Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.27
21:17
ІІІ
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
2026.02.26
19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
2026.02.26
17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Вірші
********************************
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
********************************
осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.
осінь п’є чорну каву, чай з чебрецем й добре мартіні,
поправляє дощам неспокійне волосся на айстрах синіх
і розігрує в карти жалісні мелодрами.
десь іде війна, наче оси літають кулі, гради гримлять,
все починається з милосердя, а закінчується на ять,
навколо лежить франко, лунає — скрябін.
осінь собі рукавом закриває покусаний в муці рот,
як не політик — гекзаметричний хам і радісний ідіот,
завжди прийде та осінь змарнує, аж до блювоти.
кетяг калини, як кров коло серця і жовто-гранатовий листопад,
не зрозуміло поміж яких грудей застряг врочений зорепад?
але боронять вітчизну золоті ланселоти.
золота повно — сусальні липи, серця, високі думки,
дядько ярослав стискає потайки біля ТБ важкі кулаки
та опускає безсило — а от би вмазати!
в цій тривожній осені ад поступово стає відчутно,
так, наче небесній мадонні дали напитись гіркої отрути,
навіть, кримський гербарій оживає у вазі.
слова, як печиво пісочне стають солодкі й крихкі,
хтось виживе, певно, але, ця робота не для слабаків..
а в Києві — осінь і радості пів.
криштальна сльза на рідному стязі.
осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.
осінь п’є чорну каву, чай з чебрецем й добре мартіні,
поправляє дощам неспокійне волосся на айстрах синіх
і розігрує в карти жалісні мелодрами.
десь іде війна, наче оси літають кулі, гради гримлять,
все починається з милосердя, а закінчується на ять,
навколо лежить франко, лунає — скрябін.
осінь собі рукавом закриває покусаний в муці рот,
як не політик — гекзаметричний хам і радісний ідіот,
завжди прийде та осінь змарнує, аж до блювоти.
кетяг калини, як кров коло серця і жовто-гранатовий листопад,
не зрозуміло поміж яких грудей застряг врочений зорепад?
але боронять вітчизну золоті ланселоти.
золота повно — сусальні липи, серця, високі думки,
дядько ярослав стискає потайки біля ТБ важкі кулаки
та опускає безсило — а от би вмазати!
в цій тривожній осені ад поступово стає відчутно,
так, наче небесній мадонні дали напитись гіркої отрути,
навіть, кримський гербарій оживає у вазі.
слова, як печиво пісочне стають солодкі й крихкі,
хтось виживе, певно, але, ця робота не для слабаків..
а в Києві — осінь і радості пів.
криштальна сльза на рідному стязі.
осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
що сміливо лунає у київських парках.
на деревах старих обвисає пісні жовтий батист,
під деревами — художник з мольбертом, немов статист
і лілові лави покриті господнім лаком.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
