ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Деркач (2018) /
Вірші
/
Химерики
Передноворічний післясмак
***
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Передноворічний післясмак
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію