Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Терен (2018) /
Вірші
/
Химерики
Передноворічний післясмак
***
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Передноворічний післясмак
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
12/19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
