ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І

Світлана Пирогова
2024.05.02 11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.

І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:26
Літери


Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.

Юрій Гундарєв
2024.05.02 10:19
Нотатки дружини письменника Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч

Тетяна Левицька
2024.05.02 08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!

Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,

Леся Горова
2024.05.02 08:05
Голубі троянди

Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

Той куточок наснився мені: із тканини м'якої

Артур Курдіновський
2024.05.02 05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.

Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,

Віктор Кучерук
2024.05.02 04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Федчук (1960) / Вірші

 Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-02-07 20:48:27
Переглядів сторінки твору 1285
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.913 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.856 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2024.05.02 19:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-09 14:20:20 ]
це ж треба - феодальну розборку між родиною ставити як "від забродів Київ боронити". а що воно, клобуки краще половців, а смоленська дружина ближче суздальської? чи угорські дружини більш патріотичні як галицькі та чернігівські


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-11 19:31:01 ]
Це ж, по вашому і захоплення Криму та Донбасу Росією можна назвати "феодальною розборкою"? Аякже, народи-брати. Чому ж старшому братові та не забрати майно у молодшого та ще його уму-розуму повчити. Різниця між клобуками і половцями величезна, адже клобуки були федератами київських князів, а половці - кочівники в Дикому полі. По мені, коли хтось приходить у мій дім зі зброєю, то він - заброда. І не важливо - родич чи ні. Можливо, занадто різко, але я так думаю. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-14 17:08:45 ]
ну, так рівнти не можна, хоча б того, що там не народи-брати. в кровна родина влаштувала битву. Ізяслав Мстиславович був племінником Долгоруковго, ще цікавіше. що його союзником був Ізяслав Давидович, рідний брат Володимира Чернігівського, по смерті якого і зайняв князівство, а через три роки і київський стіл, хоча й ненадовго.так що - не народи-брати, а рідні брати воювали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-14 20:42:39 ]
Давайте не забувати, що Юрій Долгорукий заснував ту саму Москву, з якої і піднялося оте страхіття - Московщина. А щодо суперечки між родичами, то, знову ж таки, не забуваймо, що законного київського князя підтримала громада Києва, а вона не завжди так робила, могла і прогнати свого ж князя. І, не слід забувати, що Ізяслав в Києві правив не сам, а зі своїм дядьком, який в родині мав найперше право на київський престол. Тож, звідси - Юрій Долгорукий - заброда, який прийшов не за своїм, порушуючи заповіти Ярослава Мудрого - кожному землю свою тримати, та й рішення Любецького з’їзду князів також.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-16 11:11:51 ]
ох, та до чого тут Москва, тим паче не певен, що Долгорукий бодай пам*ятав, де то село Кучки і та річка. щодо законності обрання Ізяслава Мстиславича - ну, його підтримали міщани, але власне що проти законного спадкоємця, Ігоря Ольговича. ну і право його дядька - вав, але цей дядько був рідним братом Юрія Долгорукого, так що назвати це якою війною проти заброд - ну, певне перебільшення, особливо якщо зважити що Долгорукого підтримували не лише половці (які, звісно що, кочівники, але також родина мало не всіх князів землі Руської), але й чернігівські Ольговичі (де також брат радісно воював з братом), і галицький князь Володимирко, якому не подобалось, що Ізяслав опирався не так на київську громаду, чия підтримка була швидше моральною, аніж мілітарною потугою, а й на угорські та польські полки, які й привели його на Київський стіл того 1151 року.
а от якщо дивитись по завітах Ярослава Мудрого - ну, вони й не виконувались ніколи. того що у кожного князя свої діти, а уділи ділити до нескінченності не випадає. щодо Любецького з*їзду - ну, сміх же, він фактично і закінчився новою війною, після того, як двоє його учасників змовились і третього осліпили.
та й по лествічному праві, яке тоді діяло на Русі. Ізяслав якраз і не мав ніякого права на Київський стіл, а був самозванцем і забродою - ну, того і дядька на поміч та легітимацію позвав, бо власне Володимировичі і могли законно претендувати на титул Великого князя


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-18 19:50:37 ]
Ну, так завіти Ярослава Мудрого і рішення Любецького з’їзду не виконувалися саме із-за таких от "долгоруких", які пхали свого носа, куди не просять.
А,згідно згадуваного вами лествічного права, саме отой брат Юрія був найстаршим у родині,а, значить, мав найбільше прав на київський стіл. Так чого ж тоді Юрій ліз до Києва? І чому тоді він не заброда? Щодо Москви, це ви в Росії скажіть, що Юрій Долгорукий навіть не пам’ятав про Москву. Він у них там пам’ятником стоїть саме за це. Ну і накінець, це не наукова стаття, а вірш. Я так бачу.