"Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь,
Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа,
Бога твого, щоб недотримати заповіту, що пішов би й служив би
іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям
небесним, чого я не наказав, і буде розказано тобі, і ти почуєш,
і будеш добре допитуватися, а ото – воно правда, дійсна та річ,
була зроблена ота гидота серед Ізраїля, то випровадиш того чоловіка
або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або
ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть…"

Біблія. Старий Заповіт. П’ята книга Мойсеєва, 17:2–5

Поклонюся Місяцеві, Сонцю і Зорям небесним,
од Кого Земля не віддільна.

Я лину у ветхі часи,
коли не було заповітів.

Поки не знали Тебе, Господи,
жертви приносили Їм.

І жертви, жорстокі так само,
чому Ти приймаєш од нас?

Мене закида́ли камінням у середині віків,
а я поклоняюся Місяцеві, Сонцю, і Зорям зараз.

Тому що у жертвах своїх Ви – Боги,
Ви не віддільні завжди.

А ми, мазохісти Ваші,
любимо біль великий.

Беру всі епіґрафи з Біблії,
наводжу траґедій цитати.

Місяцю, Сонце, Зорі небесні!
Невже Ви старші од Господа?

Не лишиться жертв на Землі,
аби Господинею Вашою бути Їй.

Учора останнього хлопчика Земля віддала в монахи,
він до дівчаток байдужий.

5 серпня 1995 р., Київ