Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Говорять, що, як спалювали Гуса
І у попів урвався вже терпець,
Якась стара і немічна бабуся
Свій оберемочок підкинула дровець.
І Гус сказав: «О простота святая!»
Ну, що ж – невинні і сліпі, мовляв.
Можливо і сліпі, цього не знаю
А от невинність я би не чіпав.
Вони сліпі у фанатичній вірі
В непогрішимості ідей вождів своїх,
Кидали свої душі, наче гирі
На терези, що важать людський гріх.
Невинні агнці сліпо торували
Шлях до Голгофи торжества ідей
І їх руками нищили й вбивали,
На свій манер ладнали світ оцей.
Фанатики – тупа безжальна маса,
Загальним благом виправдавши гріх,
В шинелі, дранті, тозі чи у рясі
Невизнане кидали все до ніг.
Із криком «Юде!», в рясі Ку-Клукс-Клану
У світлі Мао-ленінських ідей,
Вони були простим тупим тараном,
Що руйнував не стіни, а людей.
І ми вважаєм, що вони невинні?
Блажен, хто вірує. А як же всі оті,
Що не стогнали, лежачи на спині
Й не повзали, як всі, на животі?
По чиїх душах той таран пройшовся
І смерть чию не виправдать ніяк?
Як з тими буть, хто в думках не зійшовся
З ідеями вождів? Із ними як?
Невинні вбивці і невинно вбиті.
Чи не абсурдні твердження такі?
Із кого запитать за кров пролиту,
За смерть старих, дорослих, малюків?
Із Гітлера, чи Сталіна, чи Мао
Та інших лжепророків і вождів?
Але ж вони все більше закликали,
А хтось із їх ім’ям те зло творив.
Не Гітлер вбив ті шістдесят мільйонів,
Не Торквемада вогнища палив.
А хтось вбивав, хтось калатав у дзвони,
А хтось дрова до вогнища носив.
Оті сіренькі непомітні люди,
Затяті в фанатичності своїй.
З них виростали Каїни й Іуди,
Що обривали шлях високих мрій.
Все дуже легко списувать на віру,
Мовляв, не знав, такий дали наказ.
Чи ж можна непомітно стати звіром
Від декількох, хай наймудріших фраз?
Фанатики, сліпі у власній вірі,
Не люди, а безжалісні сліпці,
Що йдуть, куди їм вкажуть поводи́рі.
Чи є страшніше щось у світі цім?
І у попів урвався вже терпець,
Якась стара і немічна бабуся
Свій оберемочок підкинула дровець.
І Гус сказав: «О простота святая!»
Ну, що ж – невинні і сліпі, мовляв.
Можливо і сліпі, цього не знаю
А от невинність я би не чіпав.
Вони сліпі у фанатичній вірі
В непогрішимості ідей вождів своїх,
Кидали свої душі, наче гирі
На терези, що важать людський гріх.
Невинні агнці сліпо торували
Шлях до Голгофи торжества ідей
І їх руками нищили й вбивали,
На свій манер ладнали світ оцей.
Фанатики – тупа безжальна маса,
Загальним благом виправдавши гріх,
В шинелі, дранті, тозі чи у рясі
Невизнане кидали все до ніг.
Із криком «Юде!», в рясі Ку-Клукс-Клану
У світлі Мао-ленінських ідей,
Вони були простим тупим тараном,
Що руйнував не стіни, а людей.
І ми вважаєм, що вони невинні?
Блажен, хто вірує. А як же всі оті,
Що не стогнали, лежачи на спині
Й не повзали, як всі, на животі?
По чиїх душах той таран пройшовся
І смерть чию не виправдать ніяк?
Як з тими буть, хто в думках не зійшовся
З ідеями вождів? Із ними як?
Невинні вбивці і невинно вбиті.
Чи не абсурдні твердження такі?
Із кого запитать за кров пролиту,
За смерть старих, дорослих, малюків?
Із Гітлера, чи Сталіна, чи Мао
Та інших лжепророків і вождів?
Але ж вони все більше закликали,
А хтось із їх ім’ям те зло творив.
Не Гітлер вбив ті шістдесят мільйонів,
Не Торквемада вогнища палив.
А хтось вбивав, хтось калатав у дзвони,
А хтось дрова до вогнища носив.
Оті сіренькі непомітні люди,
Затяті в фанатичності своїй.
З них виростали Каїни й Іуди,
Що обривали шлях високих мрій.
Все дуже легко списувать на віру,
Мовляв, не знав, такий дали наказ.
Чи ж можна непомітно стати звіром
Від декількох, хай наймудріших фраз?
Фанатики, сліпі у власній вірі,
Не люди, а безжалісні сліпці,
Що йдуть, куди їм вкажуть поводи́рі.
Чи є страшніше щось у світі цім?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
