Все, що було важливим - тільки пісок і сіль,
Пісок у його пальцях, а сіль - на обличчі,
Коли він виходив - ставив свічку на стіл,
Хай стоятиме тут, хай я буду хоч трохи ближче.

Коли він ішов, щоб більше не повертатися -
Сіль на його лиці зійшла особливо рясно,
Те, що було на столі - мерехтіло і гралося,
Витікало, чорніло і швидко гаснуло.

Все, що їй залишалось - відмотувати назад,
Складати свої думки, ті, що сірі і зламані,
Пити чай з його чашки, носити його рюкзак,
Спати в його футболці, ніби у савані.

Гортати альбоми, до ранку блукати кімнатами,
Писати те, що ніколи йому не вимовила,
Писати, знаючи, що він ніколи це не читатиме.
Хай буде темно, боже, хай буде випалено.

Хай віднині не буде закінчень і догорань,
Хай зітруться обличчя, хай зникнуть усі очевидці,
Колихається тінь, в тіні - десять мільйонів ран.
Все, що було важливим - тільки вогонь на свічці.

Ось вона стоїть на столі й обпікає руку.
Ось вона сидить, безпорадна і втомлена,
Прокидається різко від кожного звуку,
Зривається від кожного повідомлення.

2017