осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.

осінь п’є чорну каву, чай з чебрецем й добре мартіні,
поправляє дощам неспокійне волосся на айстрах синіх
і розігрує в карти жалісні мелодрами.
десь іде війна, наче оси літають кулі, гради гримлять,
все починається з милосердя, а закінчується на ять,
навколо лежить франко, лунає — скрябін.

осінь собі рукавом закриває покусаний в муці рот,
як не політик — гекзаметричний хам і радісний ідіот,
завжди прийде та осінь змарнує, аж до блювоти.
кетяг калини, як кров коло серця і жовто-гранатовий листопад,
не зрозуміло поміж яких грудей застряг врочений зорепад?
але боронять вітчизну золоті ланселоти.

золота повно — сусальні липи, серця, високі думки,
дядько ярослав стискає потайки біля ТБ важкі кулаки
та опускає безсило — а от би вмазати!
в цій тривожній осені ад поступово стає відчутно,
так, наче небесній мадонні дали напитись гіркої отрути,
навіть, кримський гербарій оживає у вазі.

слова, як печиво пісочне стають солодкі й крихкі,
хтось виживе, певно, але, ця робота не для слабаків..
а в Києві — осінь і радості пів.
криштальна сльза на рідному стязі.

осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.