І
У дорозі по Азії, ночуючи(був би дах)
в сінях, лазнях, лабазах – у теремах і хатах,
чиї кіпчені шиби простору – вид узди,
укривайся кожухом і норови завжди
кут найти головою, аби кут у нічній
млі сокирі обтяжив і вдар по ній,
обважнілій від усячини випитого, і акурат
окровитися вадив. Коло вписуй в квадрат.

ІІ
Бійся широких вилиць та місяцевих, рябих
шкірою щік; утішся чеснотою голубих
віч – особливо у разі, коли передує ніч,
хащі. Взагалі – має значення розріз віч,
принаймні, вже наостанці, щоб чоловік
у віщось – хай скрижаніле – але проник,
а там і лід трісне, та і купелі крижані
не настільки в’язкі, як меди брехні.

ІІІ
Просись на нічліг у дім, де у дворі висять
повúвачі. Трись із людом, якому за п’ятдесят.
Чоловік у літах доволі долі пізнав, дастьбі,
щоб із абищиць твоєї приписувати собі,
із жінками – те саме. Гріш-другий убереже
комір; а як міль пожирує хутрами, то лише
холошина під коліном, а не чоботи: не забудь.
В Азії чоботи першими пропадуть.

IV
У горах іди поволечки; треба повзти – повзи.
Величні навіч оддалеки, не ліпші, аніж низи
дольні впритул, їх поверхні випростані сторчма,
і, мовби горизонтальна, виляста тропа сама
звивається прямовисно. Лежма в горах – стоїш,
стоячи – возлягаєш, виснувавши, що лиш
в падінні ти незалежний. Так подолують дріж,
запаморочення над прірвою, захват біля підніж.

V
Не зважай на “Агов, друзяко!” Ціпни і торопій.
Чулий до мов, наріч, будь як глухонімий.
У гурті не виділяйся – в профіль, в анфас; лиця
зайве не умивай. І коли у пся
горло ріжуть пилою, не морщся. Палиш – гаси
недопалок слиною. Зодягай, носи
сіре, під цвіт землі; підштанки вряди-годи
барвою і відраюють в ній тебе погребти.

VI
Зупиняючись у пустелі, з каменю викладай
стрілу, аби засвіт кинувшись, мав уяву бодай
куди його далі рухатись. Демони відусіль
в пустелі тебе терзатимуть. Чулим на голоси
не диво і заблукати: зо крок убік – і кранти.
Привиди, духи, демони – вдома в пустелі. Ти
принагідно погодишся з цим, на жаль,
коли по тобі витатиме безпритульна душа.

VII
Ніхто ніколи нічого не знає, і це ляка.
Вдивлений у широку спину провідника,
думай, що бачиш будучину, але будь
якомога уважним з нею у відстані. Адже суть
ліній життя – у відстані, обмеженій "нині" і
"завтра", инакше – будучим. І не чувати ніг
конче хіба за оказії гонитви, де наздогін
вбивця біжить, грабіжник, минуле і т.ін.

VIII
В кислій ядусі лахів, в запахах кізяків
цінуй незворушність речі зору оддалеки
і сам обзаводься абрисом, недосяжним для
бінокля, чиїхось згадок, жандарма або рубля.
Курявою начхавшись і чавкаючи в багні,
неважнецька різниця, чим ти виявишся у нім.
Де у чім навіть ліпше, що людина з ножем
про тебе не встигне подумати, як про чуже.

IX
Ріки Азії довші инших деінде у
світі, багаті аллювієм, дуже мутні; їх мул
у осад не випадає, не потає,
і, спивши з них, непереливки тим, хто п’є.
Не вір відображенню. Перепливай на ту
сторону на саморучно вив’язанім плоту.
Знай, що й вогні на березі, крім плотів,
течія зносить вниз – таті напоготів.

X
Пишучи з цих місцин, не сповіщай в листі,
що зустрів на шляху. Менше ним шелести,
мову веди про себе, настрій тощо – письму
байдужі читачі. Паче, як на саму
затію пера з папером надто вже узнаки
поширення прірви з тими, з ким, в кої віки
ані лягти, ні всістись, з ким, – у письмі мастак,
ти уже не побачишся. Сяк бо, чи позаяк.

XI
Коли пусте плоскогір’я, а горі – версти висот
бездонного неба Азії, синьки, в якій пілот
або янгол розбовтує киселі;
коли сам ціпенієш подумки – як ми під ним малі,
втям: просторіні, що мовби не відають ні у чім
потреби, дедалі дужче нужденні у помічнім
погляді збоку, в критерії пустоти.
І службу цю услужити можеш хіба-що ти.




----------------------------

Назидание
І
Путешествуя в Азии, ночуя в чужих домах,
в избах, банях, лабазах – в бревенчатых теремах,
чьи копченые стекла держат простор в узде,
укрывайся тулупом и норови везде
лечь головою в угол, ибо в углу трудней
взмахнуть – притом в темноте – топором над ней,
отяжелевшей от давеча выпитого, и аккурат
зарубить тебя насмерть. Вписывай круг в квадрат.

II
Бойся широкой скулы, включая луну, рябой
кожи щеки; предпочитай карему голубой
глаз – особенно если дорога заводит в лес,
в чащу. Вообще в глазах главное – их разрез,
так как в последний миг лучше увидеть то,
что – хотя холодней – прозрачнее, чем пальто,
ибо лед может треснуть, и в полынье
лучше барахтаться, чем в вязком, как мед, вранье.

III
Всегда выбирай избу, где во дворе висят
пеленки. Якшайся лишь с теми, которым под пятьдесят.
Мужик в этом возрасте знает достаточно о судьбе,
чтоб приписать за твой счет что-то еще себе;
то же самое – баба. Прячь деньги в воротнике
шубы; а если ты странствуешь налегке -
в брючине ниже колена, но не в сапог: найдут.
В Азии сапоги – первое, что крадут.

IV
В горах продвигайся медленно; нужно ползти – ползи.
Величественные издалека, бессмысленные вблизи,
горы есть форма поверхности, поставленной на попа,
и кажущаяся горизонтальной вьющаяся тропа
в сущности вертикальна. Лежа в горах – стоишь,
стоя – лежишь, доказывая, что, лишь
падая, ты независим. Так побеждают страх,
головокруженье над пропастью либо восторг в горах.

V
Не откликайся на «Эй, паря!» Будь глух и нем.
Даже зная язык, не говори на нем.
Старайся не выделяться – в профиль, анфас; порой
просто не мой лица. И когда пилой
режут горло собаке, не морщься. Куря, гаси
папиросу в плевке. Что до вещей, носи
серое, цвета земли; в особенности – белье,
чтоб уменьшить соблазн тебя закопать в нее.

VI
Остановившись в пустыне, складывай из камней
стрелу, чтоб, внезапно проснувшись, тотчас узнать по ней,
в каком направленьи двигаться. Демоны по ночам
в пустыне терзают путника. Внемлющий их речам
может легко заблудиться: шаг в сторону – и кранты.
Призраки, духи, демоны – дома в пустыне. Ты
сам убедишься в этом, песком шурша,
когда от тебя останется тоже одна душа.

VII
Никто никогда ничего не знает наверняка.
Глядя в широкую, плотную спину проводника,
думай, что смотришь в будущее, и держись
от него по возможности на расстояньи. Жизнь
в сущности есть расстояние – между сегодня и
завтра, иначе – будущим. И убыстрять свои
шаги стоит, только ежели кто гонится по тропе
сзади: убийца, грабители, прошлое и т. п.

VIII
В кислом духе тряпья, в запахе кизяка
цени равнодушье вещи к взгляду издалека
и сам теряй очертанья, недосягаем для
бинокля, воспоминаний, жандарма или рубля.
Кашляя в пыльном облаке, чавкая по грязи,
какая разница, чем окажешься ты вблизи?
Даже еще и лучше, что человек с ножом
о тебе не успеет подумать как о чужом.

IX
Реки в Азии выглядят длинней, чем в других частях
света, богаче аллювием, то есть – мутней; в горстях,
когда из них зачерпнешь, остается ил,
и пьющий из них сокрушается после о том, что пил.
Не доверяй отраженью. Переплывай на ту
сторону только на сбитом тобою самим плоту.
Знай, что отблеск костра ночью на берегу,
вниз по реке скользя, выдаст тебя врагу.


X
В письмах из этих мест не сообщай о том,
с чем столкнулся в пути. Но, шелестя листом,
повествуй о себе, о чувствах и проч. – письмо
могут перехватить. И вообще само
перемещенье пера вдоль по бумаге есть
увеличенье разрыва с теми, с кем больше сесть
или лечь не удастся, с кем – вопреки письму -
ты уже не увидишься. Все равно, почему.

XI
Когда ты стоишь один на пустом плоскогорьи, под
бездонным куполом Азии, в чьей синеве пилот
или ангел разводит изредка свой крахмал;
когда ты невольно вздрагиваешь, чувствуя, как ты мал,
помни: пространство, которому, кажется, ничего
не нужно, на самом деле нуждается сильно во
взгляде со стороны, в критерии пустоты.
И сослужить эту службу способен только ты.

1987