ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
Легенди про самшит
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Бумерангом вернеться
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
* * *
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Рожеві метелика
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
ПАПУГИ ШАЛЕНОГО ВІССАРІОНА
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
Архів
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Квочка
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Лагідний Кеп Клек (Procol Harum)
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку

Світлана Майя Залізняк
2025.06.17 21:33
Золотавий лан
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Золотавий ла

Борис Костиря
2025.06.17 21:28
* * *
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.

Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.

Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.

Віктор Кучерук
2025.06.17 05:03
Бегемотик
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25

Хельґі Йогансен
2025.06.16 23:18
Просто про зрозуміле
Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.

Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне

М Менянин
2025.06.16 22:22
Батьки завжди
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.

Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих

Іван Потьомкін
2025.06.16 22:14
***
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка

Сестричці – там ми завжди діти

Образ твору Ангèлику мій, пам’ятай яблуневу гойдалку,
І ночі пахучі під зорями в сіннику.
Де літо бузкове пливе і дрімоту гóйдає,
Стакато для скрипки з оркестром веде цвіркун –
Відомий скрипаль. І ошатні сади замріяно
Під це сюркотіння полинуть в медовий рай.
Метелики марень уже лоскотять під віями,
Тримайся, Ангелику, тільки не задрімай.
І ми не заснем. Нам шукати шляхи в незвідане,
Де стежку чатують дракони у чагарях.
І зорі у діда в леваді збирати відрами,
І місяць піймати, коли той сіда на дах…
На кожному кроці казок-чудасій розсипано.
А скільки у березі сховано ще скарбів!
Послухай, як серце щемить: і сміється, й схлипує,
Усе залишаючи, лагідний мій, тобі.


В старому дворі порядкують нові господарі.
За декілька весен зіпнуться нові сади…
І знову дівча золотаве лаштує гойдолку,
І янголи знову по щастя летять сюди.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Кацай 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-04-05 16:36:23
Переглядів сторінки твору 6701
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 5.67  (4.934 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.265 / 5.75  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-04-05 18:33:56 ]
дівча конопате --- мабуть, русизм

"І янголи знову по щастя летять сюди"-- дуже сумніваюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 14:57:20 ]
Перевірила на багатьох ресурсах, здається, що не русизм.

Наші янголи летять, вони там навіть гніздяться ) Така у діда хата - там стільки добра і чарів! Тому й радіємо з сестрою, бо буде у цьому прекрасному дворі продовжуватися життя - купила сім'я з малими дітьми. І шукатимуть вони там колись наші скарби, і бігатимуть в леваду нашою стежкою. І не заросте бур'янами садок, і не обміліють криниці... Тому серце й щемить від радості. І трішки світлої туги.

Заходьте, радьте, завжди рада )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 19:40:03 ]
Така гойдальна ностальгія. Суголосна моїй душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:05:19 ]
Дякую. Нехай у вашій душі завжди тепліє те барвисте світло з дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 20:46:50 ]
Чудова, зріла поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:08:37 ]
Дякую! А я все сумніваюся, чи не впадаю в дитинність )))

Таня, радію, що вам сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 15:06:11 ]
Такий ніжний, ностальгійний вірш...
Чудово.

Але мені конопате теж не подобається, попахує русизмом.

Питоміше - веснянкувате. І сонячніше звучить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:21:38 ]
Дякую! Якщо кілька людей зауважують, то пошукаю ще. Я за сонячніше! )

Тим паче, що веснянки тільки у мене, а сестричка просто рівно засмагає. Вона в ластівчині гнізда не лазила. А дід же мене попереджав )))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-05 20:21:04 ]
Ах, Оленко, який чарівний щем...
Відлунює все ваше в мені...

"Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева".
жиляста рука виколисує злети малечі
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер тремтіння водою і травами,
з три-дев’ять, три-дев’ять майбутнього світу загравами…

Ти чула цю казку з метеликами й драконами...

.......................
.......................




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:56:25 ]
) Я вірю в цю казку з метеликами і драконами…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 16:05:03 ]
І я у всьому вашому щаслива )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-06-26 20:16:07 ]
Тоді, я трішки-потрішки продовжу....
.......................
.......................

Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
тіниста рука виколисує злети малечі,
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер казання водою і травами,
з тридев’ять далекого - синню, і суму загравами.

<О як бо ж давно то було, знають крила лелечі>

Ти слухала казку з метеликами й драконами,
відвагою лицарів, чарами-снами дівочими,
не все замело забуття, перевернуті дати,
о руку до серця свого приклади і торкнися:
цвітіння пахкого по плечі, стежок до узлісся,
таїнь чорнолісу, лиш очі прикрити – згадати!

<Гойдається гойдалка. Тільки нічого не бійся>
...........................................
...........................................

)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:44:23 ]



усе, як було… попід небом тріпочуть жайвори,
і тиша обідня вколисує світ довколишній,
аж чутно, як білий налив на гілках тужавіє,
і моляться коники у васильках навколішки
словами простими: за річку, за стежку звивисту,
у сутіні лісу коштовні суничні розсипи,
за скирди духмяні, за руки засмаглі й жилисті,
за теплі дощі і вітри з безшелесним поступом...

лиш руку до серця свого приклади і торкнися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:50:40 ]
Дякую, мій лицарю, за найцінніші дарунки! Разом на гойдалці ще вище! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:07:42 ]
Можливо, це вийшла не зовсім та казка, але з вашим теплом і образами. Дякую за натхнення )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-07-21 22:40:33 ]
)(
.......
.......

…Жарини багаття. Тремкі світляки бірюзові.
І висі так близько. І стільки тепла і надії
у пісні про крила: лети, моє серце, радій і
здіймайся, як ночі і дні, наче рідні по крові
два місяці в зоряних шатах, як витоки коренів, -
о музики сонця тендітна цілителька променів!

<лети переливами - сяйними райдуги зливами>

............
............ )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-25 19:07:20 ]

Допоки високі тумани впиваються в щебеті,
і повені лагідні, мрії - земні юні лебеді,
смарагдово гусне липневого крою туніка -
бриніти мотивами вдячності вічному літу,
сіяти і жодного іншого більше завіту!
Допоки не зрине тривога неждана, столика,

<з пустельного вітру, повита в обітницю хитру.>

ІІ

І збудеться те передвістя очей і посвята
у зло і добро, і примовкне любов і терпіння,
і стануть в нестямі раптовій стискати каміння
руками безкрилими випалі з гнізд пташенята,
і змовкле минуле відлине розмитими снивами
за миртами сивими, серця гіркими поривами, -

<сльозами спізнілими, згадками незрозумілими>

............................
............................





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:25:38 ]

Сліди загромадить, укриє розгубленим пір’ям,
рясні сторінки у казки перелинуть змарніло,
в метеликів хвилю дракона загорнеться тіло,
обернеться в яблуні, квітом, далеким сузір’ям,
навіки-віків, де лиш небо кружляє і міниться,
і ранками сонячно губиться зоряна китиця.

<Без осуду, просто надія - повернень провісниця >


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:42:46 ]

І знову, і знову малеча, захоплена грою,
вертає до яблуні під восковою лускою.
І все яскравіше всевишнього гам океану,
у плюскоти листя і сонця вростають герої –
наснажені гойдалки вершники - мрії одної:
злітати і жити, вдихаючи радість духмяну,

<бо світло - вони, і сяйливо ведуть за собою,>
метелики з крил казкаря - гребнів хвилі прибою…