Олександре, чесно кажучи, я шокована! Я весь час виконувала роль Кота Леопольда, а тепер не знаю, що і думати! Це не той випадок, коли правда очі коле. Інколи слова можуть і вбити! Людська заздрість вбиває без ножа. У кожного своя доля і, можливо, той хто народився у родині алкоголіка буде жалкувати, що не народився у сім'ї генерала, але не ми вибираємо світ. У кожного є можливість досягти своїм талантом тих вершин, які йому підкоряються. Не думаю, що той поет про якого ти злостиво пишеш, йде до зірок не через терни, а пелюстки троянд. Історія покаже хто на що гаразд, а нам не судити. Бо у Біблії сказано: "не суди і судимим не будеш". Невелике оповідання перекреслило ураз все гарне, що було дотепер, проте стало зрозуміло чому саме така неприязність. Ми всі знаємо, яким чином потрапляють у спілку. Звичайно є і такі, що пороги оббивають щоб туди потрапити і серед них не лише бездари і недолугі. Бог тобі суддя, все що я можу сказати! Коли друг несподівано встромляє ножа у спину, то це саме жахливо, що тільки є на землі!

Ще на останок хочу сказати. Багатьох прекрасних, геніальних письменників, вчасності Григора Тютюнника, довели "щирі" друзі до самогубства! Не розумію, чого ти добиваєшся?