ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.07.16 00:05
Вiнок
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.

Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо

Семен Санніков
2026.07.15 23:19
Лімерики від ©емена
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

С М
2026.07.15 16:52
Сестро Морфін (The Rolling Stones)
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
горище
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
* * *
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Жито
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
* 142 *
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Першоапостольні
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Пісочний годинник
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Осердя українське
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Собі
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 4)
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Веселка
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
* * *
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,

Борис Костиря
2026.07.14 13:19
* * *
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.

Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю

Тетяна Левицька
2026.07.14 13:08
Образок
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Кока Черкаський (1964) / Вірші

 Ногами з себе стягую штани...
Ногами з себе стягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані.
Хоч неохоче злазять з ніг вони, -
Та зайняті тобою мої длані.

Тебе тримаю я за гарбузи,
Щоб не втекла ти , поки буду їх знімати,
Зніму штани – почну знімать труси,
Зніму труси – то можна й приступати.

А ти чомусь холодна , як гантель,
На мої любощі мовчиш неадекватно,
Я розумію, що стодола – не бордель,
І пахне тут не зовсім ароматно.....

Та що робить, коли таке воно, буття,
Така, признаємось відверто , селявуха,
Що змушений я посеред сміття
Тобі нашіптувати серенади в ліве вухо,

Коли навколо , де не ступиш, кізяки,
Коли смердить вареним картоплинням,
На стінах повзають рогаті слимаки,
Звисає скрізь торішнє павутиння....

Та це дрібниці все, моя любув,
Моє ти сонечко, моя рожева свинко !
Ногами з себе я уже штани стягнув-
На щастя в них не затуга була резинка !




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-09-29 21:37:22
Переглядів сторінки твору 3753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.093 / 5.5  (4.766 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 5.065 / 5.5  (4.673 / 5.16)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.06.14 11:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 00:14:20 ]
пані Оксано, та ж кізяки - на підлозі, а слимаки - на стінах ; це ж треба було собі уявити таку ситуацію, такий могутній виплеск енергії, щоб кізяки аж до стін поприлипали !!!! :) Ну ви, Оксано, і шутніца !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-30 12:03:48 ]
Коко, Оксана дещо має рацію. Слимакам щоби забратися на стіна треба якось подолати Ваші кізяки ;-))) А вони таки чистюлі ті слимаки, пані Оксана знає що каже. Все таки у Золотої все було значно краще, а Ви, Коко, поперлися у хлів, нема щоб десь там на баштані, чи в гречці, чи в коноплях як той Пилип, вчна йому пам'ять!!!

$-(Q)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 13:42:04 ]
Можливо тоді, "нехай при вході" :) (нехай смердить), але тоді й "Усе дрібниці"?
Олег Король повинен трохи завидувати, ви, Коко, "переформатували" його "Сільське кохання" повністю, і в правдивому натуралізмі зайшли значно дальше, можна сказати, що до самого кінця :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 23:19:49 ]
До пана Святослава :
1) Слимакам не треба залазити на стіну, бо вони з неї і не злазили ; народилися вони там :)
2) про гречку - то зовсім інша історія ; до речі в, вона вже описана і опублікована - можете ознайомитися :)
3) у Золотої - сперечатися не буду - побутові умови дійсно кращі були, але ж не усім так фартить ; коли ми прибігли захекані на баштан, то тамтешній курінь, як виявилося , був уже зайнятий кимось іншим ( а виявляється - це була Золота , ну подумати лишень, яке співпадіння !!! і не вір після того, що Земля кругла !) ; то ж нам довелося вертатися до стодоли ; перебирати варіантами не було коли, бо вранці ще треба було з гармана солому повивозити;
До Редакції Майстерень :
дякую за увагу, але Олег Король заздрити не буде - він вполнє ( цілком) самодостатня і гармонійна лічность ( особистість) ;


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:40:53 ]
Вітаю, пане Коко, ви чудово вийшли із ситуації.
Тепер, на тверезу, від шалу ваших віршів, голову маю ще одну пораду.
У строфі:
"Тебе тримаю я за гарбузи,
Щоб не втекла ти , поки буду їх знімати,"
раджу написати (чи змінити на ваш смак)
"Тебе тримаю я за гарбузи,
Щоб не втекла ти, поки буду я знімати ..."
Чому я так уточнюю?
Бо за змістом цієї строфи виходить, що знімати із своєї любої ви збираєтеся гарбузи ;)