
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
2025.07.09
22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
2025.07.09
12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
2025.07.09
09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
2025.07.09
08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
2025.07.09
06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
2025.07.09
04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
2025.07.09
01:03
Назва.......................................................................Стор.
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
2025.07.08
21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
2025.07.08
21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2025.07.08
20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
2025.07.08
05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Терен (2018) /
Вірші
/
Химерики
Передноворічний післясмак
***
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Передноворічний післясмак

У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію