
В тіні липи, біля хати,
спочивають поросята.
Цілий день вони трудились,
п'ятачками в мисці рились –
їли моркву, бурячок
ще й зелений кабачок.
Після того в калабані
влаштували справжню баню –

Петро Скоропис
2019.06.26 06:00
Я обійняв ці плечі, і увесь
містивсь у вічі простір за спиною,
і, як нічийний надібок, стілець
освітленням зливався зі стіною.
У лампочці не мали щодо барв
потерті меблі жодної вигоди,
тому й диван у закуті палав
коричневою шкірою, як жовтий.

Тетяна Левицька
2019.06.26 00:27
В небеса упала горілиць,
хай вони жарини серця студять.
Поміж нас не стало таємниць,
й вогняної пристрасті не буде!

На порозі осені - печаль,
бурштиновий кульчик загубила.
Причастилась тайн, пустий Грааль,

Борис Костиря
2019.06.25 20:12
Зима відійшла, а весни ще немає.
Навколо пустеля безкрайня й німа.
Панує застиглість безбарвного краю,
Що нас на верхів’я зневіри здійма.

Розтали сніги, мов завали обманів,
Віддавши простори нечутній весні.
І вже забуття вдалину не поманить,

Надія Тарасюк
2019.06.25 19:45
Люблю Вас чи ненавиджу?.. Не знаю…
Слів дармових така важка вуаль.
А літо знов леститься аж до краю,
Тремтливим смутком пагорків спіраль.
Не островки – маскована сторожа,
Де верб’яно розрісся волі смак…
І ділимо: на гоже – і негоже;
І з відчаєм хов

Ігор Деркач
2019.06.25 19:34
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.

Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене

Вікторія Лимарівна
2019.06.25 17:22
За мотивами телефiльму "Чорнобиль")

Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.

Олександр Сушко
2019.06.25 16:49
Тиша. Сповідь. Мій слухач - ця ніч,
Кінчиком крила стираю сльози.
Мамо! Пташеня своє поклич!
Аби разом в піднебесну просинь...

Син твій одинокий пілігрим,
З дня розлуки вогнептах-мовчальник.
Шерех суму в крапельках жури

Іван Потьомкін
2019.06.25 12:06
Од цього свята – і до нових свят
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Як тьмяні вогники жаданих хат
Тому, хто повертається в сльоту додому,
Такими лишаться свята мені до скону...
...Бо не застоллям пам’ятні вони,
Не бутафорською веселістю довкола,

Ігор Федів
2019.06.25 10:45
Ми так і не навчилися прощати
Тих, хто ховається за ницими словами,
Бажає бісу душу продавати,
Аби усі перетворилися рабами.
Себе ми не почали продавати
І не тому, що ціну дуже набивали,
А очі було важко заховати
І примиритися, як долю поламали.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.25 09:58
Лікував від гарного смаку.
Тьменна ресторацій при дорозі.
Руколи насипав на лукум...
Прилітав на паті Осборн Оззі.

Три відьмички різали перкаль,
від серветок тхнуло темним пивом.
Годував блеф-кухар серед паль,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Зачиняючи двері...

"Задумалася Мотря, лоба наморщила, то одну брову підніме, то іншою грає, навіть пальцями по губах водить - так старається згадати.
- Знаю! – вигукнула сусідка. – Твій чоловік її і дав! Ще й якусь Майю Залізняк на додачу.
Крутнула мені вухо дружина і каже:
- Ану, неси сюди Чорногузові творіння. І оту Майю прихопи. Відаю, що в тебе по два примірники тих бісівських писань. Ти одну книжку ніколи не купуєш". Із тексту Сушка

Я не вельми жалкую, що залишаю сайт. У моєму віці і статусі перебувати тут можна лише за умови підтримки адміністрації.

Коли я у 2009 році прийшла на майстерні, мені зауважували, я дослухалася, зростав коефіцієнт прозорості.
Мені дали статус майстра за перший вірш.
Я не оцінювала свої поезії, не заводила клонів.
У 2015 році вийшла друком моя "Птахокардія", мені з нею довелося побувати у Львові, презентувала там у обласній спілці письменників, захоплено стріли колеги по перу...
Маю численні рецензії, одна в книзі літературознавчих статей "Золотисті клейноди".
Прозвучали радіопередачі в Києві (канал "Культура"). Отже, я поетка.
Доля звела мене з О. Сушком на сайті ПМ. Автор проявив зацікавленість, не проти був моїх зауважень, я запитала - чи потрібні. Так.
Отже, він радо сприймав мої поради. Вдавав щирого друга. Написав присвяту.
Тепер наші стосунки стали надбанням сайту.
До гримкотючих драчок з Я. Чорногузом Сушко звик, це для нього тренінг, я з подивом спостерігала ті словесні баталії...
Звернення від Ярослава Чорногуза розміщене тут (називає "упирячим шельмуванням" дії Сушка)
http://maysterni.com/publication.php?id=137039

Тепер Сушко переметнувся до мене. Титан зміцнів?
Успіху в лікуванні Я. Чорногуза від пихатості не досяг, наче примирилися вони. Вирішив, що я підходжу для практики.
Ти розумні і щира - казав недавно ще.
Ви чваньковита, ви пихата! - ось пише.
Тепер я читаю таке. Моє ім'я написане у прозовому тексті "Любов і Чорногуз". Книга моя не десь на високій полиці...в курятнику. Піаритися на своєму імені не дозволяю.
Я маю гідність. І підстави бути наставником.
Мої поезії не "бісівське писання", таке напише лише пише телепень.
Де ж захист адміністрації... На моє звернення нуль реакції.
Звісно, псувати нерви на Сушка ніхто не хоче.
Він волає, що я намовляю авторів проти нього. Та за нагнітання нервозності на ПМ Сушка не раз кпинив власник сайту, нині мовчить. Звикли до самооцінювання автора, у якого дві сторінки, заблокувати неможливо технічно, до вагончиків різнокаліберних текстів.
Я мушу захищатися? та легше піти і зачинити двері. Мені зайві ці клопоти підрощування авторів. Не одна я зачиняла і відчиняла двері сайту...Клони, ніки...під ними ображати вільно...
Хто дав право рядовому авторові виживати з ПМ відомих поетів?
Чому, щоб зберегти гідність, треба піти? Услід пише безіменна субстанція клон Василь Василенко, тішиться, що я пішла.
Кому потрібна творчість реготуна, який переходить моральні, етичні межі?
...........та чи вони існують нині..........
Бути об'єктом насміху членкнині НСПУ...якось не теє. Мене визнано майстром поетичного пера, а на сайті я ........під бомбуванням невідомого писарчука.
Якого щиро коментувала, навіть приязнь між нами була... Чи справжня, чи позірна...
Не хочеш зауважень, то публікуй грамотно написане. Не чіпатиму відзавтра, не радитиму.
Нікого, крім невтомного сатирикона-Сушка, у приваті я не посилала. Панікадила Сушкового не потребую.
Нахабність шокуюча.
Пише автор, який не гребує моє ім'я у свою прозу брати, на мій протест - отакі повчання.
Люди тікають від тебе, - лящить Сушко... певно тікають до нього читати щоденні опуси про дупи, задки, "кармінові вуста"...
(порадила вживати синоніми, бо всюди вуста кармінові, з тексту в текст)
Хто ще стане жертвою енергетичного вампіра, що відчуває себе сатириком і лікує до несхочу майстерніших?
Падіння за плінтус можливе тоді, коли автор підплигує на батуті власних пустих амбіцій.
Про поведінку Сушка Я. Чорногуз пише на своїй стор отак:
"...ти доколупуєшся, де треба, і де не треба!"
Отже, Сушкові дозволено "доколупуватися" до інших авторів. Така риса його помітна. Мусять автори радіти.
А мені - зась зауважити. У мене є підстави вірити, що я птах непоземного польоту.
І багна не маю, змушена відповідати на провокативні коментарі "запеклого друзяки".
І чи не ознака "душевного потьмарення" перманентні образливі тексти, де ім'я Чорногуза чи натяк на мою персону...
Книга сонетів - під лапами пса у прозі Сушка. Мусить автор тішитися, що не в лайні, бо саме там книги інших, з моєї цятки курячі ЛГ витирав.
Нішевий гумор, я такого не здатна розуміти. Кому прийде в голову отак шанувати друга...
А на люди казав Сушко захопливо про книгу Чорногуза. Той вірив.
Мою "Птахокардію" Сушко придбав, 2 примірники.
Штудіював і писав хвалебні відгуки, закликав авторів вчитися писати прозоро і чисто. Тепер напрям вітру змінився на протилежний.
Сушко хвацько пише на сайті, певно, десь він "затребуваний" автор. А я ні... бо мене немає на сайтах, де переважно графомани, тисячі лайків під віршами.

"Ви як спринтер бігаєте по сайту і поливаєте багном кожне моє слово. На інше не сподівався, бо сатирик якого хвалять - це нонсенс. А от те, що ви приватно намовляєте людей одне проти одного - огидно. Регулярно вивалюєте приватну переписку на загал і посилаєте авторів на. Зупиніться. Не падайте нижче плінтуса.
Ця сатира покликана оговтати чварну людину, а Ви розвели якусь ахінею про образи. Ви - ідеальний, взірцевий образ чванька. Зарозумілість незатребуваного майстра слова б'є через край. Вказувати авторам що писати - ознака душевного потьмарення. Хай люди пишуть що хочуть. Якщо ж бачите якусь описку - вкажіть тихенько і йдіть далі. А Ви ж майже під кожним авторським твором пишете свій, аби поети уклякли від захвату перед богорівною.
Оця понадхмарна вельбучність заважає Вам як людині та мисткині жити. Так киньте її в болото. Ви ж, наче, православна. А який найбільший гріх в християнстві? Гординя. От і тікають від вВас люди ще за життя врозтіч.
А трвір гарний, повчальний, лакмусовий папірець для деяких характерів. Неодмінно включу до книжки. Отакі пироги". (цитую коментар Сушка)

Є приказка:
на затихлий вулкан моляться, від діючого тікають.
Я - діючий. Може, хтось слабосилий тікає, щоб не втрачати у порівнянні з моїми поезіями.

Ні художньої, ні моральної цінності така "пасторально-сатирична" проза Сушка не має, нмд. Лише автор пишається: бореться із опонентами. Пан Сушко вважає себе обраним для боротьби із пихою, гординею, ще якимись рисами.
А рушієм, на мою думку, є банальні заздрощі, ще лицемірство, притаманне багатьом, а Сушко ним перенасичений, хамелеонність, флюгерність...
Де вигідно - похвалить, а того, хто пручається, пропише у "гуморесці".

Ярослав Чорногуз писав, уговкував Сушка
Ярослав Чорногуз, [ 2019-03-21 14:02:59 ],
на сторінці твору "Любов і поезія " (тепер так називається те, що було "Любов і Чорногуз")

У мене двояке враження від прочитаного, Сашко. З одного боку я - вузькотемний поет, який пише тільки про любов і природу, пише якісь красивості (так ти називаєш мої Образи, вони не є красивостями, це Образи, а які вони - про це судить читач. Ти присудив так, це, звісно твоє право!), і природно, його твори треба тримати в курникові. З другого боку вони справляють враження, дають приклад для наслідування, навіть лікують. Це приємно, дякую тобі. Тут, як у дзеркалі, відображено твоє - двояке - ставлення до мене, як до літератора і, можливо, людини. Останнім часом наші взаємини з тобою покращали, ми конструктивно спілкуємось. То це, друже, не означає, що мене треба піднімати за рахунок приниження інших гарних митців, поетес, тим більше жінок. Згадай, скільки було у вас із Майєю Залізняк позитиву, і навіть творчі вечори ти для неї робив, скільки ВОНА допомогла тобі своїми порадами, не шкодуючи свого часу і ще й зараз допомагає, бачу, хоч нерідко, критично, але ж по ділу. То нащо ще й у ДЕНЬ ПОЕЗІЇ її отак "макати"? Ти хто, лицар, чи ти швондер, для якого нема нічого святого? Чи ти Макіавеллі, який цією публікацією застосовує тактику: розділяй і владарюй, щоб пересварити друзів, які разом давали тобі свого часу добрячого перцю за горе-публікації? Тобі це не вдасться, старий. Я не буду поривати ні з Майєю, ні тим більше з Любою Бенедишин, прекрасними поетесами, майстрами слова, з якими завжди йшов і буду йти пліч-о-пліч і в одній шерензі воювати. Я думав навпаки, що настав час і тебе підтягувати до нашого рівня і вливати в наші ряди майстрів, а ти отаке твориш? Поки що ти ще не дозрів до цього. Ця публікація у тебе, це "болезнь роста", як хтось із росіян казав. Треба збільшити дозу шляхетності в характері, зменшити дозу заздропідлості, стати вище над сварками і буденщиною. Вчитися, вчитися, вчитися творити краще і самовіддано працювати. Тоді зможеш стат одним із нас! Подумай. А цю публікацію я б справді видалив, як Люба Бенедишин тобі радить, вона не прикрашає ні мене, даруй, ні тебе! Отака моя - ДРУЖНЯ - порада!

Сушко не дослухався поради.
Де ж ту шляхетність узяти, як її не було?






Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-25 02:06:44
Переглядів сторінки твору 160
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.06.26 16:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-25 12:40:30 ]
Я також не дуже розумію, чому адміністрація мовчить, але менше з тим. Пані Майє, із сайту йти не треба. У житті, а особливо в наш час і особливо в літературі, часто зустрічаються проблемні особистості, і треба навчитись це сприймати спокійно. Я вдруге опублікувала свою психологічну замальовку «Ловець птахів, або ...» спеціально для Вас, щоб розширити Ваші знання у цій сфері. Одразу кажу, що я нікого не діагностую віртуально, це було б невірно, але, можливо, це Вам допоможе дещо зрозуміти. Портрет змальовано з натури, багато років назад, з мого співробітника, який мене вразив оцими несподіваними переходами від «щирої дружби» до раптових скандальних нападок на когось, хто йому довіряв і нічого поганого від нього не чекав. Викликати в людини довіру до себе і потім «накрити мокрим рядном»—це була його «фішка». Звинувачував він завжди голосно, привселюдно і у чомусь особистому (звичках, рисах характеру...), що не мало ніякого відношення ні до виконання професійних обов’язків, ні (як у даному разі) – творчості, і при цьому насолоджувався ефектом загального шоку. Сам він у цій розкрученій ним драмі ставав у позу «правдолюбця», такого собі «санітара лісу», який «за правду» зазнає гонінь. Якщо Ви раз чи два «обпеклись» у спілкуванні з такими особами, то єдиний вихід – обходити їх стороною, не вірити у їхні жести «доброї волі», тому що знову буде те саме.
Ми всі не ідеальні, і якщо стати на шлях вияснення стосунків, то це невідомо куди заведе. На сайті повинно діяти чітке правило --- обговорення стосується тільки творчості, і нічого іншого. Ти вказуєш на помилки, автор сприймає або ні, і на цьому розмову закінчено. Ніякі особисті випади не повинні допускатися, незважаючи на те, що саме на скандали читачі злітаються, як мухи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-25 13:16:15 ]
Обов'язково перечитаю текст, Вікторіє, пригадую, що читала...
На фейсбуці є допис жінки незнайомої про зворотний бік слави.
Особистості приписують непритаманні риси, своїми комплексами наділяють.
Мовчати чи реагувати і витрачати дорогоцінну життєву енергію?
Для мене, народженої 31 липня, приниження не є приємним. Знак Лева.
Якщо чоловік чи жінка провокують на коментарі, то я їх сіяла.
Це все відволікає від реального життя, Ви мене розумієте.
Дякую за мудрі поради і небайдужість.
У час війни дехто волає про недругів-сусідів. А чим пан Сушко є ліпшим за нападника...
Моє ім'я заквецює....... мушу терпіти?
Ні.
Він писав, що любить жінок "м'яких, як телята"...
Отакі смаки...
Я інша.
Самодостатня і ... міцна у переконаннях. Чесна, нелукава. Мені писала присвяту відома поетеса Наталя Баклай:

Я зичу щастя тій, що нелукава, яка вже знає, що у неї - слава...

Дехто вважає за честь примазатися до імені, потім бігає, знеславлює, вигадує, що я така-сяка, від мене люди розбігаються...
де і які люди?
Це наклеп.
Я живу усамітнено. А коли виходжу на сцену, викликаю лише приязнь і бажання слухати. Оксана Яблонська у столицю двічі мене запрошувала на фестиваль Севама, там сказала, що прекрасна поезія.... мене любить мікрофон, і мене хочеться слухати.
Сушко це чув...
Його не похвалили, читав зі смартфона, мляво.

Невже Сушко зачаїв образу за мій успіх...на людях... то не моя проблема. Я йшла до відомості довго.
На запрошення відгукуюся.... не є відлюдькуватою.
Не вживаю... не курю...завжди охайна і креативна.
Тому випади на свою адресу вважаю наклепницькими, і хочу спокою чи на Пм, чи деінде...
Сайт у стані анабіозу, мабуть, хтось хоче пожвавлення, але ж не ціною нервів відомих письменників.