ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
***
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Ґротеск
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Природа мудра
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
Кінець життя
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Чуйний
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
ВІдповідь модУрністу авангаду
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Чорнильна ручка
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч (Neil Young)
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
***
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Легенда про чайку
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
***
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.

Борис Костиря
2025.12.28 12:27
Поїзд
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.

Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,

Юлія Щербатюк
2025.12.28 12:16
Де твій поете...?
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,

В Горова Леся
2025.12.28 12:13
Риби
Жовті кудли безлисті на сірому - ніби осінні,
Чорне плесо колотять, розводячи синім палітру.
Оживає замулене дно - вигинаються тіні
Половини верби, що із вечора зламана вітром.

Бік лускатий сріблиться, ховається поміж торочок.
Поселенець місцевий

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Наче світанок
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка

Сестричці – там ми завжди діти

Образ твору Ангèлику мій, пам’ятай яблуневу гойдалку,
І ночі пахучі під зорями в сіннику.
Де літо бузкове пливе і дрімоту гóйдає,
Стакато для скрипки з оркестром веде цвіркун –
Відомий скрипаль. І ошатні сади замріяно
Під це сюркотіння полинуть в медовий рай.
Метелики марень уже лоскотять під віями,
Тримайся, Ангелику, тільки не задрімай.
І ми не заснем. Нам шукати шляхи в незвідане,
Де стежку чатують дракони у чагарях.
І зорі у діда в леваді збирати відрами,
І місяць піймати, коли той сіда на дах…
На кожному кроці казок-чудасій розсипано.
А скільки у березі сховано ще скарбів!
Послухай, як серце щемить: і сміється, й схлипує,
Усе залишаючи, лагідний мій, тобі.


В старому дворі порядкують нові господарі.
За декілька весен зіпнуться нові сади…
І знову дівча золотаве лаштує гойдолку,
І янголи знову по щастя летять сюди.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Кацай 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-04-05 16:36:23
Переглядів сторінки твору 7053
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 5.67  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.265 / 5.75  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-04-05 18:33:56 ]
дівча конопате --- мабуть, русизм

"І янголи знову по щастя летять сюди"-- дуже сумніваюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 14:57:20 ]
Перевірила на багатьох ресурсах, здається, що не русизм.

Наші янголи летять, вони там навіть гніздяться ) Така у діда хата - там стільки добра і чарів! Тому й радіємо з сестрою, бо буде у цьому прекрасному дворі продовжуватися життя - купила сім'я з малими дітьми. І шукатимуть вони там колись наші скарби, і бігатимуть в леваду нашою стежкою. І не заросте бур'янами садок, і не обміліють криниці... Тому серце й щемить від радості. І трішки світлої туги.

Заходьте, радьте, завжди рада )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 19:40:03 ]
Така гойдальна ностальгія. Суголосна моїй душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:05:19 ]
Дякую. Нехай у вашій душі завжди тепліє те барвисте світло з дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-05 20:46:50 ]
Чудова, зріла поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:08:37 ]
Дякую! А я все сумніваюся, чи не впадаю в дитинність )))

Таня, радію, що вам сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 15:06:11 ]
Такий ніжний, ностальгійний вірш...
Чудово.

Але мені конопате теж не подобається, попахує русизмом.

Питоміше - веснянкувате. І сонячніше звучить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 15:21:38 ]
Дякую! Якщо кілька людей зауважують, то пошукаю ще. Я за сонячніше! )

Тим паче, що веснянки тільки у мене, а сестричка просто рівно засмагає. Вона в ластівчині гнізда не лазила. А дід же мене попереджав )))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-05 20:21:04 ]
Ах, Оленко, який чарівний щем...
Відлунює все ваше в мені...

"Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева".
жиляста рука виколисує злети малечі
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер тремтіння водою і травами,
з три-дев’ять, три-дев’ять майбутнього світу загравами…

Ти чула цю казку з метеликами й драконами...

.......................
.......................




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:56:25 ]
) Я вірю в цю казку з метеликами і драконами…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 16:05:03 ]
І я у всьому вашому щаслива )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-06-26 20:16:07 ]
Тоді, я трішки-потрішки продовжу....
.......................
.......................

Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
тіниста рука виколисує злети малечі,
угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
за доли і далі, де обрію річка рожева,
несе звідки вітер казання водою і травами,
з тридев’ять далекого - синню, і суму загравами.

<О як бо ж давно то було, знають крила лелечі>

Ти слухала казку з метеликами й драконами,
відвагою лицарів, чарами-снами дівочими,
не все замело забуття, перевернуті дати,
о руку до серця свого приклади і торкнися:
цвітіння пахкого по плечі, стежок до узлісся,
таїнь чорнолісу, лиш очі прикрити – згадати!

<Гойдається гойдалка. Тільки нічого не бійся>
...........................................
...........................................

)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:44:23 ]



усе, як було… попід небом тріпочуть жайвори,
і тиша обідня вколисує світ довколишній,
аж чутно, як білий налив на гілках тужавіє,
і моляться коники у васильках навколішки
словами простими: за річку, за стежку звивисту,
у сутіні лісу коштовні суничні розсипи,
за скирди духмяні, за руки засмаглі й жилисті,
за теплі дощі і вітри з безшелесним поступом...

лиш руку до серця свого приклади і торкнися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-07-17 16:50:40 ]
Дякую, мій лицарю, за найцінніші дарунки! Разом на гойдалці ще вище! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:07:42 ]
Можливо, це вийшла не зовсім та казка, але з вашим теплом і образами. Дякую за натхнення )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-07-21 22:40:33 ]
)(
.......
.......

…Жарини багаття. Тремкі світляки бірюзові.
І висі так близько. І стільки тепла і надії
у пісні про крила: лети, моє серце, радій і
здіймайся, як ночі і дні, наче рідні по крові
два місяці в зоряних шатах, як витоки коренів, -
о музики сонця тендітна цілителька променів!

<лети переливами - сяйними райдуги зливами>

............
............ )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-25 19:07:20 ]

Допоки високі тумани впиваються в щебеті,
і повені лагідні, мрії - земні юні лебеді,
смарагдово гусне липневого крою туніка -
бриніти мотивами вдячності вічному літу,
сіяти і жодного іншого більше завіту!
Допоки не зрине тривога неждана, столика,

<з пустельного вітру, повита в обітницю хитру.>

ІІ

І збудеться те передвістя очей і посвята
у зло і добро, і примовкне любов і терпіння,
і стануть в нестямі раптовій стискати каміння
руками безкрилими випалі з гнізд пташенята,
і змовкле минуле відлине розмитими снивами
за миртами сивими, серця гіркими поривами, -

<сльозами спізнілими, згадками незрозумілими>

............................
............................





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:25:38 ]

Сліди загромадить, укриє розгубленим пір’ям,
рясні сторінки у казки перелинуть змарніло,
в метеликів хвилю дракона загорнеться тіло,
обернеться в яблуні, квітом, далеким сузір’ям,
навіки-віків, де лиш небо кружляє і міниться,
і ранками сонячно губиться зоряна китиця.

<Без осуду, просто надія - повернень провісниця >


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 12:42:46 ]

І знову, і знову малеча, захоплена грою,
вертає до яблуні під восковою лускою.
І все яскравіше всевишнього гам океану,
у плюскоти листя і сонця вростають герої –
наснажені гойдалки вершники - мрії одної:
злітати і жити, вдихаючи радість духмяну,

<бо світло - вони, і сяйливо ведуть за собою,>
метелики з крил казкаря - гребнів хвилі прибою…