ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?

М Менянин
2025.10.15 23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати

С М
2025.10.15 14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки

Ольга Олеандра
2025.10.15 12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод

Іван Потьомкін
2025.10.14 10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 Передсвітанкова прогулянка
вулицями, де колись точилися вуличні бої.

Повітря дзвенить.
В порожнечі недоспаних вулиць
Вчувається стишений шал навісної юрби.
Немовби за мить
Задзижчать рикошетами кулі
Й почне косовицю стара в простирадлі журби.

Я бачу німого,
В очах його небо-хоругва
Тріпоче надією: «Все ще минеться і знов
Не стане нікого,
Хто словом своїм недолугим
Хитне терези і проллється розпечена кров.»

Сьогодні зима почуттів
І ніхто вже не хоче
Сокири до рук та ходити поснулих будить.
Скривавлений прапор зотлів
«Пре» плебеїв від збочень.
А вулиця тиха ще й досі побоїщем снить.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-03 17:41:08
Переглядів сторінки твору 5138
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.885 / 5.5  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 4.831 / 5.5  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 14:20:56 ]
У мене тут контраверсії між "це повня %%%ня, треба вбити його" і "шось в тому є, нехай ще повисить".
Мо" хто шось скаже хорошого чи поганого про той текст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-11-27 14:31:18 ]
Ромчику, вірш суперовий! Одна лише ритміка чого варта! Доюбре переданий сам настрій після вуличних боїв! Після терезів здалося б тире поставити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 14:41:51 ]
Ага, ну поки не вбиватиму, знацця. Хай живе.
Воно там не завадило б те тире. Але воно дає паузу,яка боюсь щоб не зруйнувала ритм, над яким я тут таки попрацював добряче (що саме по собі рідкість, щоб я щось спецально робив).

Якщо чесно, то цей текст не народився миттєво, з імпульсу, а писався як спроба "ану як це його поети спецально вірші пишуть, сідають, придумують тему і пишуть". Сів, придумав, написав. Тому й не відчуваю справжньої вартості, на відміну від тих випадків, коли вірш бризкає кров"ю з серця і цінуєш його як ту саму кров.
Хоча, попри те що він придуманий, тут немає жодного нещирого слова, може це його й рятує?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-11-27 14:46:21 ]
Його рятує праця твоя! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-11-27 14:47:46 ]
Фотки вислав, лови!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 14:59:10 ]
Дякую, впіймав, таки тра було фотоапаратом. Зерно таке, що дихать не дає) вседно дякую, хоч збоку то побачив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 15:09:29 ]
Романе, здається таки я заніс цей вірш до рубрики, як щось, що на межі між неокласицизмом і неореалізмом - з боку мистецтва. Формально, напевно таки, зачіпки для претензій існують. Хороший літредактор став би виміряти енергетику композиції і формальну вірність подання тих чи інших означень, якими ця відчута статика динамічно реалізовується. Тобто вірш - як таке собі динамічне розряджання певного віртуального заряду. Розряджання, що в кінці мало би створювати в читачеві заряд максимально аналогічний авторському баченню, а ще краще Божественному баченню. Точність характерного поетичного ефіру довкола кожного слова, взаємопідтримка тих чи інших голосних і приголосних у кожному рядку. Ви це робите підсвідомо, і досить непогано.
Модерністичних заперечень не видно, і формально і по суті ви індивідуально продовжуєте базові традиції і віри, і певного реалістичного досвіду людського розуму. Якийсь титан поезії, більше б зіграв на диханні подробиць, але то був би вже інший вірш, не ваш. А так маємо Вас і дуже добре. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 15:30:10 ]
Гм, створити в читачі через текст заряд аналогічний своєму, це як на мене щось на кшталт забивання квадкритних цвяхів у круглі отвори. Хоча геній може, згоден.

З Вашого дозволу буду використовувати це визначення вірша "... вірш - як таке собі динамічне розряджання певного віртуального заряду. Розряджання, що в кінці мало би створювати в читачеві заряд максимально аналогічний авторському баченню, а ще краще Божественному баченню." з посиланням на автора.

ЗІКолись читав чиюсь думку про те, що і хороший і поганий вірш посилають читача водне й те ж саме місце, але у різний спосіб.


ЗЗІ
-хорошо-то как, Машенька!
-я не Машенька
-а, все равно хорошо!

Це у відповідь на "маємо Вас і дуже добре":)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-27 16:00:34 ]
:)