Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Говорять, що, як спалювали Гуса
І у попів урвався вже терпець,
Якась стара і немічна бабуся
Свій оберемочок підкинула дровець.
І Гус сказав: «О простота святая!»
Ну, що ж – невинні і сліпі, мовляв.
Можливо і сліпі, цього не знаю
А от невинність я би не чіпав.
Вони сліпі у фанатичній вірі
В непогрішимості ідей вождів своїх,
Кидали свої душі, наче гирі
На терези, що важать людський гріх.
Невинні агнці сліпо торували
Шлях до Голгофи торжества ідей
І їх руками нищили й вбивали,
На свій манер ладнали світ оцей.
Фанатики – тупа безжальна маса,
Загальним благом виправдавши гріх,
В шинелі, дранті, тозі чи у рясі
Невизнане кидали все до ніг.
Із криком «Юде!», в рясі Ку-Клукс-Клану
У світлі Мао-ленінських ідей,
Вони були простим тупим тараном,
Що руйнував не стіни, а людей.
І ми вважаєм, що вони невинні?
Блажен, хто вірує. А як же всі оті,
Що не стогнали, лежачи на спині
Й не повзали, як всі, на животі?
По чиїх душах той таран пройшовся
І смерть чию не виправдать ніяк?
Як з тими буть, хто в думках не зійшовся
З ідеями вождів? Із ними як?
Невинні вбивці і невинно вбиті.
Чи не абсурдні твердження такі?
Із кого запитать за кров пролиту,
За смерть старих, дорослих, малюків?
Із Гітлера, чи Сталіна, чи Мао
Та інших лжепророків і вождів?
Але ж вони все більше закликали,
А хтось із їх ім’ям те зло творив.
Не Гітлер вбив ті шістдесят мільйонів,
Не Торквемада вогнища палив.
А хтось вбивав, хтось калатав у дзвони,
А хтось дрова до вогнища носив.
Оті сіренькі непомітні люди,
Затяті в фанатичності своїй.
З них виростали Каїни й Іуди,
Що обривали шлях високих мрій.
Все дуже легко списувать на віру,
Мовляв, не знав, такий дали наказ.
Чи ж можна непомітно стати звіром
Від декількох, хай наймудріших фраз?
Фанатики, сліпі у власній вірі,
Не люди, а безжалісні сліпці,
Що йдуть, куди їм вкажуть поводи́рі.
Чи є страшніше щось у світі цім?
І у попів урвався вже терпець,
Якась стара і немічна бабуся
Свій оберемочок підкинула дровець.
І Гус сказав: «О простота святая!»
Ну, що ж – невинні і сліпі, мовляв.
Можливо і сліпі, цього не знаю
А от невинність я би не чіпав.
Вони сліпі у фанатичній вірі
В непогрішимості ідей вождів своїх,
Кидали свої душі, наче гирі
На терези, що важать людський гріх.
Невинні агнці сліпо торували
Шлях до Голгофи торжества ідей
І їх руками нищили й вбивали,
На свій манер ладнали світ оцей.
Фанатики – тупа безжальна маса,
Загальним благом виправдавши гріх,
В шинелі, дранті, тозі чи у рясі
Невизнане кидали все до ніг.
Із криком «Юде!», в рясі Ку-Клукс-Клану
У світлі Мао-ленінських ідей,
Вони були простим тупим тараном,
Що руйнував не стіни, а людей.
І ми вважаєм, що вони невинні?
Блажен, хто вірує. А як же всі оті,
Що не стогнали, лежачи на спині
Й не повзали, як всі, на животі?
По чиїх душах той таран пройшовся
І смерть чию не виправдать ніяк?
Як з тими буть, хто в думках не зійшовся
З ідеями вождів? Із ними як?
Невинні вбивці і невинно вбиті.
Чи не абсурдні твердження такі?
Із кого запитать за кров пролиту,
За смерть старих, дорослих, малюків?
Із Гітлера, чи Сталіна, чи Мао
Та інших лжепророків і вождів?
Але ж вони все більше закликали,
А хтось із їх ім’ям те зло творив.
Не Гітлер вбив ті шістдесят мільйонів,
Не Торквемада вогнища палив.
А хтось вбивав, хтось калатав у дзвони,
А хтось дрова до вогнища носив.
Оті сіренькі непомітні люди,
Затяті в фанатичності своїй.
З них виростали Каїни й Іуди,
Що обривали шлях високих мрій.
Все дуже легко списувать на віру,
Мовляв, не знав, такий дали наказ.
Чи ж можна непомітно стати звіром
Від декількох, хай наймудріших фраз?
Фанатики, сліпі у власній вірі,
Не люди, а безжалісні сліпці,
Що йдуть, куди їм вкажуть поводи́рі.
Чи є страшніше щось у світі цім?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
